номер провадження справи 27/55/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 Справа № 908/2966/13

За позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3)

про стягнення 373 058 грн. 54 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Барчунінов К.О., дов. № 827 від 17.06.2013р.

від відповідача: Жукова О.В., дов. № 01-08/265/2 від 19.06.2013р., Михайловський А.С., дов. № 01-08/190 від 13.05.2013р.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя 373 058 грн. 54 коп. збитків.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 03.09.2013р., справу № 908/2966/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2966/13, присвоєно справі номер провадження 27/55/13 та призначено судове засідання на 25.09.2013р.

У судовому засіданні 25.09.2013р., на підставі статті 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 23.10.2013р., у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.

23.10.2013 р. продовжено розгляд справи № 908/2966/13.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг", інвентарний номер 10420668.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 23.10.2013 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача 373 058 грн. 54 коп. збитків, понесених в результаті перевезення пасажирів пільгових категорій. Вважає свої позовні вимоги доведеними, та підтвердженими відповідними документами, оскільки облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, в даній справі за березень 2013 року, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", яка складається на підставі місячної станційної звітності залізниці, та направляється відповідним головним розпорядникам коштів для послідуючої оплати.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, на підставах викладених у письмовому відзиві, поясненнях та надав додаткові пояснення (додані до матеріалів справи), вважає, що позивачем не доведено, в чому саме полягає вина Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради у завданні шкоди позивачу. Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради у додаткових поясненнях наголошує на необхідність укладення між сторонами договору на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян. Небажання позивача укладати відповідний договір з метою здійснення розрахунків, штучно створює перешкоди Управлінню у виконанні делегованих повноважень. Такі умови штучно створюються Залізницею з метою пред'явлення судових позовів про стягнення з Управління фактичних витрат від перевезення пільгових категорій громадян. Стягнення фактичних витрат Залізниці суперечить вимогам ст. 48 Бюджетного кодексу України, оскільки такі витрати є значно більшими, ніж передбачається помісячним розписом бюджетних асигнувань та в результаті перевищує суму, затверджену планом використання бюджетних коштів на відповідний рік.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 143 Конституції передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних донних від 12 березня 1993 року, та ін.

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо. Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться: наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі); протиправність поведінки правопорушника; причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; вина правопорушника.

Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Господарським судом встановлено, що в березні 2013 року позивачем було здійснено перевезення пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям - Дніпробуд-2, Запоріжжя-1, Запоріжжя-2, Запоріжжя-Ліве, ім. А.Алімова, Запорізька Січ, Передатна.

Позивач здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". А механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян".

Пунктами 3, 4 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно п. 5 цього Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами фактичних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам міських рад.

Відповідно до п. 8 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів після отримання на рахунок суми субвенції здійснюють у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян.

Пунктом 2 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1359 встановлено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.

Пунктами 3-5,7 вказаного порядку встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктом 9 Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органом виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту-перерахування трансфертів.

Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд залізничним транспортом передбачені Законом України "Про Державний Бюджет України на 2013 рік".

Відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 46 від 25.02.2013р., до функцій відповідача віднесено реалізація заходів соціальної підтримки населення, здійснення координаційних функцій та моніторингу у сфері надання пільг в т.ч. за пільговий проїзд окремими категоріям громадян, та здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян. Тобто, у зв'язку з тим що відповідач є розпорядником бюджетних коштів, позивачем направлено за березень 2013 року облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян на суму 373 058 грн. 54 коп. та рахунок для сплати № 407 від 12.06.2013 р. на зазначену суму, також розрахунок за березень 2013 року.

20.05.2013р. на адресу відповідача була направлена претензія № 13-01\3, яка залишена відповідачем без задоволення (відповідь від 25.06.2013р. № 01-08\236).

Відмовляючи в задоволенні претензійних вимог, відповідач посилається на відсутність договору та зазначає, що відносини залізниці та органів місцевого самоврядування повинні базуватися на договірних засадах, посилаючись при цьому на Закон України «Про залізничний транспорт».

Однак, відсутність укладеного договору та бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу місцевого самоврядування, а саме: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

До компетенції цих органів належать: контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії.

На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під'їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв'язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізницях. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють із залізницями з метою поліпшення використання транспортних засобів власниками вантажів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, розвитку (в тому числі на пайових засадах) транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів та економіки регіонів.

Органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під'їзних колій, що перебувають на балансі залізниць.

У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під'їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під'їзних колій.

Дана стаття не регламентує порядок укладення договорів органів самоврядування з залізницями по відшкодуванню збитків від перевезень пільгових категорій громадян , тому є не доцільною при застосуванні до даного спору.

Твердження відповідача, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок коштів субвенції з державного бюджету повинні здійснюватись безпосередньо через казначейський рахунок ВСП «Запорізька дирекція залізничних перевезень», є помилковим та безпідставним. Відповідач при цьому посилається лише на наказ Міністерства фінансів України від 23.08.2012р. № 938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», який регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, фінансовими органами таабо Верховною Радою АР Крим, обласними, районними, міськими, районними у містах, сільськими, селищними радами або їх виконавчими органами чи міськими, селищними, сільськими головами(в разі якщо відповідні органи не. створені), платниками податків, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів у процесі казначейського обслуговування місцевих бюджетів органами Казначейства. Дане до Позивача ніяким чином не відноситься, так як, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» - це створене відповідно до законів України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Цивільного та Господарського кодексів України державне унітарне підприємство і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця». Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності залізниці є прибуток. Джерелом формування фінансових ресурсів залізниці є прибуток отриманий від діяльності залізниці, кошти одержані від продажу майна, цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження та кредити, не заборонені чинним законодавством. В своїй діяльності керується позивач наказом Міністерства транспорту України від 16.08.2000 №443 «Про затвердження Положення про порядок зарахування надходжень з розподільчих рахунків залізниць і підприємств Укрзалізниці на централізований розподільчий рахунок Укрзалізниці». Відповідно до якого для збору дохідних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту управління залізниць України за своїм місцезнаходженням відкривають розподільчі рахунки в установах банків. В зв'язку з тим, що при перевезенні пасажирів та вантажів за технологічним процесом приймають участь різні залізниці і підприємства та підрозділи Укрзалізниці, щоденно з розподільчих рахунків залізниць за повідомленням Укрзалізниці здійснюються перерахування доходних надходжень іншим учасникам перевізного процесу.

Облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, в даній справі за березень 2013 року, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», яка складається на підставі місячної станційної звітності залізниці, та направляється відповідним головним розпорядникам коштів для послідуючої оплати.

Вищевикладені обставини обумовлює зміст таких складових господарського правопорушення - вина, протиправність та доводить причинний зв'язок між шкодою та її протиправною поведінкою.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.

У ст.ст. 224, 225 ГК України, на які посилається позивач в якості підстави для стягнення з відповідача збитків, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.

Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:

наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);

протиправність поведінки правопорушника;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;

вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

В даному випадку позивач вбачає свої збитки від здійснення перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами, відповідно до вимог чинного законодавства України, а не за окремими угодами.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Посилання відповідача у справі - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, щодо відсутності договору, заважає відповідачу виконати свій обов'язок належним чином є помилковим, з огляду на наступне: статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини, юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» та ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків відповідачем, вина відповідача підтверджується наданими позивачем доказами. Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 23.10.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035 м. Запоріжжя пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 37573438, р/р 35315032004254 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600 м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26039000002000 в ПАТ ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964) 373 058 (триста сімдесят три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 54 коп. збитків, 7 461 (сім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 17 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 28.10.2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.