ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.10.2013 Справа № 907/836/13
Розглянувши матеріали справи
За позовом державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" , м. Київ
До відповідача Селянського (фермерського) господарства „Бакош Я.І.", с. Кідьош Берегівського району
Про стягнення 53079,43 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу №7-08-354бфл/119 від 28.07.2008,
Суддя Якимчук Л.М.
За участі представників сторін:
від позивача - Лучков О.С., представник по дов. від 14.01.2013;
від відповідача - Стричинець Г.І., представник по дов. від 16.10.2013.
Суть спору: Позивач, державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства „Бакош Я.І.", с. Кідьош Берегівського району про стягнення 53079,43 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу №7-08-354бфл/119 від 28.07.2008.
У судовому засіданні оголошувалася перерва за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 16.10.2013 до 11 год. 00 хв. 24.10.2013.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві.
Вважає, що відповідач повинен сплатити за користування трактором КИЙ-14102 №010749 лізингові платежі на користь позивача у розмірі 46223,66 грн. на підставі ст.ст. 526, 530, 611, 631, 806 Цивільного кодексу України, у зв'язку з фактичним поверненням вказаної техніки 26.09.2011. Вказані обставини підтверджує Договором фінансового лізингу №7-08-354 бфл/119 від 28.07.2008, Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до договору), Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 22.09.2008 №144, Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 26.09.2011, а також розрахунком позовних вимог.
Представник позивача вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача також 2507,65 грн. втрат від інфляції, 1219,57 грн. річних (3%) на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 3128,55 грн. пені на підставі пункту 7.1 укладеного між сторонами договору.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Зазначає, що нарахована позивачем заборгованість не підтверджена належними доказами, оскільки відповідачем сплачено 47874,19 грн. у відшкодування вартості техніки та 23074,20 грн. як винагороду лізингодавцю. Вказані обставини підтверджує Квитанціями: №72 від 08.09.2008, №74 від 08.09.2008, №5 від 02.02.2009, №6 від 02.02.2009, №9 від 29.04.2009, №7 від 29.04.2009, №NOLP548138 від 12.08.2011, від 02.09.2010, від 02.09.2010, від 11.06.2010, від 02.12.2010, від 02.12.2010, від 10.09.2010, від 22.03.2011, від 22.03.2011, від 05.07.2011, від 06.09.2011, від 06.09.2011.
Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 3128,55 грн. вважає, що така вимога до задоволення не підлягає, оскільки строк позовної давності для звернення з такою вимогою погашено. У зв'язку з наведеним просить суд у цій частині позову також відмовити з підстав, наведених у клопотанні про застосування позовної давності від 24.10.2013. Обґрунтовує свою позицію ст.ст. 257, 258, 261 Цивільного кодексу України.
Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (позивач у справі) та селянським (фермерським) господарством „Бакош Я.І." (відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу №7-08-354 бфл/119 від 28.07.2008, згідно з умовами якого Лізингодавець (позивач) передає Лізингоодержувачеві (відповідачу) у користування на визначений Договором строк предмет лізингу (трактор КИЙ-14102), який набувається ним у власність за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів (п.1 договору).
Пунктами 4.1-4.2 Договору передбачено, що за користування предметом лізингу з моменту його одержання Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів".
На виконання умов договору фінансового лізингу на підставі узгодженого сторонами Акту приймання -передачі сільськогосподарської техніки від 22.09.2008 №144 позивачем було передано відповідачеві предмет фінансового лізингу (трактор КИЙ-14102, зав. №010749 вартістю 142170 грн. з ПДВ).
У зв'язку з порушенням відповідачем графіку сплати лізингових платежів, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги С.Е., яким 06.12.2010 вчинено виконавчий напис про повернення лізингоодержувачем (СФГ „Бакош Я.І.") на користь лізингодавця (ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг") об'єкта фінансового лізингу - трактора КИЙ-14102 №010749.
На виконання умов договору фінансового лізингу відповідачем сплачено на користь позивача суму 47874,19 грн. у відшкодування вартості техніки, а також 23074,20 грн. як винагороду лізингодавцю за користування технікою (7%), що підтверджено Квитанціями: №72 від 08.09.2008, №74 від 08.09.2008, №5 від 02.02.2009, №6 від 02.02.2009, №9 від 29.04.2009, №7 від 29.04.2009, від 02.09.2010, від 02.09.2010, від 11.06.2010, від 02.12.2010, від 02.12.2010, від 10.09.2010, від 22.03.2011, від 22.03.2011, від 05.07.2011, №NOLP548138 від 12.08.2011, від 06.09.2011, від 06.09.2011.
Двадцять шостого вересня 2011 року предмет лізингу повернуто позивачу, що підтверджено Актом приймання-передачі сільськогоспо-дарської техніки.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спір у даній справі виник з виконання договору фінансового лізингу, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 50, 58 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України, Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктами 8.3, 8.4 договору зазначено, що лізингодавець має право ініціювати дострокове припинення дії договору за несплату лізингоодержувачем протягом трьох місяців лізингового платежу. Письмова пропозиція сторони про дострокове припинення дії договору розглядається в тижневий строк з моменту отримання, після чого договір може бути достроково припинений шляхом укладення додаткової угоди.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
У даному випадку, договір фінансового лізингу від 28.07.2008 №7-08-354 бфл/119 припинив свою дію з моменту отримання відповідачем заяви нотаріуса № 169 від 01.10.2010.
Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг", який є спеціальним законом для даних правовідносинах, визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
У зв'язку з неповерненням відповідачем предмета лізингу після припинення укладеного між сторонами договору лізингу від 28.07.2008, позивач звернувся до суду для стягнення лізингових платежів у розмірі 46223,66 грн. за період з моменту припинення дії договору до фактичного повернення предмету лізингу (01.10.2010-26.09.2011). У вказану суму позивачем включено платежі у відшкодування частини вартості техніки, що повинні були бути сплачені відповідачем відповідно до затвердженого сторонами Графіку сплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною договору, у тому числі платіж як винагорода лізингодавцю складає 4229,54 грн.
Вказаний Графік сплати лізингових платежів включає: 1) суму відшкодування частини вартості техніки; 2) суму щорічної винагороди лізингодавцю. Так, відповідно до вказаного Графіку загальна сума винагороди лізингодавцю становить 13746,04 грн., а відповідачем, у свою чергу, сплачено вказану винагороду у розмірі 23074,20 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.
Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який містить умови договору найму та договору купівлі-продажу, що підтверджується правовою природою лізингових платежів: відшкодування вартості предмета лізингу; винагорода за користування предметом лізингу (п.4.1 договору).
Метою лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу є набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, на умовах та у порядку, визначених договором і законом. Неналежне виконання лізингоодержувачем зобов'язань з оплати лізингових платежів, визначене договором і законом як підстава припинення договору фінансового лізингу та повернення предмета лізингу лізингодавцю.
Після припинення договору фінансового лізингу вимога щодо сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу (у тому числі за періоди, що передували достроковому припиненню договору лізингу, оскільки частиною 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови), не відповідає правовій природі такого платежу, так як його мета про перехід до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу не буде сторонами досягнута (така ж правова позиція міститься і у Постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2012 у справі №5008/87/2012).
Тобто, після припинення договору лізингу, враховуючи змішану правову природу цього договору, позивач вправі вимагати стягнення тільки винагороди лізингодавця (7%), оскільки фактично після його припинення відповідач здійснював користування (оренду) предмета лізингу без можливості набуття права власності.
У даному випадку, матеріалами справи повністю підтверджено повне відшкодування відповідачем винагороди лізингодавця, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги щодо сплати лізингових платежів у частині відшкодування винагороди лізингодавця (7%). У зв'язку з наведеним, суд відмовляє також і у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2507,65 грн. втрат від інфляції, 1219,57 грн. річних (3%) та 3128,55 грн. пені, нарахованих за несплату лізингових платежів.
Стосовно клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд констатує наступне.
Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що матеріалами справи повністю підтверджено, що право чи охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, не порушено, а у позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, то суд відмовляє у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, керуючись вказаним положенням Постанови Пленуму.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 29.10.2013.
Суддя Л. М. Якимчук