Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2006 р. Справа № 21/270-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
прокурора - не з"явився
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3834Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.10.06 р. по справі № 21/270-06
за позовом Шепетівський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області Ізяславської виправної колонії № 31 Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області
до Приватний підприємець ОСОБА_2 м. Харків
про стягнення 6500,00 грн.
встановила:
В 2006 р. позивач - Шепетівський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Шепетівка в інтересах держави, в особі Управління держдепартаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій обл. звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача -ПП ОСОБА_2 6500 грн. заборгованості та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. (суддя Пилипенко Н.М.) по справі № 21/270-06 позовні вимоги задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 6500 грн. заборгованості, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав доказів оплати заборгованості за отриманий товар, не оспорював наявність боргу перед позивачем та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції, неправомірно не взяв до уваги факт того, що відповідно до п. 2.1 договору НОМЕР_1 відповідач повинен був отримати товар тільки за умови 100% предоплати, в зв”язку з чим, до спірних правовідносин, на думку позивача повинні застосовуватись положення ст. ст. 530, 693 ГК України; що господарський суд при винесенні рішення неправомірно не застосував положення п. 5 ст. 81 ГПК України, та не залишив позовні вимоги без розгляду в зв”язку з неявкою прокурора в судове засідання, та ненаданням останннім необхідних доказів в обгрунтування позовних вимог; що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував того, що відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; що відповідач здійснив оплату шляхом сплати готівкою і тільки після цього зміг отримати товар з території колонії та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рпішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скару без задоволення посилаючись на те, що факт отримання відповідачем товару підтверджується накладною НОМЕР_2, яка підписана останнім; що доказів сплати за отриману продукцію відповідач не надав та ін.
Прокурор в судове засідання не з”явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив.
Позивач в судове засідання також не з”явився , хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання та просив суд розглядати справу без його участі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 25.11.2003 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу НОМЕР_1. Відповідно до його умов, позивач зобов`язався передати відповідачеві товар а відповідач прийняти, оплатити його, а також здійснити 100% попередню предоплату від вартості замовленого товару на протязі 3-х банківських днів з дня отримання від позивача рахунку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.
Згідно з накладною НОМЕР_2 а від 25.11.2003 р., позивач передав відповідачеві товарно-матеріальні цінності на суму 6500,00 грн. Будь-яких доказів погашення (оплати) заборгованості відповідач не надав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, в обгрунтування своїх заперечень щодо наявності боргу посилається на п. 2.1 договору НОМЕР_1, згідно з яким однією з умов передачі товару є обов”язок відповідача здійснити 100% предоплату від вартості замовленого товару в 3 денний термін з дня отримання від позивача рахунку (счета) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.
Однак, дане заперечення не може бути прийняте судом до уваги як істотне для здійснення правочину і позбавлення продавця можливості передати товар покупцю. Оскільки з положеннь п. 2.1 спірного договору неможливо з”ясувати обумовлений порядок отримання рахунку. Крім того, сторонами не визначено понняття „Рахунок” („Счет”), яке призначення має дане поняття, та чим це регулюється, відсутні посилання на норми чинного законодавства України. Разом з тим, термін виконання відповідачем своїх договірних зобов”язань обумовлено іншими умовами договору та нормами чинного законодавства України. Зокрема, з урахуванням ст. 526 ЦК України, п. 1.1 та п. 4.3 спірного договору відповідач зобов”язався прийняти товар та сплатити його вартість. А оскільки строк дії договору, тобто його умов встановлено до 31.12.2003 р., вищевказані зобов”язання повинні бути виконані відповідачем у визанчений строк.
Крім того, є неправомірними доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження по справі на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України в зв”язку з неявкою прокурора на судові засідання при розгляі справи в суді першої інстанції, оскільки з урахуванням ст. 33 ГПК України, Прокурором та позивачем належним чином доведено та обгрунтовано позовні вимоги з урахуванням доданих доказів. Крім того, відповідно до ст. 75 ГПК України, в разі ненадання стороною витребуваних судом документів справу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.
До того ж доводи відповідача та вимоги про необхідність скасування рішення по мотивам того, що він не був повідомлений про час та місце проведення судових засідань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи, господарським судом розгляд справи відкладався з метою встановлення місцезнаходження відповідача, та його державної реєстраціїї, як суб”єкта підприємницької діяльності. З даною метою робилися всі необхідні запити до уповноважених органів, процесуальні документи, що підлягали надсиланню сторонам, надсилалися господарським судом на адресу, вказану у відповідях на запити. Крім того, відповідачем, з урахуванням ст. 33 ГПК України, не надано доказів його неповідомлення про час та місце розгляду справи.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, удова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2006 р. по справі № 21/270-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя
Судді