Номер провадження № 22-ц/785/8179/13

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Дрішлюк А. І.

категорія - 79

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Богданова Олега Олеговича, -

ВСТАНОВИЛА:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зі скаргою на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Богданова Олега Олеговича. В скарзі він посилається на те, що на примусовому виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 24923150 по виконавчому листу № 2-4061/10, виданому Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення боргу солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 298 212,66 гривень. 02.03.2011 року постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно солідарних боржників. У зв'язку з тим, що арешт накладено на все майно, що належить скаржниці на праві власності, вона вважає, що арешт всього рухомого та нерухомого майна, без конкретизації саме якого майна, обмежує її права як власника на розпорядження цим самим майном.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні скарги на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

05.07.2013 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року. В обґрунтування представник апелянта посилався на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Також посилався на те, що суд розглянув скаргу у відсутності та без повідомлення сторін, що є порушенням вимог ст.386 ЦПК України. Крім того представник вважає, що суддя навмисно зазначив у тексті ухвали лише ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» та незаконно не застосував ч.1,3,6 ст.60 та ч.8 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження». Просив скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року та постановити нову, якою зобов'язати скасувати арешт з усього майна.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав.

Представник особи, чиї дії оскаржуються в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги з врахуванням вимог ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Звертаючись до суду зі скаргою скаржник посилався на те, що під час відкриття виконавчого провадження було незаконно накладено арешт на все майно, яке належить боржнику, а також на те, що в зв'язку з бездіяльністю начальника Першого Суворовського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Богданова О.О. не було знято арешт з майна боржника. В зв'язку з викладеним просив зобов'язати начальника Першого Суворовського відділу держаної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Богданова О.О. скасувати арешт накладений постановою від 02.03.2011 року головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. та зняти заборону на відчуження майна, яке належить боржнику в межах суми боргу (а.с. 1-4).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, представник скаржника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 попередньо звернувся зі скаргою від 20.05.2013 р. на дії головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. з підстав незаконного, на його думку, накладення арешту на все майно боржника та порушення правил співмірності (а.с. 6-7) за результатами розгляду якої просив скасувати постанову від 02.03.2011 р. головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Боржемського С.І. представник скаржника не врахував положень ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Таким чином, законодавець виключив з компетенції начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня перевірку законності дій державного виконавця за заявою боржника.

Вказана обставина не було врахована представником скаржника, який помилково витлумачив ст. 82 Закону України, не врахувавши її систему та взаємозв'язок частин, зокрема посилаючись на ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», яка може бути застосована, лише у сукупності і в контексті інших частин статті.

Колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу представника, що чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» встановлює наслідки завершення виконавчого провадження в ст. 50 , при цьому в частині 2, цієї статті законодавець вказує, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Таким чином у співставленні з ч.1 цієї ж статті, слід зробити висновок, що такі дії вчиняються у двох випадках - при закритті провадження у справі та у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (такі випадки передбачені ст. 48 Закону). Втім у справі, яка розглядається, мало місце повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 47 Закону).

Виходячи з визначення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження на якої проводиться примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів (ст. 1) та з врахуванням обмеженості строків на примусове виконання рішення суду (ст. 22) слід визнати, що законодавець виходив з необхідності збереження заходів примусового виконання рішення суду, стимулюючи таким чином боржника до виконання рішення суду. Така позиція судової колегії узгоджується з позицією Європейського суду, який в своєї діяльності керується тим, що виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 р., права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

Разом з тим оскільки справа була розглянута з порушенням вимог ст. 386 ЦПК України, докази повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання в матеріалах справи відсутні, колегія суддів в зв'язку з порушенням порядку прийняття процесуального рішення, що не виключає його необґрунтованості, відповідно до ст. 312 ЦПК України, скасовує ухвалу суду першої інстанції та передає вирішення питання по скарзі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року - скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

А.П. Заїкін

М.В. Процик