№ справи:123/5340/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Козленко В.В.

№ провадження:22-ц/190/5879/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Новікова Р.В.

суддів:Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в Автономній Республіці Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 р., -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою скаргу задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в Автономній Республіці Крим Коськова М.С. в частині несвоєчасного направлення ОСОБА_6 постанови від 19 квітня 2013 р. про закінчення виконавчого провадження.

В решті вимог, заявлених у скарзі, відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали у зв'язку з порушенням судом норм процесуального закону.

Зокрема, апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції фактів, встановлених рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2012 р. щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів - 15 141 грн. 86 коп. на 01 жовтня 2012 р., та обов'язку Залізничного ВДВС провести повторний розрахунок заборгованості боржника.

Відповідно до положень частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення заявниці, її представника, державного виконавця Залізничному ВДВС Сімферопольського МУЮ в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_8 та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів будь-яких порушень з боку державного виконавця та правомірності його дій при винесенні оскаржуваної постанови.

Вважаючи дії державного виконавця неправомірними, заявниця посилалася як у скарзі, так і в суді апеляційної інстанції на помилковість всіх висновків, викладених ним у постанові від 19 квітня 2013 р., в тому числі і щодо заборгованості по аліментам у сумі 5076,16 грн. та безпідставного неврахування на час винесення оскаржуваної постанови суми заборгованості по аліментам - 15 141 грн. 86 коп., визначеної на 01 жовтня 2012 р. рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 р.

Проте, вказані висновки суду є правильними, оскільки відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону, а з доводами заявниці погодитися неможливо, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Залізничному ВДВС Сімферопольського МУЮ в Автономній Республіці Крим знаходився виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим 27.03.2001 р. у справі 2-2862/01 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 аліментів сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини усіх видів заробітку ОСОБА_8 щомісяця (т.1 л.с. 9).

Постановою державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в Автономній Республіці Крим від 19.04.2013 р. зазначене виконавче провадження закінчено відповідно до положень п.10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

П.10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено закінчення виконавчого провадження у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Підставою закінчення виконавчого провадження визначено звільнення боржника з 30.11.2008 р.з роботи в ТОВ «Статус-Строй», розташованого у Залізничному району м. Сімферополя, відсутність як інших доходів боржника, так і сплати ним податків у вказаному районі, його реєстрацію та проживання у Київському районі м. Сімферополя ( т.1 л.с. 133).

Вказані обставини перевірялися судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження, і, по суті, не заперечені заявницею.

Доводи апелянта щодо обов'язку державного виконавця визначити заборгованість по аліментам у сумі 15 141 грн. 86 коп., тобто на 01 жовтня 2012 р., як це зазначено в рішенні Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 р. є необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2012 р., предметом спору було стягнення неустойки від суми несплачених аліментів, визначеної станом на 01 жовтня 2012 р. (т.1 л.с. 94-95), в той час, як оскаржувана постанова державного виконавця винесена 19.04.2013 р.

У суді апеляційної інстанції заявниця не заперечувала часткове погашення боржником заборгованості по аліментам після ухвалення Апеляційним судом Автономної Республіки Крим вищевказаного рішення від 09 жовтня 2012 р.

В той же час, нею не надано доказів існування заборгованості у сумі саме 15 141 грн. 86 коп. на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.

Крім того, слід враховувати таке.

Згідно з вимогами частини 9 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень частини 4 статті 195 СК України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Наявність спору про право підтверджується як запереченнями боржника та його представника, так і розрахунками заборгованості, що надані заявницею.

Отже, фактично не погоджуючись із розміром заборгованості за аліментами, зазначеним у оскаржуваній постанові державного виконавця - заявниця вправі звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах, оскільки в даному випадку існує спір про право.

Все зазначене, частково відмовляючи в задоволенні скарги, обґрунтовано врахував суд першої інстанції.

Таким чином, процесуальні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення повністю відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.