Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.

суддів Кульбаби В.М., Квасневської Н.Д.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Білопільського районного суду Сумської області від 21 червня 2012 року, прийнятої за результатами розгляду скарги останнього на бездіяльність прокурора Білопільського району Сумської області.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року залишено без задоволення.

У касаційній скарзі, за її змістом, ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає, що наведені у його заяві про перегляд рішення суду першої інстанції обставини, які стали відомі після його постановлення є нововиявленими та істотно вплинули на законність і правильність, на його думку, прийнятого рішення у справі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Білопільського районного суду Сумської області з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього ж суду від 21 червня 2012 року, прийнятої за результатами розгляду його скарги на бездіяльність прокурора Білопільського району, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суддя, яка постановлювала судове рішення від 21 червня 2012 року, повинна була заявити самовідвід, оскільки ця ж суддя, 21 лютого 2011 року відмовила у задоволенні його скарги на рішення прокурора Білопільського району, яке пізніше було скасовано вищестоящим прокурором, що свідчить про її необ'єктивність та упередженість. Крім того, послався на те, що вказана суддя вирішувала питання про його поміщення до психіатричного закладу для проведення психіатричної експертизи, що також свідчить про її неможливість, на його думку, брати участь у розгляді справи за його скаргою на бездіяльність прокурора.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції послався на те, що підстав у судді Свиргуненко Ю.М. у розумінні ст. ст. 54, 55 КПК України 1960 року для заяви про самовідвід при розгляді його скарги не було, оскільки постанова Білопільського районного суду від 21 лютого 2011 року, ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 березня 2011 року була залишена без зміни і на дійсний час є чинною та не скасованою, а що стосується вирішення цією ж суддею питання про поміщення ОСОБА_1 до психіатричного закладу, то воно вирішувалось суддею Свиргуненко Ю.М. в рамках іншої кримінальної справи, яка розглядалась апеляційним судом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1, доводи якої, за своїм змістом є аналогічними доводам касаційної скарги останнього, відмовляючи у її задоволенні та погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обґрунтовано в своїй ухвалі вказав, що суддя, яка на думку заявника повинна була заявити самовідвід при розгляді його скарги на бездіяльність прокурора, відповідно до вимог ст. ст. 54, 55 КПК України 1960 року, не мала передбачених на те вказаними статтями КПК України 1960 року підстав. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що обставини, на які ОСОБА_1 посилався як на нововиявлені у своїй заяві, такими у розумінні ст. 459 КПК України не є.

Таким чином, суди, постановляючи судові рішення при розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, діяли відповідно до вимог кримінального процесуального закону. З наведеними у них висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що з мотивів, наведених у касаційній скарзі ОСОБА_1, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, як про це просить заявник, немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. Швець В.М. Кульбаба Н.Д. Квасневська