АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2758/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 6 Пироженко В.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддів Бабенка В.М., Бондаренка С.І.

при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_8 про визнання права власності на самовільне будівництво ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_8 про визнання права власності на самовільне будівництво, посилаючись на те, що 08 грудня 2006 року, згідно договору купівлі-продажу, він придбав 3/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом за № 5677 і записаний в реєстрову книгу за № 12-1089-104.

Позивач вказує у позові, що співвласником 2/5 частини вказаного домоволодіння є ОСОБА_8

Також позивач зазначає, що придбане ним домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 389 кв. м., яка приватизована, про що свідчить копія державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 784209.

Позивач ОСОБА_7 посилається, що у 2007 році він вирішив газифікувати літню кухню для проживання в ній і звернувся відносно цього в міський «Черкасигаз», але там йому пояснили, що, виходячи з діючих норм, він може встановити лише газову плиту, оскільки це його не влаштувало, він вирішив до літньої кухні зробити добудову для подальшої газифікації цієї будівлі. Цього ж року він зробив прибудову до літньої кухні і звернувся в «Черкасигаз» для її газифікації, але йому знову було відмовлено в цьому з тих підстав, що дана будівля збудована самочинно.

Позивач вказує, що дана літня кухня з прибудовами збудована з дотриманням санітарних, пожежних та інших вимог, що підтверджується висновком №144/буд. будівельно-технічного дослідження від 16 квітня 2008 року ТОВ «Контакт-Сервіс».

Виходячи з викладеного, у нього виникла необхідність визнання права на самочинно збудовану будівлю, яка згідно технічного паспорту є житловим будинком з мансардою, для подальшої її газифікації. В зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд: визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок з мансардою, літ. «Б-1», розташований за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року визнано за ОСОБА_7 право власності на самочинно збудований житловий будинок з мансардою, літ. «Б-1» по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення незаконне та необґрунтоване. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказана літня кухня з прибудовами збудована з дотриманням санітарних, пожежних та інших вимог, що підтверджується висновком № 144/буд. будівельно-технічного дослідження від 16 квітня 2008 року ТОВ «Контакт-Сервіс» та визнав право власності на самочинно збудований житловий будинок з мансардою.

Колегія суддів вважає, що судом безпідставно та необґрунтовано задоволено позов, оскільки висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи і наявних у справі доказах, а рішення суду ухвалено з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: - про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; - про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво; - про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено; - про знесення самочинно збудованого нерухомого майна; - про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову; - про стягнення витрат, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створене у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що згідно договору купівлі-продажу від 08 грудня 2006 року позивачу ОСОБА_7 належить 3/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Позивач, на вказаній земельній ділянці, без відповідних проектів та дозволів самочинно побудував літню кухню з прибудовами, яка згідно даних технічного паспорту вказана вже житловим будинком з мансардою та позначена літ. «Б-1».

16 квітня 2008 року ТОВ «Контакт-Сервіс» на замовлення гр. ОСОБА_7 надало висновок № 144/буд. будівельно-технічного дослідження, в якому зазначено, що на підставі результатів обстеження самовільно перебудованої та добудованої будівлі житлового будинку літ. «Б-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вивчення нормативних будівельних документів, станом на 16 квітня 2008 року зроблений висновок, що конструктивні елементи самовільно перебудованої та добудованої будівлі з урахуванням діючих будівельних норм і правил.

В позові позивач посилається, що ним самочинно побудовано будівлю житлового будинку з мансардою для подальшої газифікації та просить суд на підставі ст.ст. 328, 331 ЦК України визнати право власності на самочинно збудований житловий будинок з мансардою літ. «Б-1» , розташований по АДРЕСА_1.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на викладення вимог позивача та задовольнив позовні вимоги на підставі ст. 376 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Однак, суд першої інстанції не перевірив належним чином порушення права інших осіб, а саме суміжних власників земельної ділянки, побудованою самочинною будівлею, та безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7, застосувавши ч.5 ст.376 ЦК України.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на будинок» із наступними змінами роз'яснено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, є вже один житловий будинок, тому вирішення питання при здійсненні перепланування та перебудови, добудови літньої кухні та заміну даної будівлі з господарської споруди на житловий будинок проведено з порушенням вимог закону і в суду не було правових підстав для визнання права власності на будівлю як на житловий будинок.

Також відповідно до положень ст. 3 ЦПК України судом першої інстанції не встановлено чи мало місце порушення прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, проектна документація на зазначену будівлю не розроблялася, будівництво здійснено без дозволів відповідних органів. Дозвіл на виконання будівельних робіт відсутній. Тому позивачем порушено вимоги ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» , а право особи, яка не зверталась до органів місцевого самоврядування із заявою про погодження самочинного будівництва, не вважається порушеним чи оспорюваним, оскільки особа, яка незаконно здійснила будівництво, сама допустила порушення.

Виходячи з цього, тільки після відмови в узаконенні самочинного будівництва можливо говорити про порушення, невизнання чи оспорення прав та інтересів позивача.

Позивачем не надано підтвердження, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, тому суд повинен був відмовити у задоволенні вимог позивача за їх необґрунтованістю в разі відсутності даних про звернення до відповідного уповноваженого державного органу.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення позивача до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації та про результати розгляду такого звернення.

Тому доводи апелянта, що позивач не звертався до компетентного органу із заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію, що позивач звернувся до неналежного відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також доводи апелянта, що побудований позивачем будинок, порушує її права та інтереси, оскільки не відповідає будівельним нормам, будівництво здійснено з порушенням санітарних та протипожежних норм підлягають задоволенню.

Згідно п.3.25 ДБН 360- 92 «Планування та забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинно бути не менше 1, 0 м.

Однак, відстань від самочинної будівлі по АДРЕСА_1 до межі земельної ділянки апелянта по АДРЕСА_2 становить 0, 85 м та позивачем не забезпечено влаштування необхідних технічних заходів для запобігання стікання атмосферних опадів з покрівлі будівлі на територію її земельної ділянки.

Також не відповідає вимогам відстань від побудованого будинку з мансардою до сараю, яка має бути 8 метрів, а в дійсності є 5, 8 м, що передбачено додатком 3.1 таблиці 1 .

Позивачем визнаються дані порушення, що підтверджується його зверненнями до апелянта в листах, де позивач просить погодити, як він вказує незначні відступи від будівельних норм та надати йому дозвіл, який необхідний для введення будинку в експлуатацію.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво не звернув уваги на дані обставини, допустив порушення вимог матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, тому дане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки є незаконним та необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_8 про визнання права власності на самовільне будівництво - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: ОСОБА_8 про визнання права власності на самовільне будівництво відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :