АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2737/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 20, 2 Гончаренко Т.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.

суддів Бабенка В.М., Корнієнко Н.В.

при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Звенигородського міжрайонного прокурора на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно та звільнення майна з під-арешту ,-

в с т а н о в и л а :

24 липня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: відділ ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно та звільнення майна з під-арешту, посилаючись на те, що 27 травня 2009 року він придбав у гр. ОСОБА_7 автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, р. н. НОМЕР_1, білого кольору.

Позивач зазначає у позові, що купівля - продаж здійснювалась шляхом написання відповідачем розписки про те, що він продав вказаний вище автомобіль і подальших претензій з приводу автомобіля не має. В цей же день, 27 травня 2009 року гр. ОСОБА_7 склав на нього генеральну довіреність на володіння транспортним засобом строком на п'ять років.

Позивач вказує, що при досягненні згоди купівлі-продажу автомобіля, він з відповідачем домовились в подальшому нотаріально посвідчити дану угоду, так як на послуги нотаріуса в день продажу були відсутні необхідні кошти. Враховуючи, що гр. ОСОБА_7 проживав в іншому регіоні країни, всі спроби зустрітись з ним не вдавались, так як останній повідомляв про якісь свої проблеми, він виїжджав кудись у іншу місцевість при цьому, не повідомляючи своєї нової адреси.

Позивач посилається у позові, що придбавши даний автомобіль, він виготовив тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, та продовжував використовувати належний йому автомобіль. Відповідач, в свою чергу, при укладенні угоди, передав всі документи на машину, в тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане на ім'я ОСОБА_7

Позивач ОСОБА_6 вважає, що між ним та відповідачем фактично було укладено договір купівлі-продажу автомобіля у простій письмовій формі. Він забрав автомобіль до себе в гараж, та став ним користуватися у своїх цілях, вважав його своєю власністю, купував запасні частини, проводив ремонти. У липні 2013 року він знайшов гр. ОСОБА_7 та запросив його до себе з метою переоформити автомобіль, відповідач прибув до його місця проживання, розпочавши переоформлення машини.

Від працівників ДАІ позивач дізнався, що 30 травні 2013 року, тобто через чотири роки після того, як він придбав вищевказаний автомобіль, державним виконавцем Стрийського ВДВС Львівської області Галкою К.К. винесено постанову та накладено арешт на рухоме майно гр. ОСОБА_7, який продав йому по довіреності вищевказаний автомобіль «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_1, білого кольору.

Позивач вказує, що на підставі того, що на автомобіль накладено арешт, він опинився у такому становищі, коли не може розпорядитися майном, за яке заплатив великі гроші і яке, фактично належить йому з травня 2009 року.

Оскільки умови договору від 27 травня 2009 року сторони виконали у повному обсязі за виключенням нотаріального посвідчення договору, на підставі норм ЦК, вважає за необхідне визнати за ним право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_1, білого кольору. Вартість вказаного автомобіля на сьогоднішній день становить приблизно 20000 грн. враховуючи його постійне використання та знос. Виготовити довідку про вартість авто він можливості не має, так як позбавлений права вільно користуватись даним майном.

В зв'язку з даними обставинами позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, укладений 27 травня 2009 року між ОСОБА_7 та ним; визнати за ним право власності на даний автомобіль, виключити його з акту опису та арешту майна від 30 травня 2013 року та звільнити його з-під арешту.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору.

Визнано за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим в АДРЕСА_1, право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору.

Виключити з акту опису та арешту майна від 30 травня 2013 року автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору, накладений відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області та звільнити його з-під арешту.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Звенигородський міжрайонний прокурор оскаржив рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що набуття ОСОБА_6 права власності на транспортний засіб: марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський-В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору є правомірним, оскільки останній придбаний ним за угодою з його власником, яка не суперечить вимогам закону.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ч.1 ст. 651 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідачу ОСОБА_7 належить автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», пасажирський -В, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, білого кольору.

27 травня 2009 року ОСОБА_7 надав довіреність ОСОБА_6

Відповідно до договору доручення, укладеного між ними, ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_6, який діє самостійно, продати, передати в оренду, за ціну і на умовах на розсуд уповноважених належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого 20 вересня 2008 року Стрийським ВРЕР ДАІ при ГУ МВС України у Львівській області, вищевказаний автомобіль. Дана довіреність була укладена строком на п'ять років.

На підставі даного доручення, ОСОБА_6, на вказаний автомобіль, було видано тимчасовий реєстраційний талон, строком до 27 травня 2014 року.

Як вбачається із картки арешту ТЗ, 30 вересня 2011 року ВДВС Стрийського МРУЮ Львівської області накладено арешт на вказаний автомобіль.

Згідно акту опису й арешту майна від 30 травня 2013 року, складеного державним виконавцем Галкою К.К. ВДВС Волочиського РУЮ, на даний автомобіль накладено арешт, на підставі виконавчого листа № 2а-11022/10/1370, виданого 20 квітня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_7 на користь місцевого бюджету м. Стрий 87140,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

10 червня 2013 року ОСОБА_7 надав розписку, про те, що він продав автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску громадянину ОСОБА_6 та отримав кошти за нього в сумі 12500 дол. США.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ухвалюючи рішення, та задовольняючи позовні вимоги про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль, виключивши з акту опису та арешту майно, суд першої інстанції не врахував вимог чинного законодавства, невірно застосував норми матеріального права, не звернув уваги, що в Україні діє спеціальний порядок купівлі - продажу транспортних засобів, що регламентується Законом України «Про дорожній рух» та Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження порядку державної реєстрації ( перереєстрації), зняття з обліку автомобілів…»

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що транспортний засіб, який є предметом судового спору, був знятий з обліку в відповідному підрозділі ДАІ, сам позивач підтверджує, що автомобіль з обліку не знімався та був зареєстрований на ім'я відповідача.

Крім того, відповідно до п. 7 вищевказаних Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Пунктом 8 даного Порядку визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою, договором та іншими посвідченнями в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль.

Також, п. 40 визначено, що зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Суд першої інстанції вирішуючи спір не взяв до уваги, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та був зареєстрований за ОСОБА_7 і сторони не вжили заходів щодо переоформлення автомобіля у порядку, визначеному Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, а видача письмової розписки та укладення довіреності без зняття автомобіля із реєстрації не можна вважати договором, що укладений відповідно до вимог закону та допускає перехід права власності на автомобіль.

Виходячи з вищевикладеного, слідує, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не укладався, оскільки було складена лише довіреність від 27 травня 2009 року , а посилання суду першої інстанції на договір від 27 травня 2009 року, як на підставу набуття права власності на спірний автомобіль є таким, що суперечить вищезазначеним вимогам закону.

Також суд першої інстанції помилково послався на положення ст.220 ЦК України, яка спірні правовідносини не регулює, зазначення сторонами в договорі купівлі - продажу автомобіля про його нотаріальне посвідчення не відповідає положенням ч.1 ст.203 ЦК України щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Необґрунтованими та безпідставними є висновки суду щодо задоволення вимог позивача про виключення з акту опису та арешту майна від 30.05. 2013 року, оскільки суд помилково вважав, що договір купівлі - продажу є укладеним з травня 2009 року, а на час опису та арешту майна , які відбулися відповідно в 2011 році та в 2013 році, автомобіль не був під арештом чи забороною.

Колегія суддів прийшла до висновку, що є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки районний суд ухвалив рішення без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, як вимагають ст. ст.212 - 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що так як при вирішенні даного спору судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким ОСОБА_6 необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, третя особа: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно та звільнення майна з під-арешту, згідно заявлених ним правових підстав, а апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Звенигородського міжрайонного прокурора - задовольнити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно та звільнення майна з під-арешту - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, третя особа: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на майно та звільнення майна з під-арешту.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :