Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-27/479-06 суддя - Мамалуй О. О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя -Олійник В.Ф.
7 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі -Острась Н.М.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1., м. Харків (вх.№3623Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 28.08.2006р. по адміністративній справі №АС-27/479-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1., м. Харків
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова
про визнання актів недійсними, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Харків (далі СПДФО ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі ДПІ у Ленінському районі) в якому просив визнати недійсним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі НОМЕР_1, яким позивачу було донараховано ПДВ та штрафні санкцій на загальну суму 11787 грн. Також СПДФО ОСОБА_1 просив визнати недійсним та таким, що підлягає скасуванню акт ДПІ у Ленінському районі НОМЕР_2 від 30.06.2006р.
ДПІ в Ленінському районі проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та зазначив, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача, а також зазначав, що оскаржене рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-27/479-06 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі СПДФО ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про задоволення позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що 30.06.2006 р. ДПІ в Ленінському районі було проведено планову виїзну перевірку СПДФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. По результатам перевірки був складений акт НОМЕР_2 від 30.06.2006р. Позивач оскаржує цей акт, прохає визнати його недійсним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції, розглянувши зазначені вимоги прийшов до висновку, що оскільки оскаржуваний акт не є актом ненормативного характеру, не є нормативно-правовим актом, або актом індивідуальної дії, тому він не породжує прав та обов'язків. Цей акт перевірки є лише документом, фіксуючим наявність в діяльності платника податків порушень законодавства та є документальною підставою для ухвалення акту ненормативного характеру - податкового повідомлення-рішення. За таких підстав, вимоги позивача стосовно визнання недійсним та таким, що підлягає скасуванню акту перевірки НОМЕР_2 від 30.06.2006р. судом першої інстанції були залишені без задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п.1 п.п.1.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України від 10.08.2005 N327, при проведенні планової виїзної перевірки складається один зведений акт планової перевірки. Зведений акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення планової виїзної перевірки з усіх питань за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки містить систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а також суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний акт є службовим документом, який лише підтверджує факт проведення планової виїзної документальної перевірки та виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а незгода позивача з висновками, викладеними в акті, щодо встановлених порушень не має бути підставою для визнання недійсним самого акту, як документа, що підтверджує факт проведення перевірки та виявлених порушень. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства підставою для винесення податковим органом повідомлення-рішення є результати перевірки, викладені в акті перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним акту ДПІ у Ленінському районі НОМЕР_2 від 30.06.2006р.
Позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб відповідача при проведенні перевірки та складання спірного акту в позовній заяві не було.перевірки го Нсаказомушення шені без задоволення.
Судом першої інстанції також було встановлено, що на підставі акту НОМЕР_2 від 30.06.2006р відповідачем було ухвалене податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким СПДФО було донараховано ПДВ в сумі 7858 грн., штрафних санкцій на суму 3929 грн., всього на загальну суму - 11787 грн.
В рішенні зазначено про порушення позивачем положень п.п.7.3.1. п.7.3. та п.п.7.4.5. п.п.74 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача - п.п. 7.3.1. п.7.3 був вказаний помилково.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки при звірці даних податкових накладних, книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) по ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, виписок банків, податкових декларацій по ПДВ, наданих до ДПІ за перевірений період, ДПІ у Ленінському районі була встановлена розбіжність даних обліку та звітності. Ця розбіжність виникла за рахунок включення до податкового кредиту сум, які підтверджені податковими накладними, що видані підприємством, яке на момент видачі податкової накладної не було платником ПДВ, що спричинило заниження сум ПДВ до сплати у бюджет в сумі 7858 грн.
Матеріалами справи також підтверджено, що позивач закупав продукцію у приватного підприємства „Транзіт" у період з 16 вересня 2005 року по 16 грудня 2005 року. Всього СПДФО ОСОБА_1 закупив у ПП „ Транзіт " за вказаний період продукції на загальну суму 47146,09 грн. у тому числі ПДВ - 7858 грн. При продажу товарів продавцем - приватним підприємством „Транзит" були виписані податкові накладні. Всі суми за цими податковими накладними позивачем були включені до податкового кредиту.
Проте, у той час, коли підприємство-продавець виписувало податкові накладні, воно вже не було платником ПДВ, що підтверджується довідкою ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якій обліковується підприємство. Свідоцтво платника ПДВ було анульовано 06.09.2005 року за власним бажанням підприємства (а.с.70).
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.З Закону України „Про податок на додану вартість", право на складання податкових накладних надасться виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому цим законом. Отже якщо приватне підприємство на момент видачі податкових накладних не було платником ПДВ, воно не мало права виписувати податкові накладні. Крім того відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за НОМЕР_3, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
Тобто, податкова накладна, складена суб'єктом - не платником ПДВ, не дає права на включення сум ПДВ до податкового кредиту.
У пункті 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зазначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, виписана платником податку.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірне включення СПДФО ОСОБА_1 до податкового кредиту суми податку, підтверджені неналежним чином оформленими податковими накладними, виписаними особою, яка не є платником ПДВ. Позовні вимоги у зв'язку з викладеним залишив без задоволення.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1., м. Харків залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 28 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-27/479-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-27/479-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т.В. Кравець
А.Ф. Твердохліб