Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2006 р. Справа № АС-04/207-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача – Павленка Д.М. –представника, дов.№ 87/71 від 29.12.05 р. (копія у справі)
відповідача – Лукашиної І.А. –представника, дов.№ 5758/10/10-026 від 10.07.06 р. (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. № 3568Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 06 вересня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/207-06
за позовом Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання нечинним рішення, -
встановила:
У квітні 2006 року Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просило визнати нечинним рішення інспекції № 0000450811/0 від 10 листопада 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14934,94 грн. за порушення встановлених строків використання наданих у підзвіт наявних засобів, як таке, що суперечить чинному законодавству України.
Постановою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2006 року позов було задоволено частково. Визнано нечинним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000450811/0 від 10 листопада 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 10600,46 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" витрати по сплаті судового збору в сумі 2,41 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з даною постановою не погодилось і в своїй апеляційній скарзі порушує питання про її скасування в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" та прийняття нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом фактичних обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому вважає, що судом першої інстанції було порушено п.п. 2.12 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19 лютого 2001 року, статтю 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", статті 58 та 129 Конституції України.
Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" у запереченнях на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, підставою для прийняття рішення № 0000450811 від 10 листопада 2006 року став акт № 645/40-018 від 02 листопада 2005 року про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод", яким були встановлені порушення позивачем приписів п.п. 2.12, 2.15 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19 лютого 2001 року із змінами та доповненнями.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
По-перше, відповідач в своїй апеляційній скарзі наполягає на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено п.п. 2.12, 2.15 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 72 від 19 лютого 2001 року із змінами та доповненнями та статтю 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмітити, що нормою, яка регулювала обіг готівки в період здійснення перевірки дійсно була Постанова Правління Національного банку України № 72 від 19 лютого 2001 року, проте, на підставі Постанови Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, вона втратила чинність.
Що стосується положення вищенаведеного акту Президента України, то вони діють у частині, що не суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" № 2103, а саме таким приписам: «Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці», а також припису, за яким «Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості».
Отже, виплата заробітної плати працівникам, всі обмеження якої усунуті вищезгаданим Законом, є першочергове завдання керівництва підприємств та обов’язок держави взагалі.
По-друге, стосовно думки заявника апеляційної скарги про порушення місцевим судом статті 58 Конституції України, слід зазначити, що згадана стаття міститься у розділі ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», в якому закріплені конституційні права, свободи і обов’язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії.
По-третє, на думку відповідача, посилання судом першої інстанції на статтю 11 Закону України «Про систему оподаткування»не відповідає чинному законодавству з причини непередбаченості в ст.ст.14,15 цього Закону штрафної санкції за порушення порядку ведення касових операцій, як податку та збору.
Однак, згідно з приписами статті 2 цього Закону поняття податку та збору (обов’язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів, системи оподаткування визначається як обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України визначено як податкове зобов’язання.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 436 встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок…в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Таким чином, обґрунтування судом першої інстанції своєї постанови на підставі статті 11 Закону України «Про систему оподаткування»є цілком правомірним і правильним, оскільки згідно з оскарженим рішенням суми визначені в ньому підлягають сплаті на бюджетний рахунок.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, її заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 06 вересня 2006 року по справі № АС-04/207-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, заперечення викладенні апелянтом є необґрунтованими, через що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області по даній справі залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 06 вересня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/207-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді