Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2006 р. Справа № АС-03/184-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Кононенко О.М.
за участю представників:
позивача – Шебаніц Н.М. –дов.,
відповідача - Чурилової Л.Ю. –дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2553Х/3-9) на постанову господарського суду Харківської області від 05 червня 2006 року по справі № АС-03/184-06
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до Первомайського Державного підприємства «Хімпром», м. Первомайський Харківської області
про стягнення 416301,50 грн.
встановила:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Первомайського ДП «Хімпром», штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році, у сумі 416301,50 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 05 червня 2006 року року по справі № АС-03/184-06 (суддя Подобайло З.Г.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, з даною постановою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 05 червня 2006 року по даній справі скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У апеляційній скарзі позивач посилається на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Як зазначено позивачем у апеляційній скарзі, відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 94 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. були працевлаштовані 44 інваліди, тобто відповідачем не виконаний норматив по створенню 50 робочих місць, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити 416301,50 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у відповідності з вимогами названого вище Закону.
Відповідач, Первомайське ДП «Хімпром», проти апеляційної скарги заперечує, оскаржувану постанову суду першої інстанції вважає законною та обргунтованою, просить її залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що він у відповідності з нормами Закону України «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»взагалі не має права застосовувати працю інвалідів. Також, відповідач посилається на порушення відносно нього процедури банкрутства та відсутність взагалі необхідної кількості інвіалідів у м. Первомайську та його районі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(зокрема ст.ст. 17, 18, 19, 20 в редакції Законів № 204/94 ВР від 14.10.94р., № 2606-ІІІ від 05.07.01р., № 910-ІV від 05.06.03р., № 1771-ІV від 15.06.04р., № 2602-ІV від 31.05.05р.), Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314, Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. та Положенням про Фонд України соціальної захищеності інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991р.
Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.З ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.З ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.
Матеріалами справи встановлено, що за даними позивача, середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 р. становила 8326,03 грн. За нестворене робоче місце відповідач повинен був сплатити до 15 квітня поточного року штрафні санкції в сумі 416301,50 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 2359 особи, відповідно до ст.19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 94 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалідів, отже відповідачем не було працевлаштовано 46 інвалідів.
Позивач при встановленні кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виходив з того, що вона визначається як середня на рік. Разом з тим, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлює, що у відповідному році повинно бути створена відповідна кількість робочих місць, і не пов'язує відповідальність з терміном роботи інваліда.
Таким чином, місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що фактично відповідач створив 46 місць на які у 2005 р. працевлаштовані інваліди.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Державна служба зайнятості також веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Крім того, слід зазначити, що неповідомлення органів працевлаштування інвалідів про кількість робочих місць не дає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
В свою чергу на підприємство покладається обов'язок щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; ( Абзац третій пункту 14 в редакції Постанови КМ N 19 ( 19-2002-п ) від 10.01.2002).
Отже, на думку колегії суддів, чинне законодавство не зобов'язує підприємства самостійно займатися працевлаштуванням інвалідів та з'ясовувати які саме інваліди потребують роботи, якої відповідної нозології. За таких обставин, покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами є неправомірним і суперечить як загальним принципам права, так і ст. 19 Конституції України.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що Державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів на підприємство відповідача інваліди для працевлаштування не направлялися, так само як і інваліди безпосередньо не зверталися для працевлаштування до відповідача.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що органи, зазначені в ст.18 Закону не займалися скоординованим аналізом наявних інвалідів, яким необхідні робочі місця з урахуванням відповідної нозології, у зв'язку з чим, покладати відповідальність на відповідача за відсутність створеного та належно атестованого робочого місця для працевлаштування інвалідів на думку колегії суддів неможливо, так як вина підприємства позивачем не доведена.
На думку колегії суддів, позивач не довів і не надав відповідних доказів на підтвердження наявності обов'язку по сплаті штрафних санкцій, оскільки колегією суддів апеляційної інстанції встановлена відсутність вини з боку відповідача за не створення робочих місць для інваліда на своєму підприємстві у 2005 році.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано лист Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 23.05.06р. № 1366-02, де зазначено , що за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року на обліку перебували 11 інвалідів, однак жоден з них не виявив бажання працювати на Первомайському ДП «Хімпром».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем були вжиті всі заходи, передбачені чинним законодавством для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві, а тому позовні вимоги позивача є неправомірними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, та беручи до уваги, що позивач не довів суду, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, вважає, що постанова господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача без задоволення.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 195, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалила:
Постанову господарського суду Харківської області від 05 червня 2006 року по справі № АС-03/184-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді