Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11. 2006 р. справа № АС-46/175-06
Судова колегія у складі:
головуючого судді Плужник О.В., суддів Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В.
при секретарі –Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Баранов Є.Г.
1-го відповідача –Кураксін Є.В.
2-го відповідача - не з”явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№3355Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 р. по справі № АС-46/175-06
за позовом –ТОВ „Паріскар”, м. Харків
до 1) Державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області, м. Зміїв
2) ВДК у Зміївському районі Харківської області, м. Зміїв
про визнання бездіяльності при виконанні рішення суду та стягнення 11011,35 грн., -
встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 22.08.2006 року (суддя Ільїн О.В.) позивачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову визнання бездіяльності першого відповідача при виконанні рішення та наказу господарського суду Харківської області від 09.03.2004 р. та стягнення з державного бюджету 11011,35 грн. завданої шкоди.
Постанова мотивована тим, що позивач не довів вини органу державної виконавчої служби (першого відповідача) стосовно затримки виконання рішення суду, що була спричинена об’єктивними причинами, у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про допущення неправомірних дій чи призвели до виконання будь-яких наслідків і позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями органів ДВС та несприятливими наслідками для позивача, як обов’язкової складової підстави для притягнення останнього до матеріальної відповідальності.
Позивач з постановою господарського суду Харківської області від 22.08.2006 р. не погоджується, просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення суду норм матеріального та процесуального права.
Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що хоча суд не мав відомостей про своєчасне повідомлення позивача про вручення йому повістки, яка позивачем отримана своєчасно не була, в порушення ч. 1 ст. 128 КАС України господарський суд ухвалив рішення у відсутність позивача. Крім того, ні відповідачем, ні судом не було надіслано позивачу відзиву на позовну заяву та додатків до неї.
Також позивач зазначає, що судом не надано оцінки тому, що першим відповідачем був пропущений шестимісячний термін виконання рішення та наказу господарського суду Харківської області від 09.03.2004р. № 45/08-04, передбачений ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження", зволікалося проведення виконавчих дій, Іде і призвело до невиконання рішення суду. Не зважаючи на те, що виконавче провадження було розпочате 09.04.2004р. тільки через вісім місяців, а саме 15.12.2004р., було описано рухоме майно відповідача. Тобто вже на цій момент державними виконавцями було порушено ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження". В матеріалах справи відсутні докази, що у цій строк відкладалися виконавчі дії або зупинялося виконавче провадження. Крім того, тільки через місяць після опису майна —14.01.2005р. державним виконавцем було призначено експерта для оцінки майна. Більш того, лише 16.05.2005р. Державна виконавча служба звернулася до позивача листом про авансування витрат на примусове зняття з обліку арештованого майна, але майно так і не було реалізоване і тільки 21.09.2005р. до Державної виконавчої служби надійшла скарга на результати оцінки майна, що стало перешкодою для продовження виконавчого провадження.
Тобто, до цього моменту на протязі 17 місяців у боржника існувало нерухоме майно, яке не було своєчасно, у шестимісячний термін, виявлене, оцінено та реалізоване державними виконавцями для своєчасного виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 71 Закону України „Про виконавче провадження" кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку поважність причин у зв'язку з якими рішення господарського суду не було виконано у встановлений законом строк, отже унаслідок бездіяльності державних виконавців позивач зазнав шкоди, яка складається із нестягнутої суми —10580,49грн., та суми перерахованої на депозитний рахунок ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області - 430,86грн., усього 11011,35грн.
Отже на думку позивача місцевим господарським судом було неповно з'ясовані обставини, що мають значенню для справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивач також вважає, що неповернення виконавчого документу стягувачу та не втрата можливості фактичного повного виконання рішення не перешкоджає зверненню до суду для встановлення бездіяльності державних виконавців при виконанні рішення суду. Діюче законодавство також не містить підстав для звільнення органів державної служби від відповідальності за невиконання рішення суду у встановлений законом термін, таких як реальна можливість виконання рішення суду в майбутньому, на які посилається суд у своєї постанові. Таким чином судом першої інстанції неправильно застосована ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження".
Перший відповідач вважає постанову місцевого господарського суду законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Другий відповідач відзив на скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування постанови місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.181 КАСУ учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншій порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу. Виходячи з цього та приписів ст. 181 КАСУ, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарськими судами в порядку встановленому статтею 1212 ГПК України.
Саме статтею 1212 ГПК України доповненої Законом України №2539-III від 21.06.2001 р. встановлений порядок оскарження рішень (постанов) та дій щодо здійснення виконавчого провадження згідно Закону України „Про виконавче провадження” за рішенням господарського суду, тому, місцевий господарський суд, прийнявши до розгляду і розглянувши по суті адміністративний позов позивача на дії ВДВС Зміївського РУЮ Харківської області, порушив процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з викладеним, постанова господарського суду Харківської області від 22.02.2006 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст. 181, п. 4 ст. 198, п. 4 ст. 202, п. 4 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову господарського суду Харківської області від 22.08.2006 р. по справі №АС-46/175-06 скасувати. Провадження у справі закрити.
Головуючий суддя Плужник О.В.
судді Могилєвкін Ю.О.
Барбашова С.В.