УКРАЇНА
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2006 р. справа № АС-2/441-06
Судова колегія у складі:
головуючого судді Плужник О.В., суддів Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І.
при секретарі -Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з*явився
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3247С/3-7) на постанову господарського суду Сумської області від 24.07.2006 р. по справі
№ АС-2/441-06
за позовом - Сумського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Суми
до Приватного інженерно-сервісного центру „Кварк”, м.Суми
про стягнення 4911,69 грн., -
встановила:
Постановою господарського суду Сумської області від 24.07.2006 року по справі № АС-2/441-05 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного інженерно-сервісного центру „Кварк” на користь Сумського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 4911,69 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач повинен був створити 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, але фактично на підприємстві працювали 2 інваліда. Оскільки відповідачем не виконаний встановлений чинним законодавством норматив, він повинен сплатити штрафні санкції за 1 не зайняте інвалідом в 2005 році робоче місце.
Відповідач з постановою суду не згоден, вважає її незаконною та необґрунтованою, із порушеннями норм матеріального та процесуального права, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають важливе значення по справі, просить постанову скасувати, а апеляційну задовольнити.
В підтвердження апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не повному обсязі дослідив всі обставини справи, оскільки відповідач, взагалі вважає, що на його підприємство не покладається обов*язок працевлаштування інвалідів за нестворені робочі місця, такий обов*язок покладається на відповідні органі, що перелічені у п.3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434. Даним положенням про Фонд соціального захисту інвалідів не передбачено право здійснювати контроль за додержанням підприємствами нормативів робочих місць та здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій.
Також, як зазначає відповідач, його підприємство не порушило законодавство і створило робоче місце для працевлаштування інваліда. Так, 28.10.2005 р. був направлений відповідний наказ про сворення робочого місця за НОМЕР_1 та заявку до міського центру зайнятості населення у м.Суми від 11.11.2005 р. за НОМЕР_2, з вимогою направлення інвалідів для працевлаштування. Але ніякої відповіді неотримано і інвалідів на підприємство не направлено. Крім того, до міського центру зайнятості направлено звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 26.12.2005 р., де було зазначено наявність робочого місця (інваліда) на посаду інженера-електроника, адже інвалідів не направили.
Позивач, в свою чергу вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаюсь при цьому на п.п.3, 14 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КабМін України від 03.05.1995р. НОМЕР_2, згідно з яким, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК та органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом пракцевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 вищезгаданого Положення, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звітів за формою № 10-ПІ поштова річна.
Стосовно наказу від 28.10.2005 р. за НОМЕР_1 про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2005 р., то він, на думку позивача є лише наміром підприємства по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а безпосереднім доказом із створення робочих місць на підприємстві є Акт про атестацію робочого місцяі для працевлаштування інваліда. Також, зазначений наказ виданий під кінець звітного періоду, т.б. 28.10.2005 р. Таким чином, на підприємство відповідача, хоч і не покладається обов*язок створювати та атестовувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також інформувати про таку кількість створених робочих місць органів працевлаштування.
Отже, позивач зазначає, що відповідач не інформував органи працевлаштування про наявність на його підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, у відповідності до інструкції, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., саме тому не було направлено для працевлаштування жодного інваліда.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення господарського суду Сумської області без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даних статистики в 2005 р., середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача складала 77 осіб, відповідно до цієї кількості, встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування трьох інвалідів, але фактично у 2005 р. на підприємстві працювали два інваліди.
Як видно із матеріалів справи, середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 р., згідно даних статистики становила 4911,69 грн. Отже, заборгованість відповідача за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів в 2005 р.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КабМін України від 03.05.1995р. НОМЕР_2, підприємства у межах нормативу, за власні кошти створюють робочі місця для інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соцзахисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК та органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Також, місцевий господарський суд правомірно послався на ст.20 вищезазначеного Закону, де вказано, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативами, зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адмістративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітньої плати на відповідному підприємстві (в об*єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб -в розмірі половини середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві.
Таким чином, відповідач не забезпечив в повному обсязі встановленого нормативу щодо створення робочих місць, чим порушив вимоги чинного законодавства, а також не перерахував адміністративно-господарські санкції за нестворене одне робоче місце.
З огляду на вищевказане, висновки, викладені в постанові господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи позивача, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для її скасування.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
ухвалила:
Постанову господарського суду Сумської області від 24.07.2006 року по справі № АС-2/441-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Плужник О.В.
судді Могилєвкін Ю.О.
Пушай В.І.