Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2006 р. Справа № АС-27/349-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Чопко М.П. (посв. № 132 від 28.11.2003 р.)
позивача - Шебаніц Н.М. (дов. № 06-34/191 від 17.02.2006 р.)
відповідача - Лавренюк Т.А. (дов. № 13 від 14.02.2005 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків) (вх. № 3185 Х/3) на постанову господарського суду Харківської області від 26.07.06 р. по справі № АС-27/349-06
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварний завод "Нова Баварія" (м. Харків)
про стягнення 13 689,92 грн., -
встановила:
У травні 2006 року Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварний завод "Нова Баварія" (м. Харків) про стягнення 13 689,92 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Постановою господарського суду Харківської області від 26 липня 2006 року по справі № АС-27/349-06 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 3 424,81 грн.
Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з даною постановою частково не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р. скасувати частково та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку прокурора Жовтневого району м. Харкова, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що при винесенні постанови, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова Чопко М.П. та представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Шебаніц Н.М., які підтримали апеляційну скаргу, представника ТОВ "Пивоварний завод "Нова Баварія" Лавренюк Т.А., яка просила скасувати постанову суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (далі –Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Як зазначають прокурор та позивач, ТОВ "Пивоварний завод "Нова Баварія" відповідно до поданої державної звітності ”Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма №10-ПІ поштова-річна) за 2005 рік повинен був створити у вказаному році 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 105 осіб). Фактично на підприємстві відповідача, згідно поданого звіту, у 2005 році було працевлаштовано 8 інвалідів, що підтверджується довідками МСЕК.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 18 вищевказаного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).
Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у статті 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Пивоварний завод "Нова Баварія" подавало до Жовтневого районного центру зайнятості протягом 2005 року щомісячні звіти, в яких вказувало потребу тільки в одному інваліді, замість двох осіб.
За таких обставин, на думку колегії суддів, відповідач не в повному обсязі виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, чим порушив вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а згідно статті 20 Закону, Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, тому повинен був перерахувати до Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій.
Розмір відрахувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві за кожне робоче місце. Як свідчать матеріали справи, фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році становив 883 600,00 грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 258 осіб, отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005 році становила 3 424,81 грн. Сума штрафних санкцій за одне незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році згідно з вимогами статті 20 Закону складає 3 424,81 грн.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Однак, відповідач не перерахував кошти у встановлений чинним законодавством термін та не надав належних доказів створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, тому позовні вимоги на суму 3 424,81 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2005 році, на думку колегії суддів, є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Зокрема, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що в ході перевірки підприємства відповідача були виявлені порушення Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів проведення зазначеної перевірки Прокуратурою Жовтневого району м. Харкова, суду представлено не було.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
На думку колегії суддів, господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, в кількості однієї особи, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3 424,81 грн.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, постанова господарського суду Харківської області від 26.07.2006 р. по справі № АС-27/349-06 прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування постанови, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.
Керуючись статтями 86, 195, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Харків) залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 26 липня 2006 року по справі № АС-27/349-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя