Справа № 473/3124/13-к
ВИРОК
іменем України
"16" серпня 2013 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Зубар Н.Б.,
при секретарі - Алдушиній І.Я.,
за участю прокурора - Луценко С.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013160190001224 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, громадянина України, уродженця х.Тітов Селшкаракорського району Ростовської області, Росія, не працює, не одружений, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
- у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Вознесенськ Миколаївської області, українець, громадянин України, не працює, судимий 02.02.1993 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст.140 КК України (1960 року) на строк 3 роки позбавлення волі; 28.11.1996 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.3 ст.140, ч.2 ст.140, 17 ч.1 ст.141, ч.3 ст.142, 42 КК України (1960 року) на строк 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 18.06.2007 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.263, ч.2 ст.263, ч.1 ст.70 КК України на строк 3 роки позбавлення волі; 04.01.2010 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі; 20.06.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту; 07.02.2012 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України у вигляді арешту на 4 місяці; 11.03.2013 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.263 КК України до 3-х місяців арешту, мешкав до тримання під вартою за адресою: АДРЕСА_3
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України -
В С Т А Н О В И В:
12.02.2013 року в АДРЕСА_4 ОСОБА_1, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, таємно викрав 2 металевих труби довжиною 1,5 метра кожна, загальною довжиною 3 метра та 2 кутники 50Х50 см довжиною 1,35 м кожний, загальною довжиною 2,7 м, що належали потерпілому ОСОБА_3
14.03.2013 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно, шляхом вільного доступу, таємно з корисливих мотивів викрали з території домоволодіння за адресою АДРЕСА_5, майно, що належить ОСОБА_4, а саме: кутник металевий розміром 40х40 мм довжиною 2,5, трубу металеву діаметром 100 мм довжиною 1,2 м, трубу металеву діаметром 15 мм довжиною 0,8 м вартістю, а також з приміщення сараю, в який проникли шляхом вільного доступу, таємно викрали швейну машину ПМЗ ім.Калініна.
Обвинувачений ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з обсягом пред'явленого обвинувачення та пояснив, що він дійсно 12.02.2013 року в АДРЕСА_6, перебуваючи на території даного домоволодіння, з корисливих мотивів таємно викрав 2 металевих труби довжиною 1,5 метра кожна, загальною довжиною 3 метра та 2 кутники 50Х50 см довжиною 1,35 м кожний, загальною довжиною 2,7 м, що належали ОСОБА_3, маючи за мету надалі їх здати на металобрухт та отримати кошти, які витратити на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_1 дав свідчення про те, що 14.03.2013 року близько 10.00 годин в АДРЕСА_5, він, перебуваючи на території даного домоволодіння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, з території зазначеного домоволодіння з корисливих мотивів спільно таємно викрали майно, що належало ОСОБА_4, а саме: кутник металевий розміром 40х40 мм довжиною 2,5 м, трубу металеву діаметром 100 мм довжиною 1,2 м, трубу металеву діаметром 15 мм довжиною 0,8 м, а також з приміщення сараю, в який проникли шляхом вільного доступу, таємно викрали швейну машину ПМЗ ім.Калініна, маючи за мету надалі здати ці речі на металобрухт та отримати кошти, які витратити на власний розсуд, проте були затримані працівниками міліції, а майно було вилучене і повернуте потерпілому ОСОБА_4
У скоєному ОСОБА_1 щиро розкаювався, просив суворо його не карати.
Обвинувачений ОСОБА_2, допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з обсягом пред'явленого обвинувачення та дав свідчення про те, що 14.03.2013 року близько 10.00 годин в АДРЕСА_5, він, перебуваючи на території даного домоволодіння, за попередньою змовою з ОСОБА_1, з території зазначеного домоволодіння з корисливих мотивів таємно викрали майно, що належало ОСОБА_4, а саме: кутник металевий розміром 40х40 мм довжиною 2,5, трубу металеву діаметром 100 мм довжиною 1,2 м, трубу металеву діаметром 15 мм довжиною 0,8 м, а також з приміщення сараю, в який проникли шляхом вільного доступу, таємно викрали швейну машину ПМЗ ім. Калініна, маючи за мету надалі здати це майно на металобрухт та отримати кошти, та витратити їх на власний розсуд, проте були затримані працівниками міліції, а майно було вилучене і повернуте потерпілому ОСОБА_4
У скоєному ОСОБА_2 щиро розкаювався, просив суворо його не карати.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи свідчення обвинувачених, співставивши їх із фактичними обставинами справи, доказами, дослідженими під час судового розгляду, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в приміщення. Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.
Правильною є і кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в приміщення. Вина ОСОБА_2 у скоєному доведена у повному обсязі.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання, яку необхідно призначити ОСОБА_1, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, а інший - тяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, наявність постійного місця проживання, формально посередньої характеристики, обставини, які пом'якшують покарання, за відсутністю обставин, які обтяжують таке, відсутність притягнень до кримінальної та адміністративної відповідальності, те, що він в силу ст.89 КК України судимості не має, і доходить висновку, що йому необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі в межах санкції частин статей, які передбачають покарання за вчинені злочини та вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбуття покарання, тобто його можливо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов'язки, передбачені п.3, 4 ст.76 КК України. Підстав для обрання більш м'якого або тяжкого покарання ОСОБА_1 суд не знаходить.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.
Вирішуючи питання про міру покарання, яку необхідно призначити ОСОБА_2, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, відсутність постійного місця проживання, формально посередньої характеристики, за наявністю обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, те, що він має непогашену судимість за аналогічний злочин, суд доходить до висновку, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений ним злочин та вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе у разі призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі. Підстав для обрання більш м'якого покарання ОСОБА_2 суд не знаходить.
Цивільний позов по справі відсутній.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Відповідно до ст.100 КПК України речові докази, які зберігаються під схороною розпискою - слід повернути власникам.
Керуючись ст. ст.349 ч.3, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 185 ч. 1 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає всі покладені на нього обов'язки.
Згідно ст.76 п. п. 3, 4 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов'язання.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 185 ч. 3 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, тобто з 10 липня 2013 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Речові докази - 2 металевих труби довжиною 1,5 метра кожна, загальною довжиною 3 метра, та 2 кутники 50Х50 см довжиною 1,35 м кожний, загальною довжиною 2,7 м, повернуті під охоронну розписку потерпілому ОСОБА_3 - залишити останньому, як власнику.
Речові докази - кутник металевий розміром 40х40 мм довжиною 2,5 м, трубу металеву діаметром 100 мм довжиною 1,2 м, трубу металеву діаметром 15 мм довжиною 0,8 м, швейну машину ПМЗ ім.Калініна, вартістю 166 грн., повернуті під охоронну розписку потерпілому ОСОБА_4 - залишити останньому, як власнику.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а підсудними в той же строк з дня вручення їм копії вироку.
Суддя Вознесенського міськрайонного суду підпис Н.Б.Зубар
згідно оригіналу
Суддя: