Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2006 р. Справа № 9/193-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. НОМЕР_1)
відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 18.10.06р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства Телерадіокомпанії "ІнтерТелеКом", м. Суми (вх. № 2672 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 22.05.06 р. по справі № 9/193-06
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до Приватного комерційного підприємства Телерадіокомпанії "ІнтерТелеКом", м. Суми
про стягнення 5652,14 грн., -
встановила:
У березні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Приватного комерційного підприємства Телерадіокомпанії "ІнтерТелеКом" про стягнення 5574,16 боргу за надані юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг, укладеного між відповідачем та позивачем 03.01.2005 року, та 77,98 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 4.2 договору.
При розгляді справи у господарському суді Сумської області, позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 6428,96 грн., з яких 5574,16 грн. боргу за надані юридичні послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг, укладеного між відповідачем та позивачем 03.01.2005 року, 487,20 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п. 4.2 договору, 289,88 грн. інфляційних збитків та 3% річних в сумі 77,28 грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р. по справі № 9/193-06 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 5574,16 грн. основного боргу, 487,20 грн. пені, 289,88 грн. інфляційних збитків, 3 % річних в сумі 77,28 грн.,102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2006р. по справі № 9/193-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач у своїх поясненнях та запереченнях на апеляційну скаргу вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу та за наслідками розгляду справи виніс правомірне рішення, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції по справі, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що між Приватним комерційним підприємством телерадіокомпанією "ІнтерТелеКом" (відповідач у даній справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 03 січня 2005 року укладений договір про надання юридичних послуг (далі - Договір), який за своєю юридичною природою є договором про надання послуг і регулюється главою 63 ЦК України.
Відповідно до п. 1.1. Договору "Виконавець" (позивач у даній справі) зобов'язався надати "Замовнику" (відповідачу у даній справі) консультації і юридичні послуги по захисту інтересів "Замовника" в господарському суду Сумської області по стягненню збитків в розмірі 29784,60 грн. які, поніс замовник в ході розгляду господарським судом справи №16/64.
Для представлення інтересів відповідача в господарському суді Сумської області по справі №14/95-05 та у відповідності до умов Договору відповідач видав позивачу довіреність від 05.09.2005р.
За результатами розгляду справи №14/95-05 господарським судом Сумської області винесено рішення від 28.09.2005р., згідно якого позовні вимоги ПКП ТРК "ІнтерТелеКом" до КП "Радіосервіс" були задоволені повністю та стягнуто з останнього 29784,60 грн. збитків, 298,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказане рішення господарського суду залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.05р. по справі №14/95-05 та набрало законної сили.
Умовами Договору передбачена вартість робіт, яка складає 2000,00 грн. та перераховується на розрахунковий рахунок "Виконавця" на протязі п'яти днів з моменту пред'явлення "Замовнику" рахунку про оплату (пункт 3.1. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору сторони домовились, що за результатами проведеної роботи "Замовник" виплачує "Виконавцю" (позивач у справі) додаткову винагороду у розмірі дванадцяти відсотків від суми, яка підлягає до стягнення згідно рішення господарського суду.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, акт виконання робіт відповідно до умов Договору підтверджується винесеним господарським судом Сумської області рішенням від 28.09.2005р. по справі №14/95-05, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином, згідно з умовами Договору та з урахуванням рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2005 року по справі № 14//95-05 відповідач зобов'язаний був провести з позивачем розрахунок за надані йому послуги в сумі 5574,16 грн., що складає додаткову винагороду у розмірі дванадцяти відсотків від суми, яка стягнута згідно з рішенням господарського суду.
Відповідно до умов п.1.3. Договору виконані роботи по договору оформляються актом виконаних робіт, в разі необґрунтованої відмови замовника (відповідача) від підписання акту на протязі трьох днів роботи вважаються виконаними та підлягають оплаті в повному розмірі.
Із матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2005 року позивач направив на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією лист з доданим актом приймання виконаних робіт та рахунком до оплати на суму 5574,16 грн., однак відповідач в порушення умов Договору невмотивовано та необґрунтовано залишив вказані акти виконаних робіт без підпису, а виставлений рахунок без оплати.
При винесення рішення господарський суд послався на те, що на протязі виконання робіт по Договору з боку відповідача будь-яких зауважень стосовно робіт не було, а неодноразові звернення позивача до відповідача з метою врегулювання спору та з вимогою погасити заборгованість за надані юридичні послуги залишені відповідачем поза увагою та задоволення.
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд у рішенні вказав, що оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства розрахунки за виконані позивачем роботи не провів, а тому заборгованість станом на 12.04.2006 року складає 5574,16 грн., підтверджується матеріалами справи, і підлягає задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд також вірно визначився щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 77,28 грн. річних та 289,88 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по спірному договору, оскільки згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. Нарахування позивачем річних та інфляційних цілком відповідає чинному законодавству України, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення правомірно задоволена господарським судом.
Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення його умов, а саме: за несвоєчасне перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок "Виконавця" (позивача), "Замовник" сплачує на користь "Виконавця" пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті додаткової винагороди, нарахована позивачем пеня в сумі 487,20 грн. відповідає вимогам Договору та чинному законодавству України, а тому правомірно стягнута судом першої інстанції. Крім того, стягнення пені є саме тим засобом захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 546 цього кодексу, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки позивач з письмовою вимогою про оплату боргу з врахуванням інфляційних та річних не звертався, чим порушив претензійний порядок, а Договором не передбачена сплата інфляційних збитків та 3% річних, за таких обставин їх стягнення на думку відповідача є неправомірним.
Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки спірним договором не передбачений претензійний порядок врегулювання спору, а особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань обумовлені їх специфічними озна ками, зокрема встановлюються спеціальні правила про відповідальність за по рушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування процентів річ них та інфляційних.
Так, статтею 625 ЦК передбачений спеціальний вид відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання: на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму бор гу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три про центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, є санкцією за його порушення, та виступають самостійною формою цивільно-правової відповідаль ності.
Слід зазначити, що прострочення є негативним проявом порушення зобов'язання, що полягає у бездіяльності боржника. Прострочення виконання створює для боржника додаткові обов'язки, що забезпечують кредитору певні переваги порівняно з тим результатом, який він має за основною вимогою. Внаслідок прострочення первісні обов'язки боржника розширю ються, а основний зміст первісного зобов'язання залишається чинним. Прострочення розглядається як юридичний склад, що є підставою для зміни правовідносин. При цьому складовими прострочення є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин; на стання строку виконання зобов'язання; невиконання стороною зо бов'язання у строк.
Прострочення боржника, встановлене ст. 612 ЦК України, має місце у випадку, коли він не приступив до виконання зобов'язання або коли не виконав його у встановлений договором чи законом строк. Прострочення виконання грошового зобов'язання має особливо сті, оскільки несе на собі відбиток економічних і юридичних власти востей грошей та грошових зобов'язань як їх правової форми, що знайшло вираження у юридичному закріпленні особливих мір відпо відальності та спеціальних правил їх застосування.
Факт прострочення впливає на зміст основного договірного зобо в'язання, доповнюючи його додатковими правовими наслідками, зокрема, мірами цивільно-правової відповідальності - відшкодуван ня збитків, заподіяних простроченням, стягнення (передачу) неустой ки (штрафу, пені), а за грошовими зобов'язаннями - сплата процентів річних та ін фляційних втрат.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 77,28 грн. та інфляційних в розмірі 289,88 грн., оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не прийнята до уваги облікова ставка Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та взагалі в розрахунках допущені помилки, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані дані відповідачем не спростовані.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 22.05.06 року по справі № 9/193-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 22.05.06р. по справі № 9/193-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства Телерадіокомпанії "ІнтерТелеКом", м. Суми залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя