Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-41/274-06 суддя – Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
17 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.,
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників:
позивача – не з’явився
відповідача –Чернова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Млєко”, м. Харків (вх.№3442Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 18 серпня 2006 року по адміністративній справі № АС-41/274-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Млєко”, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Млєко”, м. Харків (далі ТОВ «Млєко») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі ДПІ у Комінтернівському районі), в якому просить визнати недійсним рішення ДПІ у Комінтернівському районі №0000632200/0 від 11.01.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені на суму 18187,00 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-41/274-06 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Млєко»ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про задоволення позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі було проведено документальну перевірку ТОВ «Млєко»з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 21.07.2004р. по 30.12.2005р., за результатами якої було складено акт №505/22-014 від 30.12.2005р.
В ході перевірки ДПІ у Комінтернівському районі було встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94р. №185/94-ВР зі змінами та доповненнями. Вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що ТОВ “Млєко” отримало валютну виручку по контракту №1/09-ВЗД від 23.09.03р. від ОГУП “Белсельхозторг” (Росія) в повному обсязі, але з порушенням законодавчо встановлених термінів. По контракту №1/09-ВЗД від 16.09.03р. з ТОВ “Форост” (Росія) валютна виручка була отримана не в повному обсязі. Сума простроченої дебіторської заборгованості по даному контракту станом на 30.12.05р. складає 800,00 доларів США.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, згідно до ст. 4 Закону України від 23.09.94р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ДПІ у Комінтернівському районі було прийнято рішення №0000632200/0 від 11.01.06р., яким до ТОВ “Млєко” були застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені в розмірі 18187,00грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
ТОВ «Млєко» з рішенням ДПІ у Комінтернівському районі не погодилось, посилаючись на те, що згідно з контрактом № 1/09-ВЗД від 16.09.03 р., укладеним між ТОВ „Млєко" та ТОВ „Форост" (Росія) (далі - Покупець 1), та згідно з Контрактом № 1/09-ВЗД від 23.09.03 р., укладеним між ТОВ ..Млєко" та обласним державним унітарним підприємством „Белсільгоспторг" (Росія) (далі - покупець 2), на адресу Покупців 1, 2, відбувались відвантаження яблук зимових сортів ("далі - Товар). За вищевказаними контрактами продавець зобов'язувався передати у власність покупців товар узгодженими партіями за домовленостями сторін, у відповідній кількості та якості. Кількість та місце доставки товарів узгоджувались у письмовій заявці покупців. З боку продавця всі зобов'язання за договором були виконані належним чином та без порушення діючого законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Належне виконання розрахункового зобов'язання з боку покупців згідно з пп. 4.1., п. 4 вищевказаних контрактів виконане не було, так як їх дебіторська заборгованість була сплачена частково.
ТОВ „Млєко" не заперечувався факт існування порушення термінів розрахунків, які встановлено в ході перевірки, як і не спростовувався сам розрахунок (сума та розмір) застосованої пені. Позивач лише наполягав на відсутності законодавчо встановленого порядку застосування та стягнення пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і на цій підставі просить визнати недійсним рішення №0000632200/0 від 11.01.2006р. Свої вимоги обґрунтовував тим, що п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р. № 509-ХІІ (далі - Закон №509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111 (далі Закон №2181) всі положення в статтях Закону №2181 викладаються з використанням термінів, визначених у ст. 1 Закону, а звідси відповідні терміни в Законі вживаються, зокрема, в такому значені:
“Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами”.
“Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання”.
В свою чергу, згадані в наведених визначеннях поняття “податковий борг” і “податкове зобов'язання” мають таке значення:
“Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання”.
“Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України”.
У порядку, визначеному статтею 4 Закону №2181, податковий орган самостійно має право визначити виключно суму податкового зобов'язання, яку потрібно стягнути до бюджету.
Відповідно до статті 5 цього Закону узгодженою стає виключно сума податкового зобов'язання, яка в подальшому визнається сумою податкового боргу, і лише щодо нього застосовуються заходи погашення, передбачені Законом № 2181. Тому тільки стосовно податкового боргу можуть прийматися виключно податкові вимоги. Санкція за порушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності - пеня, стягнення якої передбачає стаття 4 Закону України “Про розрахунки в іноземній валюті” - не включена до понять Закону №2181 “штрафна санкція” або “пеня” і не може сплачуватися як податкове зобов'язання, а також стягуватись як податковий борг.
Тобто, на думку позивача, норми Закону №2181, який запроваджує процедуру податкового адміністрування, не можуть застосовуватися при стягненні штрафів та пені у випадках порушення порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Суд першої інстанції, розглянувши заперечення позивача, зазначив, що згідно преамбули Закону №2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як свідчать матеріали справи, в ході проведеної ДПІ у Комінтернівському районі перевірки встановлено, що по контракту №1/09-ВЭД від 23.09.03р. з ОГУП "Белсельхозторг" у ТОВ "Млєко" станом на 20.07.04р. рахувалась дебіторська заборгованість у сумі 6332,00 дол. США. За перевіряємий період валютна виручка надходила до України 18.10.04р. у сумі 2000,00 дол. США (10613,40грн.), 27.10.04р. у сумі 2450,00 дол. США (13000,93грн.), 22.12.04р. у сумі 1882,00 дол. США (9985,52грн.).
По контракту №1/09-ВЭД від 16.09.03 р. з ТОВ "Форост" у ТОВ "Млєко" станом на 20.07.04р. рахувалась прострочена дебіторська заборгованість у сумі 800,00 дол. США. За перевіряємий період валютна виручка надійшла до України 31.03.04р. у сумі 3000 дол. США та 02.07.04р. у сумі 8387,78 дол. США.
Валютна виручка надійшла до України з порушенням встановлених законодавством термінів, які обумовлені ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тобто більше ніж 90 днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації). На підставі ст.4 вищевказаного Закону, ТОВ "Млєко" була нарахована пеня в розмірі 0,3% від суми неодержаної валютної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного Банку України на день виникнення дебіторської заборгованості.
На момент перевірки по контракту №1/09-ВЭД від 23.09.03р. ТОВ "Млєко" отримало валютну виручку в повному обсязі, але з порушенням законодавчо встановлених термінів, сума пені склала 11420,16грн. По контракту №1/09-ВЭД від 16.09.03р. ТОВ "Млєко" отримало валютну виручку не в повному обсязі, сума простроченої дебіторської заборгованості по даному контракту станом на 30.12.2005р. склала 800,00 дол. США, сума пені склала 6766,84грн. Всього нараховано пені 18187,00 грн. Позивач проти наявності даних порушень не заперечував.
Суд першої інстанції зазначив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковою інспекцією було винесено на підставі ч.5 ст.4 Закону України ”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, за якою державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Право органу державної податкової служби у межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки додержання валютного законодавства юридичними особами передбачено п.1 ч.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Пунктом 11 зазначеної норми Закону органам державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.
Підпунктом 7.1. п.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України N253 від 21.06.2001, передбачено, що податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С"). Позивачу направлено рішення за формою „С” (а.с.8).
Таким чином, відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством і посилання позивача на відсутність правових підстав для винесення рішення про застосування до позивача штрафних санкцій необґрунтовані. З цих підстав позовні вимоги ТОВ «Млєко»судом першої інстанції були залишені без задоволення.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Млєко”, м. Харків залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 18 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-41/274-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-41/274-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т.В. Кравець
А. Твердохліб