Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/199-06 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя - Бабакова Л.М.
16 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
При секретарі –Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Маслов Л.К. –дов. № 75 від 04.04.2006р.
відповідача –Старостенко С.А. –дов. № 1010/10/10-016 від 04.05.2006р., Кузуб В.М. –дов. № 1880/10/10-010 від 19.10.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ "Медтекс", (вх. № 3436Х/2-4) на постанову господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. по справі № АС-42/199-06
за позовом ТОВ "Медтекс", м. Вовчанськ
до Вовчанської МДПІ у Харківській області
про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги було задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ у Харківській області № 0002232320/1 від 19.10.2005р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 166,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, ТОВ "Медтекс", з постановою господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду першої інстанції прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить апеляційний суд її скасувати та позов задовольнити.
Відповідач, Вовчанська МДПІ у Харківській області, заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, яка прийнята у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якій повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Медтекс" за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005 р. представниками ДПІ складено акт від 20.09.2005р. за № 272/23-31707407.
На підставі цього акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2005р. № 0002232320/0.
Згідно акту перевірки нарахування ПДВ здійснено на підставі того, що позивач, на думку ДПІ, в порушення п.п.7.4.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ 2140,65 грн. та 1611,00 грн. по придбаних будівельних матеріалів.
Позивач протягом лютого-березня 2005 року придбав товарно-матеріальні цінності:
- у лютому 2005 року - дошка соснова 2,088 м. куб., бруски обрізні 1,2 м. куб. та двері у кількості 5 шт. на загальну суму 12844,60 грн. у СПДФО Литвинова А.М., який є платником ПДВ і надав позивачу податкову накладну №3 від 25.02.2005р. (ПДВ - 2140,65 грн.), яка була включена до податкового кредиту по декларації за лютий 2005 року;
- у березні 2005 року - двері соснові у кількості 3 одиниці та вікна у кількості 13 одиниць на загальну суму 9666,00 грн. у СПДФО Литвинова А.М., який надав податкову накладну №6 від 30.03.2005 р. (ПДВ - 1611 грн.), яка була включена до податкового кредиту по декларації за березень 2005 року.
Згідно матеріалів справи, придбані позивачем вищевказані будівельні матеріали були використані на поліпшення орендованого приміщення на підставі п.2.5 договору оренди майна від 15.07.02р., укладеного з ТОВ "ЖЮРІ", що також підтверджується відзивом відповідача на позов.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, послуг, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг). Пунктом 5.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Згідно відзиву на позов, вищевказані товарно-матеріальні цінності (буд. матеріали) згідно даних бухгалтерського обліку були оприбутковані товариством в повному обсязі. В подальшому, вказані будматеріали списані підприємством на загально-виробничі витрати, про що також свідчать акти списання матеріалів по будівничий дільниці, наданих підприємством для проведення перевірки.
В ході проведення перевірки працівниками підприємства в присутності фахівця податкової інспекції була здійснена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей. Згідно інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей, складеного за результатами інвентаризації, станом на 05.09.05р. по бухгалтерському обліку залишки вищевказаних будівельних матеріалів не лічились.
Придбані будматеріали були використані на поліпшення орендованих основних засобів, з чого слідує, що придбання будматеріалів позивач використав у власній господарській діяльності, тому він повинен був віднести ці витрати до валових.
У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Всупереч вимогам вказаного Порядку в акті перевірки відповідача (арк. справи 30) не було вказано які саме порушення були виявлені на підприємстві позивача, тільки була процитована ст. 7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і вказано суми, які на думку перевіряючих, неправомірно віднесені до податкового кредиту, що не надає суду можливості пересвідчитись у правомірності висновків відповідача через відсутність посилань на документи, що підтверджують наявність факту порушень з боку позивача.
Згідно п. 4.2.2 „б" ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Відповідач неправомірно в порушення вказаного пункту цього Закону не вказав про заниження позивачем податку на прибуток по даним операціям.
Відповідач необґрунтовано у відзиві на позов посилається на п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), якою передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати пов’язані з придбанням, будівництвом, реконструкцією, модернізацією, ремонтом та іншим поліпшенням основних фондів, а також витрати пов’язані з видобуванням корисних копалин, та з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, так як даний пункт відноситься тільки до витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин.
Крім того, абзацом третім підпункту 8.1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чітко визначено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Отже, витрати фактично понесені позивачем на поліпшення основних фондів підлягають амортизації, а тому сума ПДВ по придбаним матеріалам відноситься до складу податкового кредиту, і посилання відповідача на п.п.7.4.4 статті 7 Закону "Про ПДВ" є помилковим.
Відповідач помилково вважає, що право на податковий кредит у позивача виникає під час створення відповідної групи основних фондів. Це, суперечить підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції яка діяла в спірний період), згідно якому податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
На 30.04.2005р. ремонт не закінчено, групу основних фондів в експлуатацію не введено. На день закінчення перевірки і прийняття оскарженого повідомлення-рішення, редакція цього пункту Закону "Про ПДВ" змінилася і вже зовсім не містила відсильних норм на законодавство про оподаткування прибутку: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, навіть якщо прийняти позицію відповідача, станом на день закінчення перевірки позивач знов мав право на податковий кредит на підставі вже нової редакції закону і донарахування зроблене неправомірно.
Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0002232320/0 від 20.09.2005р. було донараховано ПДВ. Позивач є платником ПДВ. При придбанні товарно-матеріальних цінностей ним було сплачено ПДВ продавцю в сумі 3751,65 грн. По операції придбання товарно-матеріальних цінностей позивач не є платником ПДВ, так як ним даний податок був сплачений продавцю, тому донарахування ПДВ відповідачем зроблено необґрунтовано.
Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню частково.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. по справі № АС-42/199-06 скасувати частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Вовчанської МДПІ 0002232320/0 від 20.09.2005р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 3751,00 грн. та застосування фінансової санкції в розмірі 1918,70 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.