Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. Справа № 46/165-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Білан Т.В. (дов. № 2-46д від 12.12.05р.)
1-ого відповідача - Водолажської В.Ю. (дов. № 1 від 05.05.06р.)
2-ого відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагаз-видобування", смт. Червоний Донець, Балаклійського району, Харківської області (вх. № 2982 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.07.06 р. по справі № 46/165-06
за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт. Червоний Донець, Балаклійського району, Харківської області
до 1) Державної виконавчої служби у Балаклійському районі Харківської області
2) Відділу державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області
третя особа на стороні відповідача Обласне управління Державної виконавчої служби у Харківській області
про стягнення 100 000,00 грн., -
встановила:
У квітні 2006 року Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулась до господарського суду Харківської області про стягнення з першого відповідача - Державної виконавчої служби у Балакліївському районі Харківської області 100000,00 грн. шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.06р. по справі №46/165-06 (суддя О.В. Ільїн) в задоволенні позову відмовлено за його безпідставністю.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення від 19.07.2006 року повністю необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству, в зв'язку з чим просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача частину шкоди в сумі 100000,00 грн. та судові витрати в сумі 1618,00 грн.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та 1-го відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що рішенням арбітражного суду Харківської області від 27.04.2000 року з урахуванням виправленої ухвалою цього ж суду від 02.06.2000 року описки, заявлені Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області вимоги задоволено частково.
Згідно вказаного рішення суду звернуто стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 273638925,28 грн. на нерухоме майно ДК "Укргазвидобування" НАК Нафтогаз України в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування", а також векселі, які перебувають у податковій заставі і знаходяться на балансі ГПУ "Шебелінкагазвидобування" та виданий відповідний наказ.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Балаклійського Районного управління юстиції у Харківській області від 12.06.2000 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу арбітражного суду Харківської області від 02.06.2000 року.
19 червня 2000 року Відділом державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 13681946,25 грн.
Відповідно до заяви позивача рішення суду 27.04.2000р. переглянуте господарським судом Харківської області за нововиявленими обставинами, за результатами якого 07.08.2001р. прийняте нове рішення. З урахуванням виправленої помилки ухвалою суду від 21.08.2001р. рішення арбітражного суду Харківської області 127.04.2000р. змінено, а саме резолютивна частина викладена в наступній редакції: " в частині стягнення з ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" заборгованості по податках та неподаткових платежах у сумі 273638925,28 грн. за рахунок нерухомого майна, а також векселів, що перебувають у податковій заставі, провадження у справі припинити". В решті вимог рішення від 27.04.2000р. залишено без змін.
Господарський суд в своєму рішенні також встановив, що 17 серпня 2001 року після отримання листа стягувача разом з копією рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2001 року за нововиявленими обставинами, Відділом державної виконавчої служби прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 02.06.2000 р., а сам наказ повернуто стягувачу без виконання.
Відповідно до пункту 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.08.2001 року виділено в окреме виконавче провадження раніше прийняту постанову від 19.06.2000 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 13681946,25 грн.
В той же день Відділом державної виконавчої служби прийнято і саму постанову про виділення в окреме провадження постанови від 19.06.2000 року про стягнення з ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування" виконавчого збору у сумі 13681946,25 грн.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, дії відповідача щодо проведення виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору, виділення в окреме провадження виконавчого збору, а також підстави для закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення від 07.04.2000р., оскаржені позивачем в судовому порядку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2002р. у справі № 9203/1-13 та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2003р. у цій же справі з урахуванням виправленої ухвалою суду від 12.06.03р. описки було визнано недійсною постанову ВДВС Балаклійського РУЮ у Харківській області від 17.08.2001 року про виділення в окреме провадження виконавчого збору у сумі 13681946,25 грн. та п. 2 постанови ВДВС Балаклійського РУЮ у Харківській області від 17.08.2001 року про закриття виконавчого провадження, стосовно виділення в окреме провадження виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.
Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись з даним позовом до господарського суду про відшкодування шкоди, позивач посилається на встановлену судом неправомірність дій державного виконавця, пов'язаних з виділенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження та подальшим її виконання в межах цього провадження.
Згідно постанови ВДВС Балаклійського РУЮ Харківської області від 26.11.2004 року виконавче провадження по стягненню виконавчого збору з позивача на користь відповідача в сумі 13681946,25 грн. закінчено, в зв'язку з фактичним виконанням.
Оцінивши доводи позивача у даній справі щодо стягнення з державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області частини шкоди в сумі 100000,00 грн., господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В спростування доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виділення постанови у окреме виконавче провадження) виконавчий збір повертається боржникові тільки у разі закриття виконавчого провадження у зв'язку зі скасуванням рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа. У даному ж випадку державним виконавцем з огляду на заяву стягувача про повернення виконавчого документу без виконання постанова про закриття виконавчого провадження не виносилась, а була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження в порядку, встановленому п. З статті 39 цього ж Закону.
Крім того, в рішенні суду від 07.08.2001р., винесеному за результатами розгляду справи за нововиявленими обставинами, йдеться про зміну резолютивної частини раніше винесеного рішення арбітражного суду від 27.04.2000, зокрема про часткове припинення провадження у справі, однак жодної вказівки про скасування раніше винесеного рішення або виконавчого документа, виданого на його підставі, або про повернення останнього до суду в зазначеному рішенні немає.
Враховуючи статтю 37 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої закриття виконавчого провадження з причини скасування рішення, що підлягало виконанню, супроводжується поверненням виконавчого документа органу, який його видав, а не стягувачу, як в даному випадку, колегія суддів зауважує, що це питання було предметом судового розгляду у межах справи №9203/1-13, за результатами якого дії державного виконавця ВДВС Балаклійського РУЮ у Харківській області визнані неправомірними, а саме ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2002р. у справі № 9203/1-13 та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2003р. у цій же справі.
Таким чином, позивачем не доведено факт визнання незаконною постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Окрім того, позивач взагалі не оскаржував саму постанову про стягнення виконавчого збору, як то передбачено статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" та вимогами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України.
В даному випадку, позивачем оскаржено лише постанову про виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору, а не саму постанову про стягнення виконавчого збору як зазначено вище, що є різними процесуальними документами, винесеними державним виконавцем.
Разом з вищевикладеним, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач, звертаючись з даним позовом до господарського суду Харківської області, визначив загальну суму завданої шкоди в розмірі 100000,00 грн. Однак вимоги позивача у вказаній сумі не підлягають задоволенню, також з огляду на наступне.
Статтею 1166 ЦК України (ред. 2003р.) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цією ж статтею встановлена відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди, для покладення на заподіювача якої, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди, протиправність дій або бездіяльності заподіювача шкоди, причинний зв'язок між цими діями і вина у заподіянні шкоди.
А згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ред. 2003 р.) збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об’єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов’язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.
При цьому, позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні 1-м відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між невиконанням зобов’язання і заподіянням збитків та їх розмір, що позивачем не доведено. Окрім того, позивач не навів, які саме заходи (дії) ним було вжито щодо зменшення нанесених на його думку 1-м відповідачем збитків.
Обов’язковою умовою відшкодування шкоди може бути лише доведеність факту завдання шкоди саме діями чи бездіяльністю 1-го відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У даному випадку позивач не довів, що він поніс реальні збитки або збитки у вигляді упущеної вигоди. Крім того, ним не було підтверджено жодного доводу, що шкода була спричинена саме через неправомірні дії чи бездіяльність 1-го відповідача.
Позивач також не довів наявність у діях 1-го відповідача складу цивільно-правового правопорушення у вигляді збитків, зокрема, що відповідач діяв протиправно, наявність майнової шкоди та причинного зв'язку між протиправними діями (поведінкою) та шкодою.
Позивач ні під час вирішення його позову господарським судом Харківської області, ні у ході розгляду апеляційної скарги не надав належних та допустимих доказів того, що саме через винні дії 1-го відповідача він поніс реальні збитки на суму заявлених позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів на підставі системного аналізу матеріалів справи та правовідносин сторін, дійшла до переконливого висновку про правомірність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а вимоги позивача з цього питання юридично не спроможні, на їх підтвердження позивач не надав відповідних доказів з посиланням на конкретні норми чинного законодавства.
Із матеріалів справи та наданих суду доказів, в даному випадку не вбачається порушення 1-м відповідачем встановлених Законом України “Про виконавче провадження” порядку та умов здійснення виконавчих дій.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 19.07.06 року по справі № 46/165-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.06р. по справі № 46/165-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагаз-видобування", смт. Червоний Донець, Балаклійського району, Харківської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя