Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р. Справа № 35/299-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (дов. НОМЕР_1), ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків (вх. № 2980 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.06 р. по справі № 35/299-06
за позовом Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків
до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 15 501,92 грн., -
встановила:
У червні 2006 року Підприємство об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 15501,93 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що на підставі договору НОМЕР_2 про відступлення права вимоги по усній домовленості про передачу продуктів харчування в асортименті в період з 26.03.02р. по 26.11.02р. заміна кредитора в зобов'язанні не відбулася.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, відповідно до якого залишити позовні вимоги без розгляду.
Відповідач пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, в судовому засіданні 10.10.06р. його представники просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Представник позивача у судове засідання 10.10.06р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за НОМЕР_3 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що позивач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Підприємство об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", оскільки позивач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що в період з 26.03.2002 р. по 26.11.2002 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Банкомзв'язок" було поставлено відповідачу продукти харчування в асортименті, в кількості та в строки зазначені в накладних, котрі наявні в матеріалах справи.
Відповідач отримав товар на загальну суму 15501,92 грн. та повинен був провести розрахунки за цінами та в строки, вказані в вищезазначених накладних.
В зв'язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. по справі № Б-48/82-04 ТОВ "Банкомзв'язок" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, станом на 03.05.2006 р. між ТОВ "Банкомзв'язок" та позивачем - Підприємством об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" укладено договір про відступлення права вимоги за НОМЕР_2 та додаткову угоду до нього.
Господарський суд при винесенні рішення також послався на те, що з тексту договору НОМЕР_2 від 03.05.2006 р. та додаткової угоди до нього не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов'язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) продуктів харчування в асортименті по накладним в період з 26.03.02р. по 26.11.02р., здійснених на підставі усної домовленості.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, за договором НОМЕР_2 від 03.05.2006 р. відступлення права вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв'язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.
Обов'язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов'язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв'язку вимоги, що передається. Тобто із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі, а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв'язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов'язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов'язанні.
Отже, за відсутності в договорі НОМЕР_2 від 03.05.2006 р. ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об'єкта, предмета, прав і умов) основного зобов'язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором НОМЕР_2 не досягли згоди. В зв'язку з чим, такий акт у вигляді договору про відступлення права вимоги, який має бути невід'ємною частиною певного зобов'язання (зокрема, що виникло з відносин по поставці товару на підставі накладних, та інших точно визначених підстав), права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним. Тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об'ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов'язання (в якому замінено особу кредитора), тощо.
З огляду на вказане вбачається, що первісний кредитор не вибув із зобов'язань по угодах, що виникли з конклюдентних дій сторін на підставі доданих видаткових і податкових накладних, та інших документів, в зв'язку з чим певне право залишилось за первісним кредитором, а у позивача воно не виникло.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що договір НОМЕР_2 від 03.05.2006 р. не набуває чинності стосовно тих правочинів, які хоча і малися сторонами на увазі, але не знайшли закріплення в цьому договорі і заміна особи кредитора в них не може вважатися такою, що відбулася.
Колегії суддів повністю погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки він відповідає фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, так як відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні позову на підставі ненадання позивачем витребуваних матеріалів, необхідних для вирішення спору, чим порушив норми процесуального права. На думку заявника скарги, в даному випадку, суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, а після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, однак суд не врахував зазначену норму та виніс рішення, яким обмежив права позивача.
Однак з вказаними твердженнями позивача не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції та не приймає їх до уваги, так як вказані документи не є необхідними, обов'язковими та такими, що мають єдине значення для правильного вирішення даного господарського спору по суті.
В даному випадку, суд першої інстанції правомірно розглянув справу по суті та відмовив в задоволенні позову, в зв'язку з його безпідставністю, оскільки позивач не навів жодного правового обґрунтування заявлених ним вимог.
За таких обставин, правових підстав для залишення позову без розгляду колегія суддів не вбачає.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновки, викладені в рішенні господарського суду такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.06р. по справі № 35/299-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Харків залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя