Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-10/235-06 Суддя –Костенко Л.А.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
09 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів: Бабакової Л.М., Кравець Т.В.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –не з'явився
відповідача –Зікратий А.В. –дов. № 43928/9 від 06.07.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 3357C/2-4) відповідача, ДПІ в м. Суми, на Постанову господарського суду Сумської області від 03.08.2006 року по справі № АС-10/235-06
за позовом ВАТ "Сумсільмаш", м. Суми
до ДПІ в м. Суми
про скасування податкових повідомлень-рішень
Встановила:
Постановою господарського суду Сумської області від 03.08.2006р. (суддя Костенко Л.А.) позовні вимоги було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 202401/0/00901588/54404 від 28.11.2005р., № 202401/1/00901588/54404 від 20.12.2005р., № 202401/2/00901588/54404 від 02.03.2006р. про застосування штрафної санкції до ВАТ "Сумсільмаш" в розмірі 74147,20 грн.
Відповідач, ДПІ в м. Суми, з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач, ВАТ "Сумсільмаш", заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.11.2005р. № 202401/0/00901588/54404, від 20.12.2005р. № 202401/1/00901588/54404, 02.03.2006р. № 202401/2/00901588/54404, посилаючись на те, що вони прийняті в порушення норм діючого законодавства, а саме: Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в частині прийняття штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
22.11.2005р. працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми була здійснена перевірка позивача з питань дотримання вимог ст. 8, 10 Закону № 2343-XII та ст. 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.2002р. в частині забезпечення збереження майна, яке знаходиться в податковій заставі, за період з 28.12.2002р. по 25.02.2003р., з 15.01.2004р. по 20.02.2004р., з 01.02.2005р. по 17.02.2005р.
В ході перевірки перевіряючими виявлено відчуження активів позивачем в наступні періоди: 16.01.2003р., 20.01.2003р., 21.01.2003р., 31.01.2003р., 07.02.2003р., 13.02.2003р., 20.01.2004р., 04.02.2005р, 10.02.2005р., всього на суму 74147,20 грн. Оскільки позивач не узгодив відчуження майна з відповідачем, останній прийняв оскаржувані рішення та застосував штраф в розмірі 74147,20 грн. Всі зазначені рішення прийняті на підставі акту перевірки від 22.11.2005р. № 44/24-021 за одні і теж самі порушення, але містять різні строки сплати штрафу, оскільки тривало оскарження цих рішень до Державної податкової адміністрації в Сумській області.
У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Всупереч вимогам вказаного Порядку в акті перевірки відповідача не було вказано на яку саме суму була податкова застава та не було визначено які саме активи підприємства перебувають у податковій заставі, що не надає суду можливості пересвідчитись у правомірності висновків відповідача через відсутність посилань на документи, що підтверджують наявність факту порушень з боку позивача.
Питання щодо законності та конституційності порядку застосування податковими органами податкової застави активів платників податків вирішено Конституційним Судом України у Рішенні від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), по положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення право податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Відповідно до цього Рішення розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності, які передбачають встановлення публічно - правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави та активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника податку не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність.
З огляду на викладене, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.
Отже, не має законних підстав вважати, що Відкрите акціонерне товариство “Сумсільмаш” здійснило операції саме з тими власними активами, що перебувають у податковій заставі.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області № 12/83-05 від 27.07.2005р. відносно позивача Відкритого акціонерного товариства “Сумсільмаш” порушена справа про банкрутство, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. В газеті “Урядовий кур’єр” від 13.09.2005р. опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, за результатом попереднього засідання 16.12.2005р. затверджений реєстр вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.1992р. мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
В процедурі банкрутства податковий орган має рівний статус поряд з іншими кредиторами, за винятком деяких положень Закону № 2343-XII, зокрема ч. 2 ст. 36, та не є привілейованими при умові існування податкової застави. Особливий статус, встановлений Законом, для кредиторів у яких право застави виникло на основі цивільно-правових відносин.
За змістом абз. 7 ст. 1, ч. 5 ст. 12, ч. 4 ст. 17, ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-XII мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства, що також вказано в п. 2.7 інформаційного листа ВГСУ № 01-8/307 від 19.03.2002р.
Тому, відповідно до вищезазначених норм Закону, оскільки мораторій безумовно призупинив виконання боржником (позивачем) усіх грошових зобов’язань перед відповідачем, то відповідно припинилися і міри направлені на забезпечення цих зобов’язань, зокрема податкова застава.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що відповідач не повинен був застосовувати штрафні санкції до позивача.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Постанова суду обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстав для скасування немає.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 03.08.2006 р. по адміністративній справі № АС-10/235-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.