10.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2548/2013р. Головуючий у першій
інстанції Рубан М.В.
Категорія 23 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Моцного М.В., Андрейченко А.А.,
при секретарі: Мазнєві Ю.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ПП ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_5 про визнання договорів оренди нежитлового приміщення недійсними,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_5, у якому просив визнати недійсними два Договори оренди нежитлового приміщення № 01 від 01 липня 2007 року і № 01 від 01 липня 2011 року, укладені сторонами по справі, та усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю - нежитловими приміщеннями загальною площею 75,70 кв.м., що розташовані в житловому будинку літ.«А» за адресою: АДРЕСА_1, які належать позивачу на праві власності, шляхом зобов'язання відповідача звільнити ці приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що при укладенні Договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року сторонами по справі не були дотримані вимоги ч.2 ст.793 ЦК України щодо його нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим він в силу вимог ст.220 ЦК України є нікчемним, та на підставі ч.1 ст.216 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Договір оренди № 01 від 01 липня 2011 року підлягає визнанню недійсним на підставі ст.234 ЦК України, оскільки він вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків, тобто є фіктивним. Таким чином, оскільки відповідач отримала названі вище нежитлові приміщення у оренду на підставі недійсних договорів, вона зобов'язана звільнити їх та передати їх орендодавцю.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення позовних вимог її довірителя.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 01 липня 2007 року між сторонами по справі укладений Договір № 01 оренди нежитлових приміщень, за яким ОСОБА_3 передав у оренду ПП ОСОБА_5 належні йому на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 75,70 кв.м., що розташовані в житловому будинку літ.«А» за адресою: АДРЕСА_1, на строк з 01 липня 2007 року по 01 грудня 2017 року. Нотаріально цей догорів не посвідчувався, державну реєстрацію не проходив.
У позовній заяві ОСОБА_3 посилається на те, що сторонами при його укладенні не були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, що є підставою для визнання цього договору недійсним в силу вимог ст.ст.215, 220, 793 ЦК України.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року).
Згідно ч.2 ст.793 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст.640 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
З наведеного слідує, що при укладенні договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року строком дії 10 років 5 місяців сторонами не були дотримані вимоги щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а тому в силу наведених норм права, такий договір є неукладеним.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року роз'яснено, що встановивши обставини не укладення правочину, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року строком дії 10 років 5 місяців, оскільки він є неукладеним.
Також, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між сторонами по справі були укладені договори оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії два роки та № 01 від 01 липня 2011 року, які були надані комунальним службам для здійснення утримання орендованих приміщень, що підтверджується відповідями КП «Севміськводоканал» СМР, ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та ГУ Держсанепідемслужби в м.Севастополі (а.с.79,84,87).
Названий договір оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії два роки за своїм змістом є ідентичним договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії 10 років 5 місяців, а договір оренди № 01 від 01 липня 2011 року є угодою з пролонгації договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії два роки.
Ставлячи питання про визнання недійсним договору оренди № 01 від 01 липня 2011 року, позивач посилається на те, що названий договір, а також договір оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії два роки, є фіктивними, оскільки ним вони не підписувались, отже були вчинені без наміру створення правових наслідків.
Відповідно до ст.234 ЦК України (на час укладення оспорюваних договорів) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Разом з тим, факт не вчинення позивачем підпису на цих договорах, останнім належними доказами у порушення ст.60 ЦПК України не доведено; нежитлові приміщення, які являються предметом оспорюваних договорів оренди, знаходяться у користуванні відповідача, що позивачем не заперечується; крім того, з метою дотримання п.5.1.3. договорів оренди, умови яких є ідентичними, їх копії були надані у комунальні служби міста, отже між сторонами договору виникли цивільно-правові відносини та правові наслідки, що обумовлювалися цими договорами - надання у користування майна.
Викладене суд першої інстанції оцінив правильно та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди № 01 від 01 липня 2011 року, враховуючи те, що вимоги про визнання договору оренди № 01 від 01 липня 2007 року зі строком дії два роки позивачем не заявлялись.
У зв'язку із наведеним, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог позову про зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення, як таких, що є похідними від вимог позову про визнання договорів оренди недійсними.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ А.А.Андрейченко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова