03.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2477/2013р. Головуючий у першій
інстанції Євдокімова І.А.
Категорія 32 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Моцного М.В., Саліхова В.В.,
при секретарі: Мазнєві Ю.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 15 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Севміськводоканал» Севастопольської міської Ради про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КП «Севміськводоканал» СМР, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що з вини відповідача на робочому місці з ним стався нещасний випадок, за наслідками якого він отримав тілесні ушкодження, став інвалідом І групи та втратив можливість самостійного пересування. Наведене негативно вплинуло на його життя, у зв'язку з чим він відчуває моральні страждання.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 15 липня 2013 року (з урахуванням додаткового рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19 липня 2013 року) у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
Представник позивача ОСОБА_4 з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення вимог його довірителя у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Тобто, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати та лише за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин та наявності вини власника або уповноваженого ним органу.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21 березня 2010 року о 15-00 годині на території КП «Севміськводоканал» СМР стався нещасний випадок, у результаті якого працівник названого підприємства ОСОБА_3 отримав мінно-вибухову травму із травматичною ампутацією обох нижніх кінцівок.
За результатами розслідування нещасного випадку 02 квітня 2010 року комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, що затверджена наказом теруправління Держгірпромнагляду по АРК і м.Севастополю № 139 від 22 березня 2010 року, складені Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 березня 2010 року о 15-00 годині на території КП «Севміськводоканал» СМР (формою Н-1), та Акт № 2 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (форма НВП), згідно яким причинами нещасного випадку стали порушення ОСОБА_3 трудової та виконавчої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов'язків та невиконання вимог інструкції з охорони праці (а.с.70-73, 75-78, 79).
02 квітня 2010 року названі вище акти затверджені першим заступником начальника теруправління Держгірпромнагляду по АРК і м.Севастополю.
Постановою Нахімовської районної прокуратури м.Севастополя від 07 травня 2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.271 КК України у відношенні працівників КП «Севміськводоканал» СМР, у тому числі ОСОБА_3, за фактом порушення вимог законодавства про охорону праці на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину (а.с.4).
Із змісту цієї постанови слідує, що ОСОБА_3 за відсутністю відповідного дозволу виявив у металевих відходах брусок метала циліндричної форми, який він вирішив використати для ручки висувного ящику верстака. З цією метою ОСОБА_3 зробив вимір цього бруска і потім став розпилювати його болгаркою. При розпилюванні він держав одну частину бруска лівою ногою. Потім відбувся вибух, у результаті якого позивач був доставлений до лікарні з діагнозом травматична ампутація обох ніжних кінцівок.
Крім того постановою Нахімовського районного суду м.Севастпополя від 08 червня 2010 року, яка набрала чинності 16 червня 2010 року, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_3 за ч.1 ст.263 КК України припинено і звільнено його від кримінальної відповідальності у результаті зміни обстановки (а.с.65-66).
Під час розгляду цієї кримінальної справи, Нахімовським районним судом м.Севастополя встановлено, що в один із днів ОСОБА_3 у період з 01 вересня 2009 року по 30 листопада 2009 року у період 17-00 по 19-00 годину маючи умисел, спрямований на незаконне носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи в районі вул.Соколова м.Севастополя, шляхом присвоєння знайденого незаконно, придбав 7,62 мм гвинтівку системи «Мосіна», зразка 1891-1930 року, що є бойовою нарізною вогнепальною зброєю заводського виготовлення, після чого розібрав її і ствольну коробку, спусковий гачок, пружину спускового гачка, магазинну коробку і затвор від зазначеної гвинтівки переніс до місця своєї роботи за адресою: виробнича будівля КП «Севміськводоканал» СМР по вул.Ген.Мельника, б.35 у м.Севастополі, і зберігав у шафі для речей НОМЕР_1, а стовбур від зазначеної гвинтівки переніс за місцем свого проживання в приміщення кімнати комунальної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав зазначену гвинтівку в розібраному стані аж до 21 березня 2010 року, коли працівниками міліції в ході проведення огляду внутрішньої частини шафи НОМЕР_1 та приміщення кімнати комунальної квартири за вказаними адресами були виявлені і вилучені частини (стовбур, ствольна коробка, пусковий гачок, пружина спускового гачка, магазинна коробка, затвор) гвинтівки системи «Мосіна», які в зібраному стані є бойовою нарізною вогнепальною зброєю заводського виготовлення, яка придатна для виробництва пострілів з ??ураженням живої сили, та яку ОСОБА_3 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Крім того, позивача у один із днів у період з 25 лютого 2010 року по 30 лютого 2010 року у період часу з 07-00 по 08-00 годину маючи умисел, спрямований на незаконне носіння, зберігання, придбання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи в районі виробничої будівлі КП «Севміськводоканал» СМР по вул.Ген.Мельника, б.35 у м.Севастополі, шляхом присвоєння знайденого незаконно, придбав вибуховий пристрій - електродетонатор, який відноситься до засобів підривання, який з метою незаконного носіння і зберігання, без передбаченого законом дозволу переніс до місця своєї роботи в приміщення роздягальні виробничої будівлі названого вище підриємства, де зберігав у внутрішній частині дерев'яної шафи аж до 18 години 30 хвилин 21 березня 2010 року, коли працівниками міліції в ході проведення огляду в шафі роздягальні, розташованої за вказаною адресою було виявлено та вилучено вибуховий пристрій - електродетонатор, який відноситься до засобів підривання, який ОСОБА_3 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Провину у скоєних злочинах ОСОБА_3 визнав повністю, однак, оскільки на момент закінчення слідства у кримінальній справі, позивач перестав бути суспільно небезпечним через нещасного випадку, внаслідок якого він став інвалідом, Нахімовський районний суд м.Севастополя дійшов висновку про те, що його виправлення можливе без застосування до нього заходів кримінальної відповідальності.
З довідки МСЕК № 023200 від 19 липня 2010 року, вбачається, що позивачеві встановлено І групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату та встановлено необхідність постійного стороннього догляду (а.с.149).
У зв'язку з каліцтвом ОСОБА_3 зазнав моральних страждань, які виразилися у фізичному болю, переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, неможливістю вести звичайний спосіб життя, порушенням нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.
Факт заподіяння позивачу моральної шкоди, на думку колегії суддів є доведеним належними доказами.
Разом з тим, з наведеного слідує, що названий вище нещасний випадок з виробництвом не пов'язаний, стався через порушення ОСОБА_3 трудової та виконавчої дисципліни, та не є наслідком винних дій роботодавця, які призвели до порушення прав позивача у сфері трудових відносин. Складені акти за формою Н-1 та формою НВП на час розгляду справи є чинними, у судовому порядку не оскаржені.
Належні докази, які б спростовували ці обставини, суду представлені не були, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, у результаті отримання тілесних ушкоджень, у порядку ст.237-1 КЗпП України відсутні, оскільки їх виникнення не пов'язано із порушенням відповідачем трудових права позивача.
Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди з загальних підстав ОСОБА_3 не заявлялись.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що нещасний випадок з позивачем стався через винні дії відповідача, які виразилися у відсутності організації заходів безпеки (зокрема, вибухобезпеки), як то передбачено нормами Закону України «Про металобрухт», Правил безпеки при заготівлі і переробці брухту та відходів чорних і кольорових металів та вимогами ДСТУ 4121-2002 належними доказами не доведено. Сам факт перебування металобрухту на території КП «Севміськводоканал» СМР, який зазначено у постанові Нахімовської районної прокуратури м.Севастополя від 07 травня 2010 року, таким доказом не являється. Крім того, з актів за формою Н-1 та формою НВП від 02 квітня 2010 року вбачається, що причиною виникнення нещасного випадку стали дії позивача, які виразилися у порушенні останнім трудової та виконавчої дисципліни.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 15 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова