19.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/2242/2013р. Головуючий у першій

інстанції Євдокімова І.А.

Категорія 5 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Моцного М.В., Саліхова В.В.,

при секретарі Сидорук М.А.,

за участю

представника відповідача Доденкова А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради, у якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач вселена у спірне житлове приміщення у вересні 2002 року з законних підстав, безперервно володіє ним понад 10 років, а тому має право на визнання за нею права власності на це майно з підстав, передбачених ч.1 ст.344 ЦК України, тобто за набувальною давністю.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Позивач з рішенням суду не погодилась, подала апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення вимог її позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача Севастопольської міської Ради, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Судом встановлено, що у жовтні 2002 року на засіданні профспілкового комітету ДНВП «Морські технології» та адміністрації було розглянуто клопотання Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя про надання жилої площі у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зокрема про надання ОСОБА_4 квартири НОМЕР_1 у цьому будинку (а.с.4).

Позивач ніколи не була і не є працівником ДНВП «Морські технології», а є співробітником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя, яка клопотала про вселення позивача в спірну квартиру малосімейного гуртожитку.

Розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1589 від 18 жовтня 2002 року «Про зміну статусу будинку АДРЕСА_1» був змінений статус будинку АДРЕСА_1 з малосімейного гуртожитку на жилий буднок (а.с.5).

На підставі рішення Севастопольської міської Ради № 2157 від 08 вересня 2004 року «Про дачу згоди на прийом до комунальної власності територіальної громади м.Севастополя жилого будинку по АДРЕСА_1» та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1504-р від 04 жовтня 2004 року «Про прийому до комунальної власності територіальної громади м.Севастополя жилого будинку по АДРЕСА_1», вказаний будинок було прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Севастополя (а.с.11).

Ордер на вселення в спірну квартиру позивачці ОСОБА_4 не видавався, реєстрацію за адресою цієї квартири позивач не набувала.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 у відповідності до приписів ст.344 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: В.О.Єфімова

Судді: М.В.Моцний

В.В.Саліхов