19.09.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2257/2013р. Головуючий у першій
інстанції Євдокімова І.А.
Категорія 19 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Моцного М.В., Саліхова В.В.,
при секретарі: Сидорук М.А.,
за участю: позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача ТОВ КБ «Українська фінансова група» - Тимчака В.І., представник третьої особи Національного банку України - Душенчука Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Національного банку України та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Українська фінансова група» на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ХХІ століття», Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Українська фінансова група», треті особи Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради, про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», ТОВ КБ «Українська фінансова група» (надалі «Банк»), треті особи Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м.Києву і Київській області, КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР, у якому просила визнати за нею право власності на однокімнатні квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивачкою з метою придбання житлових приміщень у новобудові м.Севастополя 29 серпня 2006 року були укладені Договори купівлі-продажу опціонів № 0240806/Т/1/02 та № 0250806/Т/1/02 з ТОВ КБ «Українська фінансова група» та ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», згідно з умовами яких, відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач - сплатити опціони з поставкою базового активу у вигляді двох квартир. Однак, на порушення умов договорів про здачу в експлуатацію квартир, відповідачі позивача не повідомили, акта прийому-передачі житлового приміщення для підписання не надали, чим порушили виконання зобов'язання.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Визнано за позивачем право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1. У задоволені вимог ОСОБА_3 про зобов'язання КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» СМР зареєструвати за нею право власності на спірні квартири відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
ТОВ КБ «Українська фінансова група» з рішенням суду не погодилось, подало апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про залишення позовних вимог ОСОБА_3 без задоволення у повному обсязі. Вказує, що позивачка не скористалася своїм виключним та безумовним правом пред'явити опціон до виконання у шестимісячний строк, а тому втратила право придбати за фіксованою ціною конкретний базовий актив. Крім того, спірні квартири передані ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» в іпотеку ТОВ КБ «Українська фінансова група» з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 4/Ю2008 від 15 грудня 2008 року, а 18 червня 2009 року майнові права за цим договором передані Національному банку України в якості забезпечення кредиту рефінансування, наданого Національним банком України ТОВ КБ «Українська фінансова група».
У апеляційній скарзі Національного банку України також ставиться питання про скасування оскарженого рішення та ухвалення нового про залишення позовних вимог позивача без задоволення позову. Вказано на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема на те, що судом не враховано законних інтересів Національного банку України щодо задоволення кредиторських вимог до ТОВ КБ «Українська фінансова група» шляхом отримання коштів від реалізації заставленого майна ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття».
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційних скарг вважає, що останні підлягають відхиленню з таких підстав.
Зі справи видно, що 29 серпня 2006 року ОСОБА_3 (покупець) уклала з «Банком» (продавець) та ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» (емітент) договори № 0250806/Т/1/02 (т.І а.с.26-30) та № 0240806/Т/1/02 (т.І а.с.7-10) купівлі-продажу опціонів, згідно умов яких, «Банк» продав, а ОСОБА_3 купила 619 та 618 опціонів вартістю 49 520 грн. і 49 440 грн., базовим активом котрих являється житлове приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
На підтвердження оплати вартості опціонів ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» оформило та передало «Банку» для вручення ОСОБА_3 іменні сертифікати опціонів, котрими підтверджується право ОСОБА_3 на придбання житлового приміщення.
Оскільки вартість житлового приміщення згідно договорам сплачується облігаціями серії А і В, емітованими ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», між «Банком» та ОСОБА_3 29 серпня 2006 року укладені договори купівлі-продажу цінних паперів в кількості 618 та 619 штук вартістю 200 232 грн. та 200 556 грн. (т.І а.с.15-16, 18-19) та договір № 20-Д/Ф «Про відкриття рахунку у цінних паперах» (т.І а.с.11-12).
Із змісту цих договорів видно, що вони містять істотні умови, які характерні для різних видів договорів, а саме договору інвестування та договору купівлі-продажу цінних паперів, тобто є змішаними договорами, а тому на правовідносини, які виникли між сторонами по справі поширюються положення Закону України «Про інвестиційну діяльність» та Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Згідно ч.ч.1,2 ст.2 Законом України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами на колективній власності .
Відповідно ч.4 ст.4 названого закону об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави (ч.1 ст.5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин)цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
Факт повного внесення ОСОБА_3 належних з неї грошових коштів по укладеним договором підтверджений довідками ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» від 01 листопада 2006 року (т.І а.с.24,25), що свідчить про виконання ОСОБА_3 зобов'язань в повному обсязі.
Однак, свої зобов'язання по укладеним договорам ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» та «Банк» - зберігач цінних паперів, не виконали, а саме: ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття» у встановлений договором строк - 24 жовтня 2006 року і в подальшому, не сповістило ОСОБА_3 про здачу будинку в експлуатацію, або про порушення строків здачі будинку в експлуатацію; «Банк», котрий був зберігачем по договору про відкриття рахунку у цінних паперах і якій був зобов'язаний (п.2.1 вказаного договору) в січні кожного наступного за поточним року без запиту депонента звітувати перед ним про залишки цінних паперів на його рахунку станом 31.12. поточного року, виписки з рахунку ОСОБА_3 також не надавав.
Названі обставини, всупереч доводів апеляційних скарг, позбавили позивача здійснити дії по договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме надати розпорядження на перерахування облігацій на рахунок у цінних паперах емітента ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття».
У результаті вказаних неправомірних дій відповідачів право власності на спірні квартири після здачі будинку в експлуатацію в кінці 2007 року зареєстровано за ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття».
Такого ж висновку дійшов і Департамент з питань контрольно-правової роботи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у листі № 12/04/2731 від 22 лютого 2010 року (т.І а.с.336-337).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання та необхідність виконання зобов'язання відповідно до вимог договору та ЦК України (ст.ст.525, 526, 610 ЦК України), правильно оцінив викладене і обґрунтовано ухвалив рішення, яким визнав за ОСОБА_3 право власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги Національного банку України про те, що договори купівлі-продажу опціонів № 0250806/Т/1/02 та 0240806/Т/1/02 від 29 серпня 2006 року, укладені між позивачем та ТОВ «Будіндустрія ХХІ століття», не можуть вважатися підставою для набуття права власності безпосередньо на нерухоме майно, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть оскільки, частиною 5 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачалось, що погашення облігацій може здійснюватися грошима або майно відповідно до умов розміщення облігацій.
Крім того, слід зазначити, що кінцевою метою укладення позивачем названих вище договорів є набуття права власності на житлове приміщення, а не володіння цінними паперами, які у даному випадку виступили у якості інструменту для досягнення названої мети.
Інші доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Національного банку України та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Українська фінансова група» відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 19 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова