17.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/54/2013р. Головуючий у першій
інстанції Гапонов Д.Ю.
Категорія 27 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,
при секретарі: Лашкевич Н.О.,
за участю: позивача ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на заочне рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь суму боргу у розмірі 225 301 грн., з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за 2009, 2010 та 2011 роки.
Вимоги позову мотивовані тим, що 02 листопада 2008 року відповідачі позичили у позивача грошові кошти у розмірі 15 000 євро, про що склали відповідну розписку. Отримані кошти боржники зобов'язалися повернути 01 січня 2009 року, але у встановлені договором строки свого зобов'язання не виконали, гроші не повернули.
Заочним рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
Відповідачі з рішенням суду не погодились, подали апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У матеріалах справи міститься оригінал розписки-договору, представлений ОСОБА_3, із змісту якого слідує, що 02 листопада 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 позичали у позивача грошові кошти у розмірі 15 000 євро, які зобов'язались повернути до 01 січня 2009 року(а.с.31). Названа розписка містить підпис кожного із відповідачів.
Зі змісту розписки вбачається, що між сторонами по справі виникли правовідносини з приводу укладення договору позики.
Разом з тим, з висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1063 від 25 вересня 2013 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 у оригіналі розписки-договору від 02 листопада 2008 року, розташований у рядку «Касымова Екатерина Сергеевна», виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, з наслідуванням загального виду її справжнього підпису.
З наведеного слідує, що ОСОБА_5 з ОСОБА_3 договір позики не укладала, грошові кошти від позивача не отримувала та не зобов'язувалась повернути їх у встановлений договором строк, а тому вимоги позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу є безпідставними, отже підлягають залишенню без задоволення.
Також, з матеріалів справи видно, що у визначений розпискою строк до 01 січня 2009 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 позивачу борг не повернули, належних доказів, які б свідчили про зворотне, суду не представили, отже порушили свої зобов'язання перед позивачем.
Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі викладеного, а також враховуючи наявність оригіналу зазначеної вище розписки, справжність якої ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у частині, що не стосується ОСОБА_5, не заперечувалась, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу у розмірі 15 000 євро, гривневий еквівалент якої, виходячи із курсу НБУ станом на 17 жовтня 2013 року (1 євро = 10,84 грн.), дорівнюється 162 600 грн.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачі порушили своє грошове зобов'язання, колегія суддів, вважає, що у порядку ст.625 ЦК України з них на користь позивача за період з 01 січня 2009 року по 17 жовтня 2010 року, тобто за 1751 день, підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2158,77 євро(15 000 євро х 3 х 1751 : 365 : 100), що у гривневому еквіваленті дорівнюється 23 401 грн. 07 коп. (2 158,77 євро х 10,84 грн.).
Разом з тим, вимоги позову про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Грошовою одиницею України є гривня, інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Застосування до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв'язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Таким чином за статтею 625 ЦК України встановлений індекс інфляції ураховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України гривні, а тому оскільки позика надавалась у євро, а не в національній валюті України, при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватись індекс інфляції, якій встановлено відносно гривні, а не іноземної валюти.
Доводи апеляційної скарги про часткове погашення боргу належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.
У відповідності до вимог ст.88 ЦК України з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню судові витрати у сумі 1 900 грн. у рівних частках. А, у зв'язку із залишенням без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, обов'язок відшкодування на користь останньої витрат за проведення експертизи у розмірі 2 754 грн. підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 21 лютого 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 162 600 грн., три відсотки річних у розмірі 23 401 грн. 07 коп., в всього 186 001 грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 900 грн. по 950 грн. з кожного.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 2 754 грн.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова