Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-13/393-05 суддя – Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
3 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників:
позивача – Плужник В.В., Лісовської Н.М.
відповідача –Решетняк Л.М., Марченко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (вх.№3231Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 1 серпня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/393-05
за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування”НАК “Нафтогаз України” в особі Управління переробки газу та газового конденсату, с. Базилівщина, Машівського району, Полтавської області
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання протиправним повідомлення, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року Дочірня компанія “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі Управління переробки газу та газового конденсату, с. Базилівщина, Машівського району, Полтавської області (далі ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі Управління переробки газу та газового конденсату) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі ДПІ у Балаклійському районі) в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/3 від 08.11.05 р. про нарахування ПДВ в сумі 476604,0 грн. та скасувати його повністю, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 1 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-13/393-05 позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/3 від 08.11.05 р. про нарахування ПДВ в сумі 476604,0 грн., стягнуто з державного бюджету України на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління з переробки газу і газового конденсату" 3, 40 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ДПІ у Балаклійському районі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт №272/23-104/25751368 від 21.04.05 р. планової документальної перевірки Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" Управління з переробки газу та газового конденсату з питання дотримання податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.03 р. по 01.10.04р. з урахуванням рішення ДПА України від 28.10.05 р. про результати розгляду скарги.
В акті перевірки зазначено, що Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти філії ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" Управління з переробки газу та газового конденсату є структурним підрозділом, тобто не є юридичною особою, і діє на підставі Положення про відділення. Структурний підрозділ поставлений на облік як платник податків та зареєстрований платником ПДВ.
В акті також вказано, що при перевірці правильності нарахування ПДВ перевіряючими ДПІ було встановлено факти неправомірного включення до податкового кредиту по ПДВ у вересні 2003 року суми 43156,08 грн. у зв’язку з передачею житла. Як вказано у позові, позивач під час перевірки визнав неправомірність даних дій і з власної ініціативи перерахував вказану суму на розрахунковий рахунок УДК Харківської області, про що свідчить платіжне доручення №801 від 17.05.05 р. В додатковому поясненні від 15.12.05 р. позивач вказав на те, що податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 43156,08 грн. було визначено перевіряючими, вона не була включена до податкової декларації але була оплачена і це також підтверджується довідкою ДПІ про наявність переплати по ПДВ в сумі 69,0 грн. станом на 01.07.05 р.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення заборгованості у сумі 43156,08 грн. у підприємства не існувало, а у відповідача не було законного права донараховувати вже сплачену підприємством суму податку.
Проте з даним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається , що позивач не заперечував проти неправомірного включення ним до податкового кредиту по ПДВ у вересні 2003 року суму 43156,08 грн., визначеною ДПІ під час проведення перевірки і з власної ініціативи перерахував вказану суму на розрахунковий рахунок УДК Харківської області, про що свідчить платіжне доручення №801 від 17.05.05 р. Тобто в цій частині позивач погодився з податковим органом у зазначеній сумі, але ним не був дотриманий порядок сплати податкового зобов’язання, який передбачено ст.5 Закона України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до п. 5.1. якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а п.п.5.2.1. п.5.2 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Тобто сплата підприємством 43156,08 грн. було проведено підприємством до остаточного узгодження цієї суми в розумінні Закона України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Наведене дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001982301/3 від 08.11.05 р в частині донарахування ПДВ позивачу в розмірі 43156,08 грн. є законним, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та в задоволенні позову слід відмовити позивачу в цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін, оскільки було постановлено правильно, обґрунтовано та законно.
Так в акті перевірки вказано, що при перевірці було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.4 ст. 1 та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ".
За даними ДПІ у Балаклійському районі порушення пов'язані з тим, що в липні 2003р. Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти отримало на давальницьких умовах від ГП „УГД" (ПГД) газовий конденсат в кількості 229581,93 т, який був оприбуткований на забалансовому рахунку 022/1 „Матеріали, прийняті для переробки" на підставі прибуткового ордеру №134-141 від 31.07.03р. Інших документів щодо отримання газового конденсату, як стверджують перевіряючі, керівництво підприємства не надавало. Проте в акті перевірки не вказано, які саме документи були витребувані або які повинні були надаватися. Крім того, на стор. 26 акту перевірки є посилання на те, що газовий конденсат був отриманий від ДК „Укргазвидобування" за договором №УГВ 1690/21 Ш-03, який перевіряючим не надавався.
При дослідженні наданих на перевірку документів ДПІ у Балаклійському районі було встановлено, що 22.07.03р. та 29.07.03р. відділенням були складені акти з приводу того, що при тривалій експлуатації резервуарів та прийому неочищеної сировини з різних промислів в резервуарах накопичується осад шламів з вмістом нафтопродуктів. Після зачищення резервуарів Р-17, Р-18 та Р-19 був списаний шлам в кількості 101,95 т, з яких 67,17 т були реалізовані за договором від 14.07.03 р. на користь ТОВ „Кутузов", м. Полтава, за ціною 100,0 грн. (без ПДВ), що підтверджується накладними №134 та №135 від 22.07.03 р. Покупець отримав податкову накладну №1509 від 31.07.03 р. на суму 8060,4 грн. (в т.ч. ПДВ - 1343,4 грн.).
Як стверджував відповідач, підприємством Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти було списано з забалансового рахунку 022 „Давальницька сировина" 67,17 т конденсату, власником якого є ГП „УГД" (ПГД). Зважаючи на те, що в резервуарах, на яких проводилася зачистка, зберігався конденсат не тільки давальця (ГП „УГД" (ПГД), а і інших (в акті наведений перелік цих підприємств), і у відсутності документів, на підставі яких можливо ідентифікувати 67,17 т конденсату як таку ж кількість шламу, перевіряючі не визнали того, що шлам в такій кількості утворився внаслідок зберігання конденсату тільки ГП „УГД" (ПГД), що в свою чергу свідчить про безоплатне отримання шламу, який був реалізований та використаний у власній господарській діяльності.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно загальних принципів ЦК УРСР, який був чинним на час операцій з газовим конденсатом, договір на переробку давальницької сировини слід вважати різновидом договору підряду, стосовно якого в ст. 332 ЦК УРСР визначено, що за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Відповідно Національному Класифікатору України „Класифікація видів економічної діяльності", який є чинним з 01.04.06 р., але є складовою системи національних класифікаторів і розроблений на виконання постанови КМУ № 326 від 04.05.93 р. „Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики" на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу - Nomenklature оf Асtіvіtіеs Еuгореаn Соmmuniti (NАСЕ, Rev.і, mod.7) з метою приведення її у відповідність до нової редакції базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NАСЕ (Rev.1.1 -2002 р.) та перегляд певних позицій національного рівня класифікації, замовниками визнаються одиниці, які продають від власного імені товари або послуги, але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують у секції G „Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку", за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки чи торгової марки та беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості чи в сфері послуг).
З аналізу наведеної норми випливає, що виконання робіт за замовленням замовника покладається на третіх осіб. Згідно положенням ст. 26 ЦК УРСР цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності має юридична особа. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення.
В ст. 31 ЦК УРСР передбачено, що юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством. Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.
Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що Управління переробки газу та газового конденсату діє саме за такою довіреністю від Дочірньої компанії „Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", а Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти - за довіреністю від Управління з переробки газу та газового конденсату.
Згідно положенням ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). Угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють (ст. 62 ЦК УРСР). Але у наведеній нормі також передбачено, що представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
В акті перевірки вказано, що відділенням був реалізований шлам на користь ТОВ „Кутузов", який був визнаний як безоплатно отриманий товар, що було підставою для нарахування ПДВ.
Позивачем до матеріалів справи наданий договір № 200/0-03/00 від 14.07.03 р. на реалізацію шламу в кількості 210 т. Даний договір був укладений Дочірньою компанію „Укргазвидобування" в особі директора Філії Управління з переробки газу та газового конденсату як продавцем шламу. Відділення, перевірку якого проводив відповідач, учасником договору не вказано, а тому у перевіряючих не було законних підстав стверджувати про начебто проведену реалізацію шламу саме відділенням.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що перевіряючі дали невірну оцінку правовідносинам Шебелинського відділення Дочірньої компанії „Укргазвидобування" та Філії Управління з переробки газу та газового конденсату, розцінюючи їх як правовідносини окремих господарюючих суб'єктів, а тому відповідач безпідставно вважає шлам безоплатно отриманим відділенням товаром, тоді як і газовий конденсат і супутні йому складові та відходи загалом є власністю Дочірньої компанію „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" і право власності на них не переходило до структурних підрозділів ДК.
Відповідно положенням п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. При цьому в п. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" записано, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. З Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу". При цьому податкове законодавство не ставить право або обов'язок платника податків включати відповідні суми до бази оподаткування у залежність від того, яким чином такі операції відображені в бухгалтерському обліку, на чому наполягає відповідач, посилаючись на положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Податкове законодавство також встановлює певні обмеження щодо оподаткування операцій, які проводяться між структурними підрозділами однієї юридичної особи. Проте перевіряючими не були взяті до уваги положення наведених норм. За таких обставин суд першої інстанції визнав, що висновки акту перевірки в частині нарахування податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 7858,89 грн. не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам, а тому є неправомірними.
В акті перевірки також записано, що перевіряючими були виявлені допущені Шебелинським відділенням порушення вимог п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ", які спричинили заниження податкових зобов'язань по ПДВ за період, що перевірявся, на суму 425589,0 грн.
Дані порушення пов'язані з тим, що відділення віднесло до складу податкового кредиту по ПДВ за січень 2004 р. суму 13333,0 грн. згідно з податковими накладними від 31.01.04 р. № 1, № 3 і № 4, які виписані Управлінням з переробки газу та газового конденсату на підставі актів виконаних робіт від 30.12.03 р. № 80, № 2 і № 1 по укладених Управлінням договорах № ТУ-6 від 30.12.03 р., № Ш-01-03 від 15.10.03 р., № Ш-06-03 від 12.12.03 р. відповідно. Згідно актів виконаних робіт Управління визначено замовником робіт. В акті перевірки зазначено, що Управління з переробки газу та конденсату не могло виступати продавцем вказаних робіт і не мало підстав для оформлення податкових накладних, оскільки не є виконавцем таких робіт (фактично роботи були виконані ТзОВ „Підприємство ДЕОЛ", ТОВ „Інжинірингова компанія „Нафтогазові технології").
Також перевіряючі вказали, що вони не могли встановити конкретний вид робіт (послуг), їх кількість та причетність до витрат, здійснених у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, як це передбачено п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" оскільки необхідні реквізити в податкових накладних вказані не в повному обсязі.
В матеріалах перевірки зазначено, що аналогічні порушення допускались Шебелинським відділенням протягом всього перевіряємого періоду (липень 2003 р. - вересень 2004 р.), що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на 425589 грн. Проте жодним чином ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях і документах відповідачем не вказано на підставі яких документів ці порушення (крім тих, що мали місце у січні 2004 р.) були встановлені, як ці операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами в редакції, що діяла на час проведення перевірки. Даний Порядок передбачав, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини). Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-поавові акти. їх пункти і статті, положення
яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами підприємства.
Оскільки перевіряючими не вказано які документи були ними досліджені за липень-грудень 2003 р. та лютий-вересень 2004 р., які б свідчили про наявність порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в сумі 412256,0 грн., суд першої інстанції визнав ці твердження не доведеними документально, а тому неправомірними.
В позові позивач наполягав на своєму праві розраховувати податковий кредит по операціям, в яких замовником і платником є Управління з переробки газу та конденсату, оскільки в договорах сторони узгодили, що роботи виконуються для Шебелинського ВПГКН. Крім того, позивач вказував на те, що Положення про Шебелинське відділення не надає право начальнику або іншим особам укладати договори (угоди, контракти) для виконання робіт у виробничих цілях від ДК „Укргазвидобування" і це право обмежено компетенцією відділення і наданою довіреністю.
Позивачем до матеріалів справи наданий наказ №14 від 21.01.03 р. директора Управління з переробки газу та конденсату, в якому в межах Управління визначений порядок укладання договорів на проведення робіт (надання послуг) для потреб Шебелинського відділення та порядок відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліку та податковій звітності. Цим наказом обмежене право відділення щодо укладання договорів на проведення робіт, прийняття їх результатів (підписання актів) і виключений обов'язок оплачувати ці роботи. З посиланням на положення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ" наказом встановлений порядок передачі від Управління відділенню за актами прийому-передачі вартість робіт (послуг), здійснених на об'єктах останнього, як компенсацію з відповідним відображенням таких операцій в податковому обліку обох структурних підрозділів.
Ухвалою від 21 грудня 2005 р. за ініціативою суду була призначена судово економічна експертиза, по якій 25.05.06 р. до суду надійшов висновок № 82 від 03.05.06 р.
За висновками експерта, які зроблені після дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданих позивачем і наявність яких на час проведення перевірки не спростована відповідачем, операції по взаєморозрахунках між головним підприємством та його філією виділеною на окремий баланс, у бухгалтерському обліку відображається на рахунках 6 класу, а саме згідно Інструкції „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р., де зазначено, що на субрахунку 683 „Внутрішньогосподарські розрахунки" ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей, реалізацією продукції, робіт, послуг, передачею витрат загальноуправлінської діяльності, виплатою заробітної плати працівникам цих господарств, за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) іншому, виділеному на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 „Внутрішньогосподарські розрахунки", а їх одержання - зворотною кореспонденцією цих рахунків.
Шебелінське відділення відображало витрати у бухгалтерському обліку на підставі актів прийому-передачі між УПГГК та ШВПГКН, складених у відповідності до Наказу № 14/1 від 21.03.03 р.
Посилаючись на положення п. 3.1.1 ст. З та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ", яким визначено, що об'єктом оподаткування даним податком є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, а база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, експертом зроблений висновок про те, що у відповідності з виписаними Управлінням з переробки газу та газового конденсату податковими накладними до податкового кредиту ШВПКГН віднесено суми ПДВ, включеного в ціну виконаних робіт, наданих послуг.
Суд першої інстанції зазначив, що Законом України встановлені порядок, та підстави визначення податкового кредиту. Так відповідно приписам п. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому в п. 7.5.1 ст. 7 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п. 7.2.1 ст. 7 записано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити.
Законом окремо передбачено, що (п. 7.2.3 ст. 7) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно положень п. 7.3.1 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як вбачається з наданих позивачем документів (договори підряду, дані про рух коштів по банківському рахунку Управління, акти прийому-передачі витрат по виконаним роботам від Управління до відділення) відділенням датою виникнення права на податковий кредит визначалася дата отримання податкової накладної (податкових накладних).
Проте судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні видавалися при оформленні актів прийому-передачі витрат по виконаним роботам, а не самих робіт (послуг), як передбачено вищенаведеною нормою. Крім того, виконавцем робіт (наданих послуг) є не Управління, а інші господарюючі суб'єкти, які від Управління отримували (мали отримати) оплату за виконані роботи за договорами підряду (копії договорів надані позивачем і залучені до матеріалів справи). Таким чином, Управління не мало права видавати відділенню податкові накладні, оскільки воно не було виконавцем робіт (послуг), у нього по цим операціям не виникали податкові зобов'язання, а відділення не мало права включати ці податкові накладні в розрахунок податкового кредиту відповідних звітних періодів, оскільки не придбавало у Управління роботи (послуги).
Суд першої інстанції визнав, що оформлення податкових накладних з урахуванням наказу № 14/1 від 21.01.03 р. УПГГК є неправомірним ще і з тих підстава, що Управлінню не надані повноваження змінювати або встановлювати самостійно особливий порядок та підстави для видачі податкових накладних.
З урахуванням наведених обставин суд не прийняв висновок судово-економічної експертизи в частині правової оцінки господарських операцій.
За таких обставин висновки акту перевірки про незаконність віднесення відділенням до складу податкового кредиту по ПДВ за січень 2004 р. суму 13333,0 грн. є правомірними.
Оскільки суд першої інстанції розглядав справу в межах заявлених вимог, а до позову не були включені вимоги, які б стосувалися податкових повідомлень-рішень №0001982301/0 від 25.04.05 р., №0001982301/1 від 07.06.05 р. та №0001982301/2 від 18.08.05 р., суд не з'ясовував і не досліджував правомірність їх прийняття.
При подальшому оскарженні в межах адміністративного порядку позивачем була направлена скарга до ДПА України, яка рішення про результати розгляду скарги №10384/6/25-0515 від 28.10.05 р. залишила без змін податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/0 від 25.04.05 р. (№0001982301/1 від 07.06.05 р.) з урахуванням рішення ДПА Харківської області №3262/10/25-010 від 16.08.05 р., прийнятого за розглядом повторної скарги, (податкове повідомлення - рішення від 18.08.2005р. №0001982301/2).
З урахуванням результатів розгляду скарги ДПА України відповідачем було прийняте оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення №0001982301/3 від 08.11.05 р., яким податкові зобов'язання по ПДВ визначені в сумі 476604,0 грн. Тобто в тій же сумі, що визначена в раніш прийнятому податковому повідомленні-рішенні №0001982301/2 від 18.08.05 р., яке в свою чергу було позивачем оскаржене і залишено без змін рішенням ДПА України.
Суд першої інстанції визнав, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі проведення апеляційного оскарження встановлені Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій і ними не передбачено прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення), якщо оскаржене залишається без змін, тобто не може вважатися відкликаним або за результатами розгляду скарги не проводиться донарахування податкових зобов'язань та/або фінансових санкцій.
Суд не прийняв пояснення представника відповідача стосовно того, що податкове повідомлення-рішення №0001982301/3 від 08.11.05 р. було прийняте з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, оскільки Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлений порядок доведення платнику податків граничних строків сплати зобов'язання, який не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення.
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0001982301/3 від 08.11.05 р. прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства і з перевищенням повноважень в цій частині.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
Таким чином колегія суддів вважає законною та обґрунтованою постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/3 від 08.11.05 р. про нарахування ПДВ в розмірі 433447,92 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 1 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-13/393-05 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/3 від 08.11.05 р. про донарахування податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 43156,08 гривень та в цій частині прийняти нову ухвалу.
В задоволенні позову Дочірньої компанії “Укргазвидобування”НАК “Нафтогаз України” в особі Управління переробки газу та газового конденсату, с. Базилівщина, Машівського району, Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0001982301/3 від 08.11.05 р. про донарахування податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 43156,08 гривень –відмовити.
В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 1 серпня 2006 року по адміністративній справі №АС-13/393-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-13/393-05 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
А. Твердохліб