Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
адміністративна
справа № АС-27/244-06 Головуючий по 1-й інстанції
суддя Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Гончар Т.В.
4 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Лащенко Л.Д., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.,
при секретарі -Андросовій О. В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 дов. б/н від 13.05.2006 р.)
відповідача -ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1)
розглянувши апеляційну скаргу (вх.2416Х/2) позивача на постанову господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року по справі № АС-27/244-06
за позовом фізичної особи -підпиємця ОСОБА_3, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова
про зобов'язання до вчинення дій,
встановила:
Позивач -фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі -ФО-П ОСОБА_3), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі -ДПІ), та просив зобов'язати ДПІ видати йому свідоцтво на право сплати єдиного податку на 2006 рік з другого кварталу 2006 року, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, оскільки на його думку заборона, встановлена ст. 1 Указу Президента України №727 позивачем у 2006 календарному році (з 1 січня 2006р. 17 квітня 2006р.) не порушувалася, рішення застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності позивач у 2006 році приймав один раз (14.03.2006р.)
Відповідач проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що у позивача за підсумками третього кварталу 2005 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 000 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року (суддя Мамалуй О.О.) в позові -відмовлено.
Суд мотивував свою постанову тим, що позивачем не виконано умову стосовно обсягу виручки, передбачену ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Не погоджуючись з постановою господарського суду позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року та прийняття постанови, якою задовольнити позовні вимоги та зобов`язати ДПІ видати йому свідоцтво на право сплати єдиного податку на 2006 рік з другого кварталу 2006 року, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме висновок про неможливість застосувати спрощену систему оподаткування зроблено внаслідок неправильного їх застосування, а також порушені норми процесуального права.
Відповідач просить апеляційний суд постанову господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки вважає доводи ФО -П ОСОБА_3 безпідставними.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1-ї інстанції 14 березня 2006 р. позивач звернувся до ДПІ з заявою про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку на 2006 рік з 2 кварталу 2006 року.
ДПІ своїм листом №3105/10/171 від 23.03.2006р. відмовив позивачу у видачі свідоцтва на право сплати єдиного податку.
При цьому місцевий господарський суд зазначив, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, регулюється Указом Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Відмовляючи позивачу в позові, суд першої інстанції виходив з наступного.
Статею 1 даного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до п. 4 даного Указу, форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
Як свідчать матеріали справи ФО-П ОСОБА_3 бажав отримати свідоцтво про право сплати єдиного податку з 2 кварталу 2006 р. (тобто -з 01.04.2006 р.), але за підсумками третього кварталу 2005 року обсяг його виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищив 500 000 грн. (про що свідчить його декларація про доходи, яку позивач подав до ДПІ 04.10.2005р., вказавши доход в сумі 1014886 грн.).
На думку місцевого господарського суду у всякому випадку чи впродовж календарного 2005 року (з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.); чи впродовж року, що передував зверненню позивача з заявою (з 14.03.2005р. по 14.03.2006р.); чи протягом року, що передував даті, з якої позивач бажав платити єдиний податок (з 01.04.2005р. по 01.04.2006р.) - обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) все одне перевищив 500000 грн., оскільки в період з 01.06.2005р. по 31.08.2005р. він отримав доход 1014886 грн.
Таким чином господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що позивачем не виконано умову стосовно обсягу виручки, передбачену ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" і позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції зазначаючи наступне.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач послався на те, що він в 2006 р. не має найманих працівників, в цьому році він господарську діяльність не здійснював, у 2006 році позивач немає виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на дату подання заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (з 1 січня по 14.03.2006 р.) і становить 0,00 гривень, що вказано у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також підтверджується податковими деклараціям позивача з податку .на додану вартість за звітний період січень 2006 р. від 03.02.2006 р. та за звітний період лютий 2006р. від 03.03.2006 р.
Крім того він зазначив, що пункт 7 Типової заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (Додаток 1 до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599) вимагає вказувати у цій заяві обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) саме з початку календарного року, в якому ця заява подається, а не обсяг виручки за минулий календарний рік, та не обсяг виручки за 12 календарних місяців до подання цієї заяви. На думку позивача суд першої інстанції взагалі не визначився, про який конкретно період часу йде мова у ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Колегія суддів вважає, що заперечення позивача зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і спростовуються наявними матеріалами справи.
Керуючись ст. 3 Указу Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" , Кабінет Міністрів України постановою «Про роз*яснення Указу Президента України»від 16.03.2000 р. п. 1 роз*яснив, що в ст. 1 під словом «рік»розуміється календарний рік ( з 1 січня по 31 грудня).
Відповідач заперечуючи проти апеляційної скарги обгрунтовано послався на те, що в п. 7 Заяви про право застосування спрощеної системи обліку та звітності треба зазначити: «обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з початку календарного року, що становив ____грн., при цьому підкреслюючи, що «становив»є у минулому році. Тобто, в заяві треба зазначити календарний рік, що передував року обрання спрощеної системи оподаткування.
Таким чином твердження позивача, що в заяві треба зазначати обсяг виручки від реалізації продукції саме з 2006 р. є помилковим в супереч приписам ст. 1 вищезазначеного Указу Президента, оскільки позивач враховує не весь календарний рік, а лише його частину -1 квартал 2006 р.
Як вбачається із матеріалів справи 04.10.2005 р. ФО-П ОСОБА_3 надав до ДПІ у Київському районі декларацію про доходи, одержані з 01.01.2005 р. по 30.09.2005 р., в якій зазначив отриманий доход -1 014 886 грн., що значно перевищує гранічний розмір, визначений у ст. 1 Указу Президента України, що не заперечується і самим апелянтом.
Нормами ст. 1 вищезазначеного Указу Президента також передбачено, що спрощена система оподаткування запроваджується крім того для суб`єктів малого підприємництва які саме здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Ці обставини не підтверджуються доказами позивача.
Статтею 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватись поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. У разі порушення вимог ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" протягом календарного 2005 року платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) 2005 року. Крім того, протягом наступного календарного 2006 року такий платник не може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Отже колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 1 вищезазначеного Указу Президента передбачено, що перехід до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб`єктів малого підприємництва, як фізичні особи які здійснюють підприємницьку діяльність. Однак з матеріалів справи вбачається, що протягом 2006 року позивач підприємницьку діяльність не здійснював.
Колегія суддів вважає, що позивач, з урахуванням даних про виручку від реалізації товарів за 2005 рік та строку її нарахування за рік, не підпадає під дію Указу Президента України „Про спрощену систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", тому господарський суд Харківської області правомірно та обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі повноти всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що суд першої інстанції помилився у вступній частині постанови у назві позивача, зазначив його як суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа, замість - фізична особа -підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за НОМЕР_2. Разом з тим ця помилка не впливає на висновок суду та резолютивну частину судового акту.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області від 25.05.2006 року по справі № АС-27/244-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану увалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Л.Д.Лащенко
Суддя Т.В. Гончар
Суддя О.А.Істоміна