Справа № 466/2-1172/11 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/783/4313/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.,
суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г.,
секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: прокурора Цвікілевича М.С., представників позивачів
Міністерства освіти і науки молоді та спорту України -Митрофанова І.І.,
Вищого професійного училища №29 м. Львова - Блажевського П.І.,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Вищого професійного училища №29 м.Львова, Прокурора Шевченківського району м.Львова на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2012 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Вищого професійного училища №29 м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Облнафтобуд Альянс", ОСОБА_4, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третьої особи - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування рішення Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгівельної палати від 19 березня 2009 року, визнання недійсною реєстрацію права власності на приміщення від 23 липня 2009 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі їдальні від 20 вересня 2009 року, скасування реєстрації права власності на приміщення від 31 липня 2009 року, зобов`язання ОСОБА_4 повернути об`єкт нерухомості, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2012 року відмовлено у задоволенні позовної заяви прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави з особі: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Вищого професійного училища №29 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облнафтобуд Альянс", ОСОБА_4, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6:
- про скасування рішення постійного діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгівельної палати від 19 березня 2009 року по справі № 10-49/09 за позовом ТзОВ "Облнафтобуд Альянс" до ПП "Новий Шлях" з участю третьої особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про розірвання договору та визнання права власності;
- про визнання недійсною реєстрації права власності № 27860404 від 23 липня 2009 року у Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за ТзОВ "Облнафтобуд Альянс" на підставі рішення постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгівельної палати від 19 березня 2009 року по справі № 10-49/09 на нежитлову будівлю їдальні під літ. „А-1-1" площею 512,2 кв.м, що розташована по АДРЕСА_1;
- про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі їдальні під літ. "А-1-1" площею 512,2 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1, від 30 липня 2009 року BMI № 383369 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Облнафтобуд Альянс" та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6;
- про скасування реєстрації права власності в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"(номер витягу № 23460944, реєстраційний № 27860404) від 31 липня 2009 року зареєстрованого за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будівлі їдальні під літерою "А-1-1", розташованої по АДРЕСА_1, від 30.07.2009 року № 1732;
- про зобов'язання ОСОБА_4 повернути Вищому професійному училищу № 29 м.Львова об'єкт нерухомості-нежитлову будівлю їдальні під літерою "А-1-1", площею 512,2 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду оскаржили директор Вищого професійного училища № 29 м. Львова - ОСОБА_2 та Прокурор Шевченківського району м. Львова -Бабій А.М.
В апеляційній скарзі директор Вищого професійного училища №29 м. Львова, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування та дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
Зазначає, у 1985 році ВО "Автонавантажувач" передало за актом прийому-передачі спірне нерухоме майно ,приміщення їдальні Львівському середньому міському професійно-технічному училищу № 29 ім. Комсомолу України (СПТУ-29). Будівля їдальні, що підтверджується Актом, перебувала лише на балансі ВО "Автонавантажувач", а не у його власності, а отже перебувала у власності держави.
Приймаючи рішення, Шевченківський районний суд м. Львова вважав доведеним те, що станом на 15 жовтня 2003 року нежитлова будівля літ. "А'-l" загальною площею 512,2 кв.м, як об'єкт незавершеного будівництва, була передана Відкритим акціонерним товариством "Львівський завод "Автонавантажувач" Приватному підприємству "Новий шлях". Вважає, що висновок суду є передчасним, спірне нерухоме майно вибуло з володіння і користування ВО "Автонавантажувач" у 1985 році.
В матеріалах справи наявне подання про усунення порушень вимог законодавства при відчуженні майна навчальних закладів від 02.03.2011 року № 07/3-30 вих-11, зареєстроване в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України 10.03.2011 року за вх. № 1065. Саме з цього документа Міністерство, як орган управління, довідалося про оспорюване рішення третейського суду.
В апеляційній скарзі прокурор Шевченківського району м. Львова, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування та дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позову просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам скарги директора ВПУ № 29.
Відповідачі ТзОВ «Облнафтобуд Альянс», обласне комунальне підприємство ЛОР «БТІ та ЕО», третя особа ОСОБА_6 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 14, 17, 19). Заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи від них не поступило, що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора і представників позивачів на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника третьої особи на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 10, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору й зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Захист прав у порядку цивільного судочинства - це передбачені законом способи охорони цивільних, житлових, земельних, сімейних чи трудових прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, одним із яких є визнання права, якщо таке заперечується чи не визнається іншими особами. Тому власник порушеного права насамперед зобов'язаний довести належність йому такого права і відповідно може скористатися не будь-яким, а лише конкретно визначеним законом способом захисту свого права.
Згідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням постійно діючого Третейського суду Українського національного комітету Міжнародної торгівельної палати від 19.03.2009 року № 10-49/09 визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Облнафтобуд Альянс» на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю їдальні, загальною площею 512,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного вище рішення суду від 19.03.2009 року за ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» зареєстровано в ОК ЛОР «БТІ та ЕО» право власності (витяг з реєстраційного посвідчення № 27860404 від 23.07.2009 року) на зазначену нежитлову будівлю їдальні.
30 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Облнафтобуд Альянс» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, зазначеної вище будівлі їдальні, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_4 в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (номер витягу № 23460944, реєстраційний № 27860404 ) від 31 липня 2009 року.
На підставі рішення третейського суду було зареєстровано право власності за ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» в ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» згідно п.1.5 наказу Міністерства юстиції від 28.01.2003 року № 6/5 «Про внесення змін та доповнень до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», згідно якого обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Відповідно до інвентаризаційних справ на спірну споруду, первинне право власності на неї зареєстроване на підставі оскаржуваного рішення третейського суду. Інших власників спірних будівель в Реєстрі прав власності не значилося.
А відтак, третейський суд підтвердив право власності відповідача ТзОВ «Обланфтобуд» Альянс» на споруду, сторонами у справі були ТзОВ «Облнафтобуд Альянс», ПП «Новий шлях», ОК ЛОР «БТІ та ЕО».
ТзОВ «Облнафтобуд Альянс» набуло право власності на зазначену нежитлову будівлю їдальні, що фактично, згідно рішення третейського суду та матеріалів інвентаризаційних справ станом на 15.10.2003 року була передана ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» - ПП «Новий шлях», між якими було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва спірної будівлі їдальні.
Судова колегія погоджується з висновками суду, такі відповідають матеріалам справи.
Відповідно до Закону України «Про третейські суди» суди приймають рішення тільки від свого імені (ст.ст. 45, 46), а самі ці рішення ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
Статтею 50 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
У відповідності до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, певних обставин, передбачених частиною 1 вказаної норми.
Судом безспірно встановлено, що на час постановлення рішення третейським судом право власності на спірну нежитлову споруду за ВПУ № 29 м.Львова чи за Міністерством освіти і науки України не було зареєстровано.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної нежитлової будівлі та відповідно укладений нею договір купівлі-продажу з ТзОВ «Облнафтобуд Альянс», який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, не може бути визнаний недійсним.
Висновок районного суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону, тому посилання суду на положення ст. 215 ЦК України та вимоги ст.ст. 10 ч.3, 11 ч.1 ЦПК України є підставними.
Відповідно до ст. 15 ч.4 ЦПК України суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Статтею 17 ЦПК України визначено, що рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 389-1 ч.2 ЦПК України встановлено, що заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, в разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Частиною третьою цієї норми визначено, що заява, подана після закінчення строку, вставленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом вірно встановлено, що керівнику ВПУ № 29 ОСОБА_2 було відомо про те, що власником їдальні є ОСОБА_4 ще 15 липня 2010 року.
З довідки директора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 15.07.2010 року, яка була видана ВПУ № 29, вбачається, що 31.07.2009 року було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю їдальню під літерою «А-1-1» пл. 512,2 кв.м в цілому за ОСОБА_4, згідно договору купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів перевірки прокуратури району, 5.10.2010 року колектив ВПУ № 29 у листі на ім.»я прокурора району звернувся з клопотанням про порушення кримінальної справи. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була прийнята прокуратурою району 15.10.2010 року.
Районний суд вірно констатував, що вже у серпні 2010 року прокуратурою району проводилась перевірка щодо зазначеної вище нежитлової будівлі, оскільки відбирались пояснення у директора ВПУ № 29, витребовувалась інформація з ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
Отже, прокуратура району звернулась до суду з позовом понад три місяці, з часу коли дізналась про рішення третейського суду, а саме 07.02.11 року, отже пропустила термін звернення до суду щодо оскарження рішення третейського суду.
Із заявою про продовження пропущеного строку звернення до суду з поважних причин жодний з учасників процесу, зокрема, з числа позивачів, до суду не звертались.
Відповідно до вимог ст. 267 ч.3 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 цієї норми визначено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
А відтак суд вірно визначив, що строк звернення до суду з вказаною позовною вимогою щодо оскарження рішення третейського суду від 19.03.2009 року позивачами пропущено без будь-яких поважних причин, а тому у тій частині вірно в позовних вимогах відмовив.
Відмовляючи у вимогах щодо визнання реєстрації та визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним та зобов'язання ОСОБА_4 повернути приміщення їдальні ВПУ № 29, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем даного майна, а таке майно може бути передано, якщо воно незаконно вибуло з власності власника, однак ВПУ № 29 не є власником зазначеного вище нежитлового приміщення.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та подані сторонами докази.
Доводи апеляційної скарги є неспроможними і не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.
Рішення суду відповідає вимогам закону, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Вищого професійного училища №29 м.Львова, Прокурора Шевченківського району м.Львова відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.