Головуючий суду 1 інстанції - Рябуха Ю.В.
Доповідач - Масенко Д.Є.
Справа № 1207/3043/12
Провадження № 22ц/782/2844/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - судді Масенко Д.Є.,
суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.,
при секретарі - Скоробогатовій Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, поділ майна, -
встановила:
У жовтня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати (встановити) факт сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з 07 листопада 2003 року до часу реєстрації їх шлюбу, тобто до 05 серпня 2006 року; визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири та поділити сумісне майно подружжя, виділивши ОСОБА_3 мікрохвильову піч, вартістю 800,00 грн.; телевізор «LG», діагональ 61 см, вартістю 2100,00 грн.; телевізор «LG», діагональ 21 см, вартістю 1900,00 грн., DVD-програвач, вартістю 500,00 грн.; пилосос «Томпсон», вартістю 2500,00 грн.; пральну машинку - автомат «LG», вартістю 3700,00 грн.; холодильник «Арістон», вартістю 500,00 грн. та ОСОБА_4 виділити двоконтурний котел, вартістю 15000,00 грн., а також стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати на сплату судового збору у розмірі 573,00 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з ОСОБА_4 познайомився 24.09.2002 року. З 07.11.2003 року по 04.08.2006 року вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мешкали за адресою: АДРЕСА_1 у квартирі батьків позивача, іноді проживали у батьків відповідача, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, спільно планували та формували сімейний бюджет, їздили разом відпочивати, зустрічалися з друзями та батьками, разом купували побутові речі, їжу, одежу, робили один одному подарунки на свята та дні народження. 05.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який 22.12.2010 року заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська був розірваний.
Також, позивач зазначив, що за час їх спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за час проживання у зареєстрованому шлюбі була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_2, приблизно 18 листопада 2005 року був укладений договір купівлі - продажу квартири між: відповідачем та ОСОБА_6, при якому частину коштів, у еквіваленті 6000,00 доларів США, передала мати позивача - ОСОБА_7, (з яких: 4000,00 доларів США - мати позивач отримала у кредит у банку «Форум» та 2000,00 доларів США особисті зберігання позивача) та ще частину, у еквіваленті 6000,00 доларів США, передала мати відповідача - ОСОБА_8 та документи на дану квартиру знаходяться у відповідача. Також було придбане наступне майно: мікрохвильова піч, вартістю 800,00 грн.; телевізор «LG», діагональ 61 см, вартістю 2100,00 грн.; телевізор «LG», діагональ 21 см, вартістю 1900,00 грн., DVD-програвач, вартістю 500,00 грн.; пилосос «Томпсон», вартістю 2500,00 грн.; пральна машина - автомат «LG», вартістю 3700,00 грн.; холодильник «Арістон», вартістю 3500,00 грн.; двоконтурний котел, вартістю 15000,00 грн., яке знаходиться у відповідача та позивач не має до нього доступу. Крім того, під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за час проживання у зареєстрованому шлюбі були придбані та поставлені у спірну квартиру пластикові вікна вартістю 5500 грн. (у 2006 році), двері вхідні металеві вартістю 1400 грн. (у 2006 році), двері вхідні дерев'яні вартістю 3000 грн. (у 2007 році), міжкімнатні двері дерев'яні вартістю 5000 грн. (у 2007 році) та у 2009 році був проведений ремонт у спальній кімнаті квартири на суму 5000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були частково задоволені. Судом встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 листопада 2003 року по 05 серпня 2006 року, визнано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнано право власності по ? частині квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В інших вимогах відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на неналежну оцінку доказам наданим сторонами у справі, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. З урахуванням наведеного апеляційному перегляду підлягає рішення в частині вимог позивача, які були задоволені судом 1 інстанції, оскільки в іншій частині апелянт рішення суду не оскаржує.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, спираючись на покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та положення п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, виходив з доведеності того, що позивач з відповідачем у період з 07 листопада 2003 року по 05 серпня 2006 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Також, застосувавши положення ч.1 ст. 74 СК України та взявши до уваги факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 07 листопада 2003 року по 05 серпня 2006 року, суд першої інстанції визнав квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ? частині за кожним.
З таким висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.
Право особи звернутись до суду із заявою про встановлення факту, зокрема проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, передбачено п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦПК України він набирає чинності 1 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, який набрав чинності 01 вересня 2005р., тобто відсутні правові підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю позивача та відповідача без шлюбу до набрання ЦПК України чинності, а саме до 01.09.2005р.
Стосовно встановлення факту проживання сторін однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без шлюбу починаючи з дня набрання чинності ЦПК України (01.09.2005р.) по день реєстрацію сторонами законного шлюбу (05.08.2006р.) судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Сторонами по справі не спростовується, а тому не підлягає доказуванню, відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України, що 05.08.2006р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб, який розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.12.2010р., внаслідок чого відповідач змінила своє шлюбне прізвище „ОСОБА_4" на дошлюбне „ОСОБА_4", а внаслідок укладення 27 квітня 2012 року шлюбу з ОСОБА_14 змінила прізвище з „ОСОБА_4" на „ОСОБА_4". 24.11.2005р., ще до реєстрації шлюбу з позивачем, відповідач за договором купівлі-продажу придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.71).
Судова колегія вважає, що суд 1 інстанції помилково дійшов висновку, що в період придбання квартири сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що є підставою для визнання права власності за позивачем на ? частину цієї квартири з огляду на відсутність між ними усталених правовідносин притаманних подружжю.
Так, сам позивач у своєму позові посилається на ті обставини, що він разом з відповідачем мешкали то в квартирі його батьків, то в квартирі батьків відповідача, іноді відповідач мешкала сама через його виїзд на роботу до Російської Федерації. Наведені обставини унеможливлюють ведення сторонами спільного господарства, наявність у них спільного побуту та сімейного бюджету. Крім цього, відсутність спільного проживання і бюджету підтверджується відомостями щодо проживання відповідача за адресою її батьків (а.с.65) та перебування її на утриманні у батька, який оплатив її навчання у коледжі (а.с.67).
Покази свідків, на які послався суд 1 інстанції, не можуть бути прийняті до уваги як доказ, оскільки ці свідки постійно не проживали разом із сторонами, спілкувались з ними епізодично, тому вони не можуть достовірно знати про характер взаємовідносин сторін.
Отже судова колегія вважає, що позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження зазначеного ним факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу та придбання у цей період спірної квартири.
Враховуючи наведені вимоги СК України обов'язковою підставою для визнання майна спільною-сумісною власність є проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без шлюбу, однаке в судовому засіданні не було встановлено підстав вважати, що позивач та відповідач проживали однією сім'єю і це є підставою для зміни рішення.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
У відповідності зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 червня 2013 року - змінити, скасувавши його в частині встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 листопада 2003 року по 05 серпня 2006 року, визнання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання права власності по ? частині квартири за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ухвалити у цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: