Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-13/297-06 Суддя –Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
25 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів: Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –не з'явився
відповідача –Варич Б.В. –дов. № 1395/9/10-035 від 13.04.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача, ДПІ у Московському районі м. Харкова, (вх. № 3326Х/2-4) на постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006р. по справі № АС-13/297-06
за позовом ТОВ "Еллакс", м. Харків
до ДПІ у Московському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 21.08.2006р. (суддя Водолажська Н.С.) позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000062310/0 та № 0000041702/0 від 25.01.2006р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.
Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова, з постановою господарського суду не згодний, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Позивач, ТОВ "Еллакс", заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача та складено акт перевірки від 17.01.06р. № 48/23/22701341, висновки якого вказують на наявність порушення позивачем відповідних вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що стало підставою для ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з яких вбачається, що відповідач встановив порушення позивачем приписів пп. 7.2.1, 7.2.6. п. 7.2. та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп. г пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, пп. 6.3.2. пп. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6, пп. 9.7.3. п. 9.7. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Податковим повідомленням-рішенням від 25.01.06р. № 0000062310/0 відповідач визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 174932,00 грн. та застосував штрафні санкції у сумі 87466,00 грн.
Згідно акту перевірки від 17.01.06р. № 48/23/22701341 (арк. 20-23) відповідача позивач порушив вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:
- пп. 7.2.1, 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту протягом 4 кварталу 2004 року та 9 місяців 2005 року податку на додану вартість у сумі 174525,00 грн. за податковими накладними, засвідченими факсимільними підписами, а також внаслідок відсутності в податковій накладній від 31.07.05, отриманій від ТОВ “Альфін”, номеру податкової накладної та відсутності в податковій накладній від 31.08.05, отриманій від ТОВ “Оаннєс”, місцезнаходження платника податків
- пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту у лютому 2005 року податку на додану вартість у сумі 409,00 грн. по операції з придбання мобільного телефону з аксесуарами.
Згідно акту перевірки, у лютому 2005р. ТОВ "Еллакс" придбано мобільний телефон з аксесуарами у ТОВ "Алло", витрати по якому помилково відповідачем не відносились до складу валових витрат підприємства позивача, так як не віднесені до складу основних фондів, по яким нараховується амортизація, спричинило завищення податкового кредиту на суму 409,00 грн.
Позивач надав до суду копії податкових накладних, що свідчать про сплату податку на користь постачальника під час придбання мобільного телефону та аксесуарів, копію авансового звіту особи, яка придбала мобільний телефон та аксесуари, а також копію бухгалтерської картки про оприбуткування товарів на баланс підприємства за балансовим рахунком 22.
Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
При цьому, в ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказано, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.
В п. 8.2.1 ст. 8 цього ж Закону визначено, що під терміном „основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Також, у відповідача відсутні відомості про те, що вказаний мобільний телефон та аксесуари до нього не використовувалися для здійснення адміністративних функцій особи, в користування якої він був переданий, тому точка зору відповідача помилкова.
Відповідно приписам п. 7.4.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно матеріалів справи, у підприємства при розрахунку податкового кредиту за лютий 2005 р. були в наявності належним чином оформлені податкові накладні по операції придбання телефону, що і було підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що акт перевірки в цій частині не відповідає фактичним обставинам і зроблений при довільному трактуванні норм чинного законодавства.
У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Всупереч вимогам вказаного Порядку зміст акту перевірки від 17.01.06р. № 48/23/22701341 не надає суду можливості пересвідчитись у правомірності висновків відповідача через відсутність посилань на первинні бухгалтерські та інші документи, дані податкового та бухгалтерського обліку, що достовірно підтверджують наявність факту порушень з боку позивача.
Відповідно до п. 9 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990р. перевіряючі мають право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів).
В акті перевірки було вказано порушення підприємством вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, пов’язане з тим, що до податкового кредиту були включені суми податку на підставі податкових накладних, підписаних не власноручно, а з використанням факсимільного підпису.
В обґрунтування цих висновків перевіряючі помилково посилаються на положення п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”.
Обов’язкові реквізити податкової накладної визначаються саме спеціальним Законом України „Про ПДВ”.
В п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ” вказано, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу наведеної норми випливає, що підпис особи, яка оформила податкову накладну, не віднесений до обов’язкових реквізитів цього документу, а тому у перевіряючих не було законних підстав для довільного тлумачення норм спеціального Закону і застосування положень Закону, який не регулює дані правовідносини.
Позивачем до матеріалів справи надані копії перелічених на стор. 21 акту перевірки податкових накладних, оригінали були досліджені судом в судовому засіданні, отриманих від ХФ ЗАТ „КиївСтар Дж.Ес.Ем.”, ТОВ "Альфін".
Оригінали цих податкових накладних скріплені оригінальним підписом. Тобто дані відповідача не відповідають фактичним обставинам.
Також в перелік податкових накладних, які за даними перевіряючих оформлені з порушенням приписів п. 7.2.1 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, включені податкові накладні, отримані підприємством від ТОВ „Оаннес” та від ТОВ „Альфін”, в яких відсутні дані про місце знаходження платника податків та номер податкової накладної відповідно. В обґрунтування даного твердження відповідачем надана копія податкової накладної № 53 від 31.08.05 р., в якій дійсно відсутня адреса продавця. Податкову накладну від 31.07.05 р., отриману від ТОВ „Альфін”, в якій би не був вказаний номер, відповідач не надав.
Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні № 53 від 31.08.05 р. та № 1068 від 31.07.05 р., які мають всі необхідні реквізити.
Податкова інспекція не скористувалась п. 9 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та не вилучила під час перевірки вказані накладні у позивача.
З пояснень представника відповідача в судовому засіданні випливає, що податкова накладна № 53 від 31.08.05 р., яка не мала необхідних реквізитів, була отримана з матеріалами по проведеній зустрічній перевірці ТОВ „Оаннес”. Таким чином висновки в цій частині були зроблені при дослідженні документів, які добуті від іншого платника податків і можуть свідчити тільки про порядок ведення податкового обліку та податкової звітності саме цього платника.
Серед обов’язкових реквізитів податкової накладної, які встановлено пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відсутня вимога щодо наявності у податковій накладній підпису, що унеможливлює звинувачення у відсутності підпису. Це підтверджується залученим до справи Висновком спеціаліста-економіста Харківського НДІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 16.02.06 № 1358.
Зустрічними перевірками підтверджено, що по вищевказаних податковим накладним контрагенти позивача відобразили дані угоди в бухгалтерському та податковому обліку та сплатили податки в доход бюджету.
Відповідно до акту перевірки (арк. 25-27), позивач порушив вимоги пп. г пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, пп. 6.3.2. пп. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6, пп. 9.7.3. п. 9.7. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Позивач зазначає, що ним не порушено вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а навпаки, проведено оподаткування доходів фізичних осіб згідно з приписами цього закону.
В акті перевірки також вказано, що при перевірці питань дотримання підприємством вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” були виявлені порушення положень п. 6.3.2 ст. 6 Закону, пов’язані з тим, що у період січень-червень 2005 р. були безпідставно надані робітникам податкові соціальні пільги у відсутності заяв, в т.ч. у місяці, в якому такі працівники припинили трудові відносини, що спричинило ненадходження до бюджету коштів в сумі 330,39 грн.
Відповідно ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у п. 6.3.3 цієї статті. Проте ця ж норма містить положення стосовно того, що податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.
З аналізу наведеної норми випливає, що Закон передбачає застосування соціальної пільги як за заявою платника податку та і без подачі такої заяви. Ні в акті перевірки, ні в подальших документах та поясненнях відповідача не вказано на підставі яких документів були встановлені факти застосування соціальної пільги, кому, коли така пільга була надана безпідставно, чи розповсюджувалися на отримані платником доходи положення п. 6.3.3 ст. 6 Закону, який встановлює, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування; б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад’юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету; в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями; е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Відповідачем ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов не вказано яким чином були виявлені факти порушень і в яких документах первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності вони відображені, як того вимагає Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, висновки відповідача в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 330,39 грн. є неправомірними і недоведеними документально.
Також відповідач не надав доказів подачі податкової соціальної пільги звільненим працівникам по іншому місцю роботи.
Також були виявлені порушення у квітні та травні 2005 р. вимог п. 6.3.3 ст. 6 Закону, пов’язані з тим, що підприємство не утримувало та не перераховувало податок з доходів осіб, які одночасно отримували доходи від підприємницької діяльності, що спричинило ненадходження до бюджету коштів в сумі 85,12 грн. та приписів п. 9.7.3 ст. 9 Закону у зв’язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів осіб, які не мають трудових відносин з підприємством, але яким була виплачена матеріальна допомога.
В п. 6.3.3 „е” ст. 6 Закону вказано, що податкова соціальна пільга не застосовується до доходів самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Жодних положень стосовно особливостей оподаткування доходів осіб, які крім основної роботи отримують доходи від підприємницької діяльності, дана норма не містить.
В п. 1.19 ст. Закону визначено, що самозайнята особа це платник податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. З урахуванням положень п. 1.17 цієї статті самозайнята особа може бути працедавцем і Законом встановлений окремий порядок оподаткування доходів самозайнятої особи.
Ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях відповідача не вказано стосовно якої самозайнятої особи були виявлені порушення, або хто з працюючих здійснював самостійну підприємницьку діяльність. В акті також відсутні дані про досліджені перевіряючими документи первинного бухгалтерського обліку з цього питання, що суперечить вищенаведеному Порядку.
В п. 9.7.3 ст. 9 Закону вказано, що не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 п. 6.5.1 ст. 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з п. 6.5.1 цієї статті. При цьому в п. 6.5.1 ст. 6 визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не наданий розрахунок донарахованих сум податку з урахуванням наведених положень і не вказані документи, по яким встановлені порушення, що є порушенням наведеного Порядку, а тому висновки в цій частині є неправомірними та не доведеними документально.
Також в акті записано, що перевіряючими було виявлено порушення вимог п. 4.2.9 ст. 4 Закону, пов’язане з тим, що підприємство не утримало та не перерахувало у лютому 2005 р. податок з доходів фізичних осіб в розмірі 298,85 грн. при відшкодуванні робітнику за рахунок коштів підприємства вартості мобільного телефону „Siemens”, який не лічиться на балансі підприємства. Як підстава для даних висновків наведений авансовий звіт № 44 від 05.02.05 р.
Як встановлено судом, висновки стосовно безпідставного включення витрат по оплаті вартості мобільного телефону до валових витрат за лютий 2005 р., що пов’язано з висновками про необхідність включення їх сукупного доходу фізичної особи, зроблені при помилковому розумінні фактичних обставин і довільному тлумаченні норм чинного законодавства. Оскільки витрати на оплату мобільного телефону відносяться до валових витрат виробництва, то вони не повинні включатися в розрахунок зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Постанова суду обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстав для скасування немає.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 21.08.2006 р. по адміністративній справі № АС-13/297-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.