ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.2006  року                                                            Справа № 1/371

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Баннової Т.М.

Бойченка К.І.

                                                                      

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача                                        Бобринська О.В., провідний юрисконсульт

                                                            довіреність №1-3/3д-63 від 19.09.06;

від відповідача                    Крупник О.М., представник за довіреністю

                    №1-4-06 від 04.01.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Державного підприємства „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта

ім. М.В. Фрунзе”, м.Ровеньки Луганської

області

на рішення

господарського суду          Луганської області

від          20.10.06

по справі          №1/371 (суддя Зюбанова Н.М.)

за позовом          Державного підприємства „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта

ім. М.В. Фрунзе”, м.Ровеньки Луганської області

                                        

до відповідача          Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Луганськ

про          стягнення 69842 грн. 40 коп.

          

ВСТАНОВИВ:

          

Державне підприємство „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. М.В. Фрунзе”, м. Ровеньки Луганської області, звернулося з позовною заявою до господарського суду Луганської області про стягнення з Дочірнього підприємства „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Луганськ, заборгованості за поставлене вугілля в сумі 69842 грн. 40 коп.

10.10.2006 позивачем подано до суду заяву від 05.10.06 №1613 про зміну предмету позову (а.с.67), в якій він просив стягнути збитки завдані порушенням зобов’язання у сумі 69842 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.05.2006 у справі №1/371 (суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд посилався на ст.ст.266, 267 Цивільного кодексу України (сплинення строку позовної давності).

Суд першої інстанції виходив з того, що звернення до господарського суду з позовом у справі №13/86н-ад з вимогами про зобов’язання виконавчу службу відкрити виконавче провадження не було перешкодою для звернення одночасно з позовом про стягнення 69842 грн. 40 коп. у межах строку позовної давності, оскільки не було факту відкритого виконавчого провадження за спірною сумою.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Державне підприємство „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. М.В. Фрунзе”, м. Ровеньки Луганської області, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 03.11.06 №1920, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 20.10.06 у даній справі скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник посилається на те, що при прийняті рішення суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи; не провів дослідження по обґрунтуванню причин пропуску строку позовної давності.

Відповідач – Дочірнє підприємство „Луганський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, надав заперечення від 07.12.06 №2-4-1/1981, в яких з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство „Ровенькиантрацит”, позивач по справі, є правонаступником прав та обов’язків Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта імені Фрунзе" ДХК "Ровенькиантрацит" відповідно до Статуту згідно з наказом Мінпаливенерго України від 31.03.03 №158 „Про реорганізацію ДХК „Ровенькиантрацит" (а.с.24,25,34).

Наказом Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.02 утворено Філію „Антрацитівський райавтодор” дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (див. додаток витяг з Положення філії „Антрацитівський райавтодор” ДП „Луганський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” до листа від 07.12.06).

05.11.01 між Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта імені Фрунзе" ДХК "Ровенькиантрацит" та Антрацитівським райавтодор було укладено договір №34 на благоустрій території шахти імені Фрунзе, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв зобов’язання з благоустрою відповідної території (далі – договір) (а.с.52-53).

Відповідно до п.2.1 договору сторони домовились, що вартість робот по договору  складає 99847 грн. 00 коп.

У п. 3.1.1 договору сторони обумовили, що має бути проведене попереднє авансування робіт у вигляді 50% їх вартості.

Кінцевий розрахунок повинен бути проведений у п’ятиденний термін, після прийняття робіт, грошовими коштами на розрахунковий рахунок відповідача (п.3.1.2 договору).

Згідно п. 8.1 договору строк виконання робіт був визначений як грудень 2001 року.

06.12.01 відповідач надіслав до позивача лист за №514, у якому гарантував виконання робіт по договору до 01.05.02, оскільки із – за погодних умов подальше виконання робіт неможливе (а.с.54).  

Судова колегія вважає, що сторони дійшли згоди про продовження строку виконання робіт до 01.05.02, оскільки позивач листом від 09.10.06 підтвердив, що строк дії договору закінчився 01.05.02 (а.с.67).

Як вбачається з матеріалів справи, у рахунок сплати за виконання робіт позивачем відпущено відповідачу на підставі його листів - замовлень від 05.11.01 № 467 (а.с.76) та від 06.12.01 № 515 (а.с.74) 400 тон вугілля вартістю 80000 грн. 40 коп., що підтверджено матеріалами справи, у т.ч. довіреностями відповідача від 07.11.01 № 384070, серія ЯДП та від 06.12.01 № 384105, серія ЯДП (а.с.75,77), талонами №108 від 06.12.01 та №100 від 31.10.01 форми №П-13У на відпуск вугілля само вивозом на (відповідно) 100 тон і 300 тон, талони містять номери довіреностей відповідача та призвище його посадової особи, що одержувала вугілля (а.с.21,22).

Відповідач зобов’язання по виконанню робіт по договору здійснив частково на суму 10158 грн. 00 коп., що підтверджено підписаним сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2003 року (а.с.44).

У зв’язку з чим, за відповідачем залишилось зобов’язання перед позивачем по виконанню робіт по договору на суму 69842 грн. 42 коп.

Відповідач не заперечує проти одержання ним вугілля, але посилається на пропуск позивачем строку позовної давності (заперечення від 16.10.06 – а.с.81).

Матеріали справи свідчать, що дану суму було визнано філією відповідача у претензійному порядку згідно відповіді на претензію за листом від 07.03.03 №89 (а.с.15).

06.06.03 позивач подав заяву за №853 про відкриття виконавчого провадження на підставі визнаної відповідачем претензії на суму 69842 грн. 42 коп. до державної виконавчої служби Антрацитівського міського управління юстиції в Луганській області щодо примусового виконання (а.с.14).

Постановою від 11.07.03 державним виконавцем ВДВС Антрацитівського МУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення суми 69842 грн. 42 коп. з філії „Антрацитрайавтодор” ДП „Луганський облавтодор” на користь ОП „Шахта ім. Фрунзе” ДП „Ровенькиантрацит” (а.с.13).

17.07.03 постановою ВДВС Антрацитівського МУЮ було закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню у зв’язку з тим, „що філія „Антрацитрайавтодор” не є юридичною особою” та відноситься до ДП „Луганський облавтодор”, яке знаходиться за адресою: Лінія залізниці, 9, Кам’янобрідський район м. Луганська, 91056 (а.с.11). Постанову надіслано стягувачу для відома (а.с.10).

04.03.05 Луганське обласне управління юстиції листом за №10-5-320 повідомило позивача, що відповідь на претензію від 07.03.03 №89 та постанова про закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу у сумі 69842 грн. 42 коп. з філії „Антрацитрайавтодор” ДП „Луганський облавтодор” на користь ОП „Шахта ім. Фрунзе” ДП „Ровенькиантрацит” до ДВС Кам’янобрідського РУЮ не надходили (а.с.23).

12.04.06 ДВС у м. Антрацит повідомила позивача листом за №898 стосовно того, що 20.08.03 відповідь на претензію, а також постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення боргу з філії „Антрацитрайавтодор” ДП „Луганський облавтодор” на користь ОП „Шахта ім. Фрунзе” ДП „Ровенькиантрацит” було надіслано до ДВС Кам’янобрідського РУЮ за вих.№6027 (а.с.9).

14.07.06 (згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв’язку на поштовому конверті) позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми 69842 грн. 42 коп. як збитків (в редакції уточнення від 09.10.06) на підставі ст.612 Цивільного кодексу України, оскільки виконання зобов’язання з боку відповідача втратило для нього інтерес та сплинув строк виконання підрядних робіт за договором (а.с.2,3,38).  

Судова колегія враховує наступне.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку і що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідачем у запереченнях на позовну заяву від 16.10.06 №1-4-1/1623 заявлено клопотання про застосування судом позовної давності у спірних відносинах (а.с.81).

Враховуючи вищесказане судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стосовно спливу строку позовної давності 01.05.05 (виходячи із строку виконання робіт за договором).

Разом із тим, суд першої інстанції застосував ст.264 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач відзивом на претензію визнав вимоги позивача.

Відповідач заперечує право своєї філії щодо здійснення дій, які свідчать про офіційне визнання боргу. Дана обставина не була прийнята до уваги судом першої інстанції (див. лист від 16.10.06 №1-4-1/1623 (а.с.81), а також відзив на апеляційну скаргу).

Згідно п.3.2 (абз.2) Положення філії „Антрацитівський райавтодор” – за зобов’язаннями філії відповідальність несе підприємство (див. додаток до листа від 07.12.06).

За таких обставин немає підстав застосовувати ст.264 Цивільного кодексу України і враховувати відповідь на претензію від 07.03.03 №89.

Стосовно доводів скаржника про не дослідження судом першої інстанції всіх обставин щодо поважності пропуску ним строку позовної давності, судова колегія враховує, що:

- запити до виконавчої служби від 14.06.04; від 10.09.04; від 13.12.04 не подавались відповідачем до суду першої інстанції, ним не аналізувалися;

- дані запити, а також подання позовів до судових інстанцій з вимогами про відкриття виконавчого провадження не були адекватні обставинам, що склалися та не були перешкодою для порушення позову про стягнення суми боргу;

- одержавши лист Управління юстиції в Луганській області від 04.03.05 №10-5-320 про втрату відповіді на претензію від 07.03.03 №89, позивач не звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього боргу, а звертається 26.07.05 до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження (повторно).

Судова колегія не погоджується із доводами скаржника за апеляційною скаргою і вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 20.10.06 по справі №1/371 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника - Державне підприємство „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. М.В. Фрунзе”, м. Ровеньки Луганської області.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Ровенькиантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. М.В. Фрунзе”, м. Ровеньки Луганської області, від 03.10.06 №1920 на рішення господарського суду Луганської області від 20.10.06 у справі №1/371 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.10.06 у справі №1/371 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

          

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                К.І. Бойченко