ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.12.2006 року Справа № 3/462
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Журавльової Л.І.
Перлова Д.Ю.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.11.2006.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача Бережной Р.В., за дов. від 04.09.2006 № 228/102
від відповідача Павлюк Т.І., за дов. від 23.09.2005 № 23-241-6
Розглянувши
апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України”
Національної акціонерної компанії
„Нафтогаз України”, м.Київ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 10.11.2006
у справі № 3/462 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом Дочірньої компанії „Газ України”
Національної акціонерної компанії
„Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанська сода”, м.Лисичанськ Луганської області
про стягнення 807828 грн. 41 коп.
Суддя-доповідач Бородіна Л.І.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.11.2006 у справі № 3/462 (суддя Зюбанова Н.М.) частково задоволений позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, (ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Лисичанська сода”, м.Лисичанськ Луганської області: стягнуто з відповідача на користь позивача 599400 грн. 00 коп. боргу, 65831 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань, 14352 грн. 03 коп. 3% річних, 6795 грн. 83 коп. витрат по держмиту та 99 грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позову щодо стягнення пені та штрафу відмовлено. Відповідачу надано розстрочку виконання рішення на один рік зі сплатою щомісячно з грудня 2006 року по листопад 2007 року по 57206 грн. 00 коп. та у грудні 2007 року –57212 грн. 28 коп.
В частині задоволених вимог рішення суду мотивовано доведенням факту наявності боргу відповідача щодо оплати одержаного природного газу за договором від 05.01.2001 № 17-КПП/24 за період з січня 2001 року по грудень 2002 року у сумі 599490 грн. та обгрунтованістю заявлених вимог щодо стягнення 65831 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань та 14352 грн. 03 коп. річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення пені та штрафу, місцевий господарський суд зазначив, що відносно відповідача 28.04.2004 порушено справу про банкрутство та введено мораторій, тому згідно частини 4 статті 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон № 2343) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань.
Крім того, рішенням відповідачу надана розстрочка виконання рішення на один рік зі сплатою щомісячно з грудня 2006 року по листопад 2007 року по 57206 грн. 00 коп. та у грудні 2007 року –57212 грн. 28 коп. Надання розстрочки обумовлено знаходженням підприємства у стадії відновлення платоспроможності та необхідністю виконання умов мирової угоди, укладеної у процедурі банкрутства по погашенню 25 млн. грн. загального боргу кредиторам; підвищенням тарифів; скороченням штатів.
ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (позивач у справі) не погодилась з рішенням господарського суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2006 у справі № 3/462 в частині надання відповідачу відстрочки виконання рішення через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги заявник вказує, що судом при наданні розстрочки виконання рішення ВАТ „Лисичанська сода” порушено статтю 121 Господарського процесуального кодексу (далі –ГПК) України та не враховано постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, оскільки, на думку заявника скарги, у ВАТ „Лисичанська сода” відсутні такі обставини особливого характеру, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Позивач вважає, що відповідач є підприємством, яке володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є виключною обставиною у розумінні статті 121 ГПК України, з наявністю якої пов”язується можливість надання розстсрочки виконання рішення.
Місцевий господарський суд не зазначив обставин, на яких грунтувалися заперечення позивача щодо розстрочки виконання рішення та не навів мотиви відхилення вказаних заперечень. Фактичні обставини та обгрунтування, на які посилався позивач, з невідомих причин не взяті судом до уваги, що поставило в нерівне становище сторони в питанні захисту своїх прав.
Свої заперечення проти надання розстрочки виконання рішення позивач обгрунтовує тим, що ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” є єдиним загальноукраїнським державним постачальником природного газу та несплата коштів боржників ДК „Газ України” в найближчий час призведе до неможливості придбання природного газу для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України, в тому числі, для подальшої реалізації ВАТ „Лисичанська сода”.
ВАТ „Лисичанська сода” (відповідач у справі) заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись при цьому на неправомірне посилання позивача на статтю 121 ГПК України, яка передбачає надання відстрочки або розстрочки на стадії виконання рішення, оскільки в даному випадку місцевий господарський суд керувався своїм правом надання розстрочки при прийнятті рішення, що передбачено пунктом 6 статті 83 ГПК України.
Відповідач вважає, що господарський суд, приймаючи рішення про розстрочення сплати заборгованості перед позивачем, врахував всі обставини справи та дійшов правильного висновку.
Так, одноразова сплата коштів ДК „Газ України”, що є значною для відповідача, без її розстрочення призведе до порушення графіку погашення заборгованості за мировою угодою, укладеною у справі про банкрутство, розірвання цієї угоди, поновлення справи про банкрутство, а також до неможливості своєчасного розрахунку за теплову енергію та газ. Поновлення справи про банкрутство, відсутність коштів для проведення розрахунку за теплову енергію та газ може призвести до зупинки підприємства та до його ліквідації.
Крім того, з 01.10.2006 збільшений тариф на виробництво теплової енергії, що призводить до зростання додаткових витрат на виробництво продукції на суму більше 3 млн. грн. щомісячно. При цьому ціна на продукцію власного виробництва (соду) на ринку України залишається незмінною.
У зв”язку з різким та значним зростанням цін у 2006 році на паливно-енергетичні ресурси (газ), ВАТ „Лисичанська сода” також, з метою збереження працездатності підприємства, було змушене провести скорочення штату на 15%.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
05.01.2001 між ДК „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, правонаступником якої є позивач у справі, та ВАТ „Лисичанська сода” укладений договір купівлі-продажу природного газу № 17-КПП/24, згідно з яким позивач передав відповідачеві протягом 2001-2002 років природний газ в об”ємі 16548 тис. куб. м на загальну суму 3602997 грн. 90 коп., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с.12-35).
Відповідач одержаний природний газ оплатив частково, у сумі 3003507 грн. 90 коп., у зв”язку з чим за ним утворився борг у сумі 599400 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2004 порушено провадження у справі № 10/35б про банкрутство ВАТ „Лисичанська сода” (а.с.70).
Ухвалою від 06.02.2006 у справі № 10/35б про банкрутство ВАТ „Лисичанська сода” Господарським судом Луганської області затверджено мирову угоду від 26.01.2006, укладену між боржником та кредиторами (а.с.123-126).
Постановою ВГСУ від 21.02.2006 у справі № 10/35б встановлено, що грошові зобов”язання за договором № 17-КПП/24 від 05.01.2001 на суму 599490 грн. виникли у боржника після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому вимоги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” до боржника у сумі 599490 грн. не можуть вважатися конкурсними, оскільки виникли під час процедури банкрутства, а відтак є поточними і можуть бути в подальшому заявлені в процедурі санації або в межах ліквідаційної процедури (а.с.107).
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою про стягнення з ВАТ „Лисичанська сода” 599400 грн. боргу, 86287 грн. 23 коп. пені, 41958 грн. штрафу, 65813 грн. 15 коп. суми інфляційних нарахувань та 14352 грн. 03 коп. річних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 10.11.2006 позов задоволено частково з підстав, викладених вище (а.с.139).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджений факт наявності боргу ВАТ „Лисичанська сода” перед ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” у сумі 599400 грн. за поставлений природний газ у 2001-2002 роках за договором від 05.01.2001 № 17-КПП/24.
Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обгрунтованості позову в частині заявлених вимог про стягнення 599400 грн. боргу, 65831 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань та 14352 грн. 03 коп. річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та безпідставності вимог щодо стягнення пені та штрафу, оскільки позивачем не прийнято до уваги, що відносно позивача 28.04.2006 порушено провадження у справі № 10/35б про банкрутство та введено мораторій, протягом дії якого згідно частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” штраф та пеня за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань не нараховуються.
Рішення господарського суду в цій частині сторонами не оспорюється та визнається апеляційною інстанцією законним і обгрунтованим.
Крім того, судова колегія погоджується з доводами відповідача у справі та висновком суду першої інстанції щодо надання розстрочки виконання рішення на один рік зі сплатою щомісячно з грудня 2006 року по листопад 2007 року по 57206 грн. та у грудні 2007 року –57212 грн. 28 коп., що обумовлено особливим фінансово-господарським станом підприємства відповідача, яке знаходиться в стадії відновлення платоспроможності у зв”язку з затвердженням господарським судом Луганської області 26.01.2006 мирової угоди по справі № 10/35б про банкрутство ВАТ „Лисичанська сода”.
Згідно умов цієї мирової угоди заборгованість перед кредиторами у розмірі 3 млн. грн. повинна бути погашена боржником –ВАТ „Лисичанська сода” протягом трьох років. Стягнення суми боргу на користь ДК „Газ України”, що є значно більшою по відношенню до щомісячних платежів за мировою угодою, без її розстрочки призведе підприємство до неможливості виконання умов мирової угоди. Відповідно до статті 39 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” невиконання умов мирової угоди є підставою для розірвання мирової угоди та поновлення порушення справи про банкрутство.
Крім того, з 01.10.2006 Постановою НКРЕ України від 28.09.2006 № 1286 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ДП „Лисичанська ТЕЦ” був збільшений тариф на виробництво теплової енергії для ВАТ „Лисичанська сода”, а саме: з 80 грн. 64 коп. за 1 Гкал без ПДВ до 132 грн. 28 коп. за 1 Гкал без ПДВ. Оскільки теплова енергія у вигляді пару є основною складовою частиною виробничих витрат ВАТ „Лисичанська сода”, таке збільшення тарифу призводить до зростання додаткових витрат на виробництво власної продукції на суму більше 3 млн. грн. щомісячно. При цьому ціна на продукцію власного виробництва (соду) на ринку України залишається незмінною.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами відповідача, що одноразова сплата коштів ДК „Газ України” без її розстрочення може призвести до порушення графіку погашення заборгованості за мировою угодою, укладеною у справі про банкрутство, розірвання цієї угоди, поновлення справи про банкрутство, а також до неможливості своєчасного розрахунку за теплову енергію та газ. Поновлення справи про банкрутство, відсутність коштів для проведення розрахунку за теплову енергію та газ може призвести до зупинки підприємства та до його ліквідації.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо нез”ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи щодо фінансового стану відповідача спростовуються матеріалами справи та вважаються апеляційною інстанцією необгрунтованими.
Разом з тим відхиляються доводи апеляційної скарги щодо необ”єктивного розгляду справи та неприйняття судом першої інстанції заперечень позивача проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення, оскільки позивачем документально не підтверджено яким чином сплата боргу (який утворився за поставлений природний газ у 2001-2002 роках) частками протягом періоду з грудня 2006 року по грудень 2007 року впливатиме на розрахунки позивача з постачальниками газу. При цьому сторонами у справі доведено суду, що заборгованості по сплаті поточних поставок газу у відповідача немає.
З огляду на викладене апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області –без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2006 у справі № 3/462 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 10.11.2006 у справі № 3/462 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя Д.Ю.Перлов
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду
Внесено