ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
14.12.2006 року Справа № 6/418ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний представник не прибув;
від відповідача: повноважний та компетентний представник не прибув;
розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 20.10.2006
по справі №6/418ад (суддя –Василенко Т.А.)
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
Агрофірма „Світоч”, с.Кам”янка Луганської
області
про стягнення 2512 грн. 20 коп.
В С Т А Н О В И В:
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Світоч”, с.Кам”янка Луганської області суми несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2004 році у розмірі 2512 грн. 20 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 20.10.2006 у справі №6/418ад у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою скаржник посилається на неправильне застосування та порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права; що розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об’єктивному розгляді.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 20.10.2006 по справі №6/418ад призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя - Парамонова Т.Ф., суддя –Семендяєва І.В.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 по справі №6/418ад порушено апеляційне провадження.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 по справі №6/418ад розгляд апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ призначено на 14.12.2006
Учасники судового процесу по справі, направленими судом другої інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 14.12.2006, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Предметом спору по даній справі є питання щодо правильності застосування позивачем штрафних санкцій до відповідача за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 05.07.2001 № 2606 –ІІІ ( далі Закон).
Статтею 19 Закону України № 2606 –ІІІ від 05.07.2001 для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту відповідача по формі 10-ПІ за 2004 середньооблікова чисельність штатних працівників становить 41 чоловік, виходячи з чого норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 2 чоловіки. Фактично на підприємстві працевлаштовано 1 інваліда.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Матеріалами справи підтверджено, що у 2004 році вказані вище органи, не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості не зазначаючи, вакантні посади, оскільки вважав, що ним працевлаштована необхідна кількість інвалідів.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду, що позивачем доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 2512 грн. 20 коп.
Однак, слід зазначити, що господарський суд обґрунтовано прийняв до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
З аналізу викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року. Припис статті 250 Господарського Кодексу України має бути застосовано до спірних правовідносин сторін зі справи. Відповідно до змісту цієї норми адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні", можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. (На час виникнення спірних правовідносин сторін та на час пред’явлення позову до суду таких випадків законодавство не передбачало.) Позов подано до суду 31.08.2006, а отже пізніш як через шість місяців з дня виявлення порушення і більше ніж через один рік з дня порушення. Підприємство відповідача за даним позовом повинно було сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.2005, але самостійно не сплатило; звіт відповідача форми № 10-ПІ за 2004 рік надійшов позивачеві 13.04.2005; датою виявлення порушення слід вважати 13.04.2005. При цьому один рік з дня порушення сплинув 13.04.2006.
На підставі викладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що постанова від 20.10.2006 по справі №6/418ад є законною та обґрунтованою.
У судовому засіданні 14.12.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.12.2006.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 20.10.2006 у справі №6/418ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 20.10.2006 у справі №6/418ад без змін.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу (м.Луганськ, вул.Володарського,59, 91055)
3- відповідачу (с.Кам”янка, Лутугінський район, вул.Радянська, 92032)
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду Луганського апеляційного господарського суду