ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.12.2006 року Справа № 14/382
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретар
судового засідання Антонова І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача директор Таран В.А.,
протокол №1 від 29.01.1998;
від відповідача представник за довіреністю Тютюников В.Л.,
довіреність № б/н від 01.08.2006;
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове Попаснянського району Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 15.09.2006
по справі №14/382 (суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове Попаснянського району Луганської області
до відповідача Фермерського селянського господарства
„Віктор”, м.Попасна Луганської області
про стягнення 51766 грн. 06 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до фермерського селянського господарства „Віктор”, м.Попасна Луганської області про стягнення збитків, спричинених позивачу внаслідок обробки землі пайовиків восени, яка у квітні наступного року була передана відповідачу пайовиками, у сумі 28516 грн. 84 коп., стягнення витрат, понесених позивачем на виплату пайовикам за оренду їх землі з 2004 до 2005 року у сумі 19448 грн. 88 коп., стягнення витрат по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 3800 грн. 64 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.09.2006 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 15.09.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Відповідач відзивом №8 від 19.10.2006 вимоги скарги відхилив, вважає рішення законним та обґрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2006 по справі №14/382 призначена судова колегія у складі: Бойченко К.І.- суддя –головуючий, Парамонова Т.Ф. - суддя, Семендяєва І.В.–суддя.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2006 по справі №14/382, у зв’язку з виходом з відпустки судді Єжової С.С., виключено із складу колегії головуючого суддю Бойченка К.І. та введено суддю Єжову С.С.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 по справі №14/382 розгляд справи відкладений на 30.11.2006. Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.11.2006 оголошено перерву до 14.12.2006. Постанова приймається 14.12.2006.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач звернувся з позовом про відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, яка складається із витрат по обробці землі пайовиків восени, яка у квітні наступного року була передана відповідачу пайовиками, в сумі 28516 грн. 84 коп., із витрат, понесених позивачем на виплату пайовикам за оренду їх землі з 2004 до 2005 року в сумі 19448 грн. 88 коп., із витрат по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 3800 грн. 64 коп.
Спірні правовідносини у сфері землекористування врегульовано спеціальним законодавством - Законом України "Про оренду землі", який повинен застосовуватись до даного спору поряд з положеннями Цивільного кодексу України щодо зобов'язальних правовідносин.
Як встановлено місцевим господарським судом, вимоги позивача про відшкодування шкоди виникли на підставі договорів оренди землі, укладених позивачем з власниками земельних сертифікатів - фізичними особами у 2000-2001 роках на 5-4 роки, які закінчувалися у березні 2005 року, позивачем з громадянами –власниками земельних сертифікатів ВАТ „Гірське” були укладені договори оренди їх земельних паїв строком на 5-4 роки з 2000 (2001) року і закінчуючи 2005 роком. Конкретна дата закінчення дії договорів не зазначена, вказано лише рік, тому господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що договори припиняють свою дію у день, що відповідає даті укладення договору через відповідну кількість років у 2005 році.
Позивач 15.08.2004 уклав договір з ТОВ „Нива” на обробку орендованих земель. Згідно актів приймання виконаних робіт від 22.08.2004 і 10.10.2004 позивачу надані послуги з обробки землі на суму 28516 грн. 84 коп., за які він розрахувався шляхом передачі виконавцю сільськогосподарської продукції. У березні 2005 року частина громадян уклала з відповідачем договори оренди земельних паїв.
В Голубівській сільській раді за №121 від 09.08.2004 в "Книзі реєстрації вхідної кореспонденції сільради" зареєстровано листа 62 власників сертифікатів ВАТ "Гірське" про їх рішення не продовжувати дію договорів оренди землі з ТОВ "Лисичанська МТС", про що позивача було повідомлено листом Голубівської сільської Ради №123 від 12.08.2004. Тобто ще до укладення договору про надання послуг по обробці землі між ТОВ "Лисичанська МТС" та ТОВ "Нива", позивач був повідомлений про те, що 62 власника земельних ділянок, а це майже 400 га землі, не мають бажання продовжувати термін дії договорів оренди землі.
Незважаючи на це, позивачем не вжито заходів до визначення меж земельної ділянки, користування якою ним припиниться у 2005 році, а на власний розсуд проведено обробку землі.
Фермерське господарство ''Віктор" 01.03.2005 підписало договори оренди землі з 87-ма (556,8 га ріллі) власниками земельних сертифікатів ВАТ "Гірське", а 06.04.2005 зареєструвало договори оренди в Голубівській сільській раді, тому господарство мало всі законні підстави працювати на виділеній, згідно рішення Голубівської сільської Ради №17/3 від 07.04.2005, землі в кількості 377,6 га. Згідно з цим же рішенням Голубівської сільської Ради, ТОВ "Лисичанська МТС" пропонувалось закінчити сільськогосподарський цикл, тобто зібрати врожай озимої пшениці на площі 124,9 га та розрахуватися з 29-ма орендодавцями, власниками земельних сертифікатів.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. У даному випадку це є відшкодування майнової шкоди, що передбачено ст.1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань, у яких діє принцип відповідальності за вину.
Отже, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Частиною 2 ст.1166 Цивільного кодексу України наявність вини визначено як умову покладення відповідальності за завдану майнову шкоду.
Як вбачається із матеріалів справи, після закінчення строку дії договорів оренди землі власники земельних ділянок уклали нові договори оренди земельних ділянок з відповідачем у справі, який відповідно до ст.95 Земельного кодексу України набув права землекористувача у повному обсязі, тобто відповідач отримав в оренду земельні ділянки на підставі укладених договорів оренди.
Від власників земельних ділянок до фермерського сільського господарства "Віктор" перейшли земельні ділянки, у тому числі і оброблені позивачем.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором та виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором.
Позивач оспорює факт належного повідомлення його про припинення дії частки договорів.
Але, позивач знав про закінчення строку договорів оренди землі у березні 2005 року і не подбав своєчасно про необхідність врегулювати договірні відносини з орендодавцями. В матеріалах справи відсутні докази своєчасного звернення позивача до власників щодо продовження терміну договорів оренди, позивач не використав переважне право орендаря на поновлення договору, не звернувся до суду про спонукання власників до продовження терміну дії договорів, таке інше.
Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" закріплено зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Крім того, зазначеною нормою встановлена відповідальність орендаря у разі невиконання ним обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки.
З таких підстав судова колегія вважає, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача на отримання земельних ділянок, вина його в причинені шкоди у вигляді витрат на обробку земельних ділянок і причинний зв'язок між діями відповідача і шкодою відповідно до приписів ст.1166 Цивільного кодексу України.
В частині стягнення шкоди у вигляді витрат в розмірі 19 448,88 грн. понесених позивачем при розрахунках по договорам оренди землі з 33-ма власниками земельних сертифікатів за термін користування землею з 2004 по 2005 господарський суд Луганської області обгрунтовано відмовив, оскільки позивачем не доведено, що відповідач має відношення до виконання ТОВ "Лисичанська МТС" своїх зобов’язань з громадянами –власниками земельних паїв за укладеними у 2000-2001 роках договорах оренди земельних паїв.
Вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача шкоди у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 3800 грн. 64 коп. господарським судом також обгрунтовано залишені без задоволення, оскільки кошти сплачені не відповідачу, не на його вимогу і не внаслідок його дій.
У випадку, якщо позивач не користувався землею, але платив фіксований сільськогосподарський податок, він повинен звернутися з письмовою заявою до податкової інспекції з проханням повернути зайво сплачені грошові кошти.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх тверджень і заперечень.
Позивач не довів, що внаслідок дій відповідача йому спричинена шкода на заявлену до стягнення суму.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2006 по справі №14/382 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –Товариство з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанська машинно-технологічна станція”, с.Оріхове Попаснянського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2006 по справі №14/382 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.09.2006 по справі №14/382 залишити без змін.
Відповідно ч.ч.3, 5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 6 примірників:
1- до справи
2- позивачу (с.Оріхове, Попаснянський район, 93314)
3- позивачу (м.Рубіжне, вул.Мира, 34а/56,93000)
4- відповідачу (м.Попасна, вул.Піщана,39,93300)
5- господарському суду Луганської області
6- до наряду