Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ 8/130-06 Суддя –Кіяшко В.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
11 вересня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
При секретарі Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Устименко О.М. –дов. № 51185/9/10-009 від 07.08.2006р.
відповідача –не з'явився
третьої особи –не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ДПІ в м. Суми, (вх. № 2019С/2-4) на рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. по справі № 8/130-06
за позовом ДПІ в м. Суми
до ТОВ "Сумпак", м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –ВДК в м. Суми
про стягнення 86957,49 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. (суддя Кіяшко В.І.) у позові було відмовлено.
Позивач, ДПІ в м. Суми, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006 р. скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Відповідач, ТОВ "Сумпак", заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.
Третя особа, ВДК в м. Суми, у судове засідання не з'явилась, 22.06.2006р. до суду надіслала лист № 02-16/1242 від 15.06.2006р., в якому просить судове засідання провести без її присутності.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представника позивача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.1994р. між відповідачем –ТОВ "Сумпак" та Українським державним концерном місцевої промисловості "Укрмісцевпром" було укладено договір № 80 про надання фінансової допомоги на зворотній основі для закупівлі сировини та матеріалів і розрахунків за електроенергію та паливно-енергетичні ресурси.
Відповідно до п. 1.1 цього договору Український державний концерн місцевої промисловості "Укрмісцевпром" зобов’язується надати ТОВ "Сумпак" фінансову допомогу на зворотній основі на 6 місяців в сумі 18000 грн. з оплатою 30% річних.
Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що ТОВ "Сумчанка", правонаступником якого є ТОВ "Сумпак" зобов'язується забезпечити повернення в повному обсязі суми фінансової допомоги 24 квітня 1995 року.
Додатковою угодою № 80 від 05.12.1994р. до зазначеного договору термін повернення фінансовою допомоги продовжено до 01.10.1995р. з оплатою за період користування з 12 жовтня 1994р. по 24 квітня 1995р. - 30 відсотків річних; за період користування з 24 квітня 1995р. по 1 жовтня 1995р. - 75 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Позивач, ДПІ в м. Суми, на підставі виявлених порушень відповідачем умов вищевказаного договору та додаткової угоди з Українським державним концерном місцевої промисловості "Укрмісцевпром", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Сумпак" основного боргу в розмірі 14148 грн. 66 коп., відсотків в розмірі 47792 грн. 36 коп. та пені в розмірі 25016 грн. 47 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 80 від 24.10.1994р., укладений між двома самостійними господарюючими суб'єктами: Українським державним концерном місцевої промисловості "Укрмісцевпром" та ВТО "Сумчанка", має всі ознаки кредитного договору, а також при його укладенні мало місце вільне волевиявлення сторін, тому дані правовідносини регулюються положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР 1963р., який діяв на момент укладення та виконання договору про надання фінансової допомоги, загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки. Статтю 76 зазначеного кодексу передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Сумпак" є правонаступником ТОВ "Сумчанка". Статтею 77 ЦК України 1963р. передбачено, що переміна осіб по зобов’язанню не тягне за собою зміну строку позовної давності, тобто строк позовної давності по позовам, які пред’явлені до правонаступників боржника починається з дня виникнення у кредитора права на позов до боржника, а не з дня переходу зобов’язань по виконанню до його правонаступника.
Так як позивач звернувся до суду також і з додатковими вимогами (стягнення відсотків та пені), то згідно зі ст. 84 ЦК України 1963р. у зв’язку з закінченням строку позовної давності за головною вимогою визнається закінченим строк позовної давності і за додатковою вимогою.
Таким чином, про порушення права щодо неповернення фінансової допомоги кредитор повинен був дізнатися 02.10.1995р., тобто з цієї дати у нього і виникло право на позов. Закінченням строку позовної давності є 02.10.1998р.
Державна податкова інспекція в м. Суми звернулась до суду з вимогою стягнути з ТОВ "Сумчанка" заборгованість по наданій фінансовій допомозі тільки 27.02.2006р., про що свідчить вхідний № 1877 господарського суду Сумської області.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в м. Суми ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні клопотань про поновлення строку позовної давності не заявляла.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 16 січня 2003р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Так, згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування судом позовної давності по даному спору. Так як заяву було зроблено до винесення рішення, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято її до уваги.
Враховуючи те, що у позивача закінчився строк позовної давності для подання даного позову, суд першої інстанції правомірно, відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, у задоволенні цього позову відмовив зі спливом позовної давності.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржуване позивачем рішення першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2006р. по справі № 8/130-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.