Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2006 р. Справа № 2/349-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Кононенко О.М.
за участю представників сторін:
позивача –не з‘явився
відповідача –Самохіна А.М. –дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2879С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 17 липня 2006 року по справі № 2/349-06
за позовом Закритого акціонерного товариства «ІСА Інтерпапір»м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку «Володимирський»м. Суми
про стягнення 121284,5 грн.
встановила:
Позивач, ЗАТ «ІСА Інтерпапір», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про примусове стягнення з відповідача коштів по номінальній вартості простого векселя. 12.07.2006 року позивачем до суду подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 121284,5 грн. номінальної вартості векселя, 1999,6 грн. відсотків, 2013 грн. держмита, 118 грн. судових витрат, 200 грн. витрат на протест та 6000 грн. прямих збитків на юридичну допомогу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17 липня 2006 року по справі № 2/349-06 (суддя Соп‘яненко О.Ю.) позовні вимоги позивача задоволені частково та на його користь з відповідача стягнуто 121284,5 грн. боргу по векселю, 1999,6 грн. відсотків, 200 грн. суми витрат на протест, 1235,16 грн. витрат по держмиту, 112,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, ТОВ КБ «Володимирський», з даним рішенням суду не погоджується, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17 липня 2006 р. по справі № 2/349-06 повністю та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з‘ясування обставин справи та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи. Як вказує відповідач у апеляційній скарзі, при прийняттіі оскаржуваного рішення судом невірно встановлено перелік зобов‘язаних осіб перед держателем векселя та цивільно-правові відносини, які виникли між позивачем та відповідачем. Відповідач стверджує, що він не є зобов‘язальною особою перед позивачем, оскільки не робив жодних написів на векселі. З посиланням на вимоги ст. ст. 11-14 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, відповідач наголошує на тому, що, на його думку, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення ототожнив права та обов‘язки Індосанта та Векселедержателя, та не врахував, що Індосант в силу вимог чинного законодавства є завжди зобов‘язальною особою за векселем (якщо сам індосамент, написаний на векселі не вказує іншого), а векселедержатель – ні.
Позивач, ЗАТ «ІСА Інтерпапір», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Сумської області по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що останній індосамент є бланковим. Укладання між попереднім власником – відповідачем і позивачем цивільно-правової угоди купівлі-продажу, за наявності бланкового індосаменту, на його легітимність не вплинуло, оскільки не перервало послідовного та безперервного ряду індосаментів, а тому, як вважає позивач, він набув прав учасника векселя, зокрема індосанта, і вправі заявляти вимогу про стягнення вексельної суми з осіб, зобов‘язаних за векселем. Позивач посилається на те, що якщо індосамент векселя є бланковим, то держатель векселя може передати вексель третій особі, не запорвнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту. В судове засідання представник позивача не з‘явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чинои (ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження отримав 18.08.2006 року).
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів встановила наступне:
приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги позивача є обгрунтованим та підлягаючими задоволенню на підставі ст.ст. 47,48 Уніфікованого Закону про переказні векселі і прості векселі, оскільки відповідачу була направлена вимога про оплату, яка останнім не була задоволена. Судом зроблені висновки щодо того, що укладення між сторонами по справі цивільно-правової угоди купівлі-продажу, за наявності бланкового індосаменту, на легітимність векселя не впливає, оскільки не перервало послідолвного та безперервного ряду індосаментів. На підставі цього місцевим господарським судом зроблені висновки, що позивач набув прав учасника векселя, зокрема індосанта, і вправі заявляти вимогу про стягнення номінальної вартості векселя з відповідача. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення 6000 грн. збитків за надання правової допомоги, місцевий госпродарський суд посилався на те, що відповідні витрати не мають обов‘язкового характеру і факт наявності цих витрат та їх розмір не знаходяться у необхідному зв‘язку з даним позовом та заборгованістю.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 31 серпня 2004 року між позивачем та відповідачем по справі укладений договір № 11/980-Т/018 купівлі-продажу векселів, відповіднор до якого відповідач (продавець) продав, а позивач (покупець) купив за бланковим індосаментом простий вексель № 783378250213 (векселедавцем якого є ВАТ «Низівський цукровий завод») номінальною вартістю 121284,5 грн., вартість купівлі-продажу – 53869,29 грн.
Як вбачається із залученої до матеріалів справи копії простого векселя № 783378250213, він підлягає до оплати за пред‘явленням, але не раніше 02.04.2006 року. Векселедавцем векселя є ВАТ «Низівський цукровий завод». У записах, що містяться на векселі, відповідач по справі відсутній.
26.04.2006 року здійснений протест про неоплату векселя на прохання ЗАТ «Іса- Інтерпапір».
Згідно зі ст. 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі і положення щодо індосаменту.
У відповідності зі ст. 13 названого Закону, індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може скаладатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).
Як вбачається із залученої до матеріалів справи копії спірного векселя, на ньому відсутні написи (бланковий індосамент) про передачу векселя відповідачу.
Таким чином, у відповідності зі ст. 13 ч. 2 Уніфікованого Закону бланковий індосамент не має чинності, оскільки не написаний на звороті векселя, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи не залучено доказів направлення відповідачу по справі вимоги про оплату векселя.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 17 липня 2006 року у справі № 2/349-06 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з‘ясуванні обставин, що мають значення для справи, твердження позивача, викладені ним у позовній заяві, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 17 липня 2006 року по справі № 2/349-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ІСА Інтерпапір» ( 40024 м. Суми вул. СКД,24 п/рахунок 26004432 в СОД АППБ «Аваль» МФО 337483 Код 23050472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський» (40030 м. Суми пл. Незалежності,10 п/рахунок 35197100001101 в ТОВ КБ «Володимирський» Код 26120084 МФО 337933) 618,08 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді