Справа № 1311/1-25/10 Головуючий у 1 інстанції: Самсіна М.Л.
Провадження № 11/783/828/13 Доповідач: Ревер В. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді Ревера В.В.
суддів Галина В.П., Березюка О.Г.
за участю прокурора Малиш Н.С.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2010 року, -
встановила:
цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Прокоп’євськ, Кемеровської області, Російська Федерація, тимчасово проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за: ч.2 ст.156 КК України на три роки позбавлення волі; за ч.3 ст.153 КК України на дванадцять років позбавлення волі; за ч.3 ст.152 КК України на дванадцять років позбавлення волі; за ч.4 ст.152 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі; за ст.304 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання п'ятнадцять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено взяття під варту.
Початок строку відбуття покарання рахується з 12 жовтня 2008 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є малолітньою, на початку січня 2007 року, неодноразово в приміщенні квартири АДРЕСА_1, маючи умисел на розбещення останньої, оголював статевий орган, а також вчиняв щодо останньої непристойні дотики з метою викликати в ОСОБА_3 статеве збудження.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є малолітньою, на початку січня 2007 року, неодноразово в приміщенні квартири АДРЕСА_1, маючи умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміло значення його дій та не могла чинити опір, змушував останню руками стимулювати свій статевий член.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є неповнолітньою, приблизно наприкінці червня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, вирішив її зґвалтувати. З цією метою ОСОБА_2 наказав останній роздягнутись, із застосуванням словесних погроз про фізичну розправу, розголошення подробиць особистого життя останньої стороннім особам, внаслідок яких потерпіла була позбавлена будь-якої можливості чинити йому активний опір, вступив з нею у насильницький статевий акт природним способом, тобто зґвалтував неповнолітню потерпілу.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є неповнолітньою, 22 серпня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, повторно вирішив її зґвалтувати. З цією метою ОСОБА_2 наказав останній роздягнутись, після чого не зважаючи на словесні протести ОСОБА_3, із застосуванням словесних погроз про фізичну розправу, внаслідок яких потерпіла була позбавлена будь-якої можливості чинити йому активний опір, вступив з нею у насильницький статевий акт природним способом, тобто зґвалтував неповнолітню потерпілу. Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є неповнолітньою, 23 вересня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, повторно вирішив її зґвалтувати. З цією метою ОСОБА_2 силоміць привів потерпілу в кімнату де наніс декілька ударів руками по обличчю та тілу, спричинивши фізичний біль, внаслідок яких потерпіла була позбавлена будь-якої можливості чинити йому активний опір, вступив з нею у насильницький статевий акт природним способом, тобто зґвалтував неповнолітню потерпілу.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, є малолітньою, в приблизний період часу з липня 2007 року до кінця вересня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з метою розбещення останньої, вчиняв щодо останньої непристойні дотики, в її присутності вступав у статеві зносини з неповнолітньою ОСОБА_3, проводив розмови про статеві стосунки, схиляв до вступу у статеві зносини та демонстрував відеофільми порнографічного змісту.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, є малолітньою, в приблизний період часу з початку червня по жовтень 2008 року до кінця вересня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з використанням безпорадного стану останньої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміла значення його дій та не могла чинити опір, роздягнув потерпілу та вступив з нею у насильницький статевий акт природним способом, тобто зґвалтував малолітню потерпілу.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 є малолітніми, в приблизний період часу з початку червня до кінця вересня 2008 року неодноразово, не менше семи разів, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з метою розбещення малолітніх потерпілих, роздягнув останніх, вчинив щодо них непристойні дотики, обмацування статевих органів, демонстрував відеофільми порнографічного змісту, а також вступав у статеві зносини природнім способом з малолітньою ОСОБА_4
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, є малолітньою, в період часу з початку червня до кінця вересня 2008 року, неодноразово, не менше семи разів, в приміщенні квартири ОСОБА_2, з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміла значення його дій та не могла чинити опір, вступив з останньою у статеві зносини неприродним (орогенітальним) способом.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, є малолітньою, в період часу з початку червня до кінця вересня 2008 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміла значення його дій та не могла чинити опір, вступав з останньою у статеві зносини неприродним (орогенітальним) способом.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 є малолітньою, в період часу з початку червня до кінця вересня 2008 року неодноразово, не менше семи разів, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміла значення його дій та не могла чинити опір, вступав з останньою у статеві зносини неприродним (орогенітальним) способом.
Крім того, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 є малолітньою, у червні 2008 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, у вечірній час, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, з використанням безпорадного стану останньої внаслідок малолітства, оскільки вона не розуміла значення його дій та не могла чинити опір, роздягнув потерпілу та вступив з нею у насильницький статевий акт природним способом, тобто зґвалтував малолітню потерпілу.
Крім того, ОСОБА_2 спільно з малолітніми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, в період часу з червня до кінця вересня 2008 року неодноразово, не менше трьох разів в приміщенні квартири АДРЕСА_1, пригощав останніх алкогольними напоями, втягуючи малолітніх шляхом пропозиції у пияцтво.
На даний вирок захисник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати такий та повернути справу прокурору для проведення додаткового розслідування.
В мотивах апеляції зазначає, що на досудовому та судовому слідстві, не повно та не об'єктивно досліджено обставини справи та невірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 за ч.4 ст.152 КК України, оскільки в даному випадку мав місце злочин, передбачений ч.1 ст.155 КК України.
Недослідженою в повному обсязі є також кваліфікація злочину, щодо малолітньої ОСОБА_5, в якої згідно висновку експерта №2913 виявлено надрив дівочої плівки при тому не виявлено ніяких тілесних ушкоджень які б відповідали періоду червня-вересня 2008 року.
Крім того, як на досудовому так і в судовому слідстві не здобуто достатньо доказів того, що мав місце саме природний спосіб вчинення статевого акту щодо потерпілої ОСОБА_5, оскільки в судовому засіданні остання на запитання захисту чи був у неї статевий акт з засудженим природним способом чітко відповіла, що такого між ними не було, а були тільки розпусні дії, під час яких ОСОБА_2 гладив її пальцями рук по всіх інтимних місцях, в тому числі і статевих.
Вважає, що в даному випадку щодо потерпілої ОСОБА_5 засудженим були вчинені розпусні дії, що кваліфікуються за ч.2 ст.156 КК України.
Не погоджується також з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_2 щодо потерпілої ОСОБА_3 за ч.3 ст.152, ч.3 ст.153, ч.2 ст.156 КК України.
Оскільки потерпіла ОСОБА_3 пояснювала, що після виповнення їй 14 років вона вперше вступила у статеві стосунки з хлопцем, прізвище якого не пригадує. Після знайомства з засудженим щотижня добровільно приходила до нього в квартиру під різними приводами і останній, з її слів, ґвалтував та давав за це гроші. Про даний факт потерпіла нікому нічого не розповідала.
Така її поведінка заохочувала засудженого ОСОБА_2 до статевих зносин з ОСОБА_3 і може кваліфікуватись лише за ч.1 ст.155 та ч.1 ст.156 КК України.
Також судом не взято до уваги те, що ОСОБА_2 є психічно хворою людиною, що є основною причиною вчинення зазначених злочинних дій. Наявні в нього психічні розлади мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, передбачення наслідків своїх діянь, здатність регулювати свою поведінку.
Вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_2 не відповідає його особі та є несправедливим через його суворість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та виступ захисника ОСОБА_1 на підтримання апеляції, думку прокурора Малиш Н.С. про безпідставність апеляції та залишення без зміни вироку суду, обговоривши наведені доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.156, ч.3 ст.153, ч.3 ст.152, ч.4 ст.152, ст.304 КК Українич відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Як достовірно встановлено у справі, ОСОБА_2, протягом січня 2007 року - вересня 2008 року, за місцем проживання, вчинив: розпусні дії та розбещення малолітніх; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої, яка була малолітньою; зґвалтування неповнолітньої із застосуванням фізичного насильства, повторно; зґвалтування малолітньої з використанням безпорадного стану потерпілої; втягнення неповнолітніх у пияцтво.
На досудовому слідстві ОСОБА_2 вину у вчиненні зазначених злочинів визнав повністю, в суді першої інстанції частково. Заперечив факт зґвалтування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказуючи, що статеві зносини з потерпілими були за їхньої згоди.
У сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суд належно оцінив такі показання засудженого, ґрунтуючись на повному і всебічному розгляді всіх обставин справи, і правильно визнав їх такими, що не відповідають дійсності, та взяв за основу вироку показання потерпілих про обставини вчинення злочинних дій щодо них, свідків, які підтверджуються іншими доказами.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про невірну кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 та ч.4 ст.152 КК України колегія суддів вважає надуманими та не приймає до уваги.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердили, що вступали в статеві зносини з засудженим лише після висловлення на їх адресу погроз та використання їх безпорадного стану.
При цьому засуджений достовірно знаючи про вік потерпілих та усвідомлюючи, що вони знаходячись в його квартирі не мають можливості чинити опір, вступав у статеві зносини. Таким чином мало місце зґвалтування, а не статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, про що порушується питання в апеляції.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз №2009 та №2908 від 21.11.2008 року, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 статевої зрілості не досягли. При їх огляді виявлено надриви дівочої плівки, які по давності утворення відповідають періоду більше 2-3 тижнів, що може свідчити про скоєння з ними статевого акту в минулому (т.2 а.с.13-20, 41-46).
Висновки експертиз належно аргументовані з наукової точки зору, не суперечать іншим доказам у справі, а тому суд правомірно визнав їх достовірними доказами.
ОСОБА_1 висновками підтверджуються показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вчинення щодо них насильницького статевого акту.
Даних, які давали б підстави вважати, що потерпілі могли обмовити засудженого не виявлено.
Вина засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів стверджується також і іншими доказами.
На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст.67 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.156, ч.3 ст.153, ч.3 ст.152, ч.4 ст.152, ст.304 КК України.
Як видно із протоколу судового засідання, суд дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені захисником доводи про неповноту та однобічність судового розгляду, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є необґрунтованими. Всім доказам, як на підтвердження обвинувачення так і на його спростування, суд дав належну оцінку.
При перевірці справи колегія суддів допущених істотних порушень кримінально - процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, про що зазначено в апеляції, які тягнули б за собою скасування вироку, не виявила.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції з врахуванням обставин вчинення злочинів, не в повній мірі врахував дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання та призначив покарання, яке є надто суворим.
Колегія суддів, виходячи з вимог ст.65 КК України, з врахуванням особи ОСОБА_2, його характеристики та обставин, які пом'якшують покарання, а саме, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав вину та розкаявся у вчиненому, що в період інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, поведінку самих потерпілих, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає за необхідне пом'якшити покарання призначене за ч.3 і ч.4 ст.152 та ч.3 ст.153 КК України. Тому вирок суду в цій частині підлягає зміні, а апеляція захисника ОСОБА_1 до часткового задоволення.
Пом'якшенню також підлягає і остаточне покарання, призначене ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 70 КК України.
В решті ж вирок суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України (1960 року), колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задоволити частково.
Вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 червня 2010 року, в частині призначення покарання ОСОБА_2 - змінити.
Пом'якшити покарання та вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст. 153 КК України на десять років позбавлення волі, за ч.3 ст. 152 КК України на десять років позбавлення волі, за ч.4 ст. 152 КК України на одинадцять років позбавлення волі, за ч.2 ст. 156 КК на три роки позбавлення волі, за ст. 304 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання - одинадцять років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Судді:
Ревер В.В. Галин В.П. Березюк О.Г.