Справа №583/1728/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Олійник Оксана Вікторівна
Номер провадження 22-ц/788/2195/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 5
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Гагіна М. В., Ільченко О. Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_5, третя особа: Охтирська районна державна нотаріальна контора,
про припинення права власності на земельну ділянку, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2013 року відмовлено в позові ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
По суті доводять, що ОСОБА_5 добровільно відмовився на користь сестри ОСОБА_3 від земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,14 га, на підставі декларації, підписаною адвокатом, діючим в якості нотаріуса, в якій вказано про те, що він є громадянином держави Ізраїль. Вказують, що позивачка не має можливості набути право власності на вищевказану земельну ділянку, крім визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції по суті встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2011 pоку, виданого приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу, ОСОБА_5 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку площею 4,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малопавлівської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Про видачу вищевказаного свідоцтва приватний нотаріус зробив відмітку в Державному акті на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_6, від 20 березня 2001 року ІІ-СМ № 041564.
Названий державний акт зареєстровано новим власником ОСОБА_5 у Відділі Держкомзему в Охтирському районі Сумської області 22 березня 2012 року.
ОСОБА_5 за місцем свого проживання в державі Ізраїль, м. Акко подав декларацію, підписану адвокатом, діючим в якості нотаріуса, в якій вказав про те, що він є громадянином держави Ізраїль і відмовляється від своїх прав на володіння земельною ділянкою, розташованою за адресою Сумська область, Охтирський район, Малопавлівська сільська рада, на користь своєї сестри ОСОБА_3
ОСОБА_5 із заявою про припинення права власності до суду або до відповідного уповноваженого органу не звертався, також не зверталися з позовом до ОСОБА_5 щодо цієї земельної ділянки компетентні державні органи.
Як вбачається з копії паспорту, справжність якої завірена судом м. Хайфа, Ізраїль, даний документ виданий ОСОБА_5 як громадянину України, інших документів щодо громадянства ОСОБА_5 в справі немає.
Право ОСОБА_5 на добровільну відмову від належної йому земельної ділянки на користь позивачки ОСОБА_3 повинно бути реалізовано через укладення цивільно-правового договору, а не шляхом звернення до суду іншої фізичної особи про припинення його прав на землю.
ОСОБА_5 не використав своє право на одержання дублікату державного акту на земельну ділянку чи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Судом першої інстанції не встановлено порушення прав позивачки, які б були підставою для звернення її до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, так як ОСОБА_3 не є ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки.
Звертаючись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка не довела поважності причин пропущення нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була відкрита спадкова справа, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все належне померлій майно було видано ОСОБА_5.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. ОСОБА_3 на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до п.п. «а», «е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 має право добровільно відмовитись від вищезгаданої земельної ділянки лише на користь держави або територіальної громади, уклавши відповідну угоду посвідчену нотаріально. Примусове ж відчудження вищевказаної земельної ділянки можливе за рішенням суду лише у випадках, передбачених законом та за позовом відповідних державних органів, чи органів місцевого самоврядування, а не фізичної особи. Позивачка має право на набуття у власність земельної ділянки з підстав, передбачених у ч. 1 ст. 81 ЗК України, які виключають можливість набути вищевказану земельну ділянку в той спосіб, який вона вказує в позовній заяві. Вона не може реалізувати своє право спадкування вищевказаної земельної ділянки, оскільки є заповіт на цю земельну ділянку на іншу особу, і заповіт охоплює в даному випадку всю спадщину, що є предметом спору, тобто вищевказану земельну ділянку.
Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -