Справа № 435/8164/13

Провадження № 11кп/782/1352/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 25» жовтня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді : Руденка В.В.

суддів : Бас О.Є., Каткова І.А.

при секретарі : Сотнікової О.А.

за участю прокурора: Дронової І.С.

обвинуваченого : ОСОБА_1

захисника : ОСОБА_2

потерпілого : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Луганської області кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Жовтневого району м.Луганська Покришки М.І. та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 серпня 2013 року, яким :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганська, громадянина України, з незакінченою вищою технічною освітою, працюючого маляром-штукатуром в ТОВ ПСК «Донтехпром», не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

- засуджено за ч.3 ст.296, ч.1 ст.121, 70 ч.1 та 75 КК України до 5 років позбавлення волі, з випробуванням строком на три роки.

Відповідно до ст.76 КК України на підсудного покладені певні обов'язки.

Цивільний позов залишено без розгляду у зв'язку з добровільним відшкодуванням.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно підсудного ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Зараховано строк досудового тримання під вартою з 06.06.2013 року по 19.08.2013 року.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 03 березня 2013 року в період часу з 01 год.00 хв. до 01 год. 30 хв., він разом із своїми знайомими, особи яких не було встановлено, знаходився в приміщені ресторану «Да-Вінчі», розташованого за адресою: м.Луганськ, вул.Совєтская,77. В приміщенні ресторану у зазначений час у ОСОБА_1 та його знайомих, особи яких не було встановлено, виник словесний конфлікт із раніше незнайомим ОСОБА_5 з приводу того, що останній вимагав від знайомого ОСОБА_1 вибачення за непристойний жест у бік його дружини, ОСОБА_6, якій він перед цим зробив в приміщенні ресторану «Да-Вінчі». Обговорюючи конфліктну ситуацію, ОСОБА_1 разом із двома своїми знайомими та з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли із приміщення ресторану «Да-Вінчі» та підійшли до початку службових сходів торгового центу «ГУМ», де між ними продовжувався словесний конфлікт. В ході цього, знайомий ОСОБА_1, особу якого не встановлено, відносно якого матеріали кримінального провадження виділено у окреме провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, використовуючи зазначений вище незначний привід, безпричинно, наніс один удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_5, від чого той впав на асфальт. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в цей момент вийшли з приміщення ресторану «Да-Вінчі», з метою припинення противоправних дій знайомого ОСОБА_1, особи якого не встановлено, почали вимагати від нього припинити його хуліганські дії. У відповідь на це невстановлена особа, застосувала до ОСОБА_8 фізичну силу, повалила його на асфальт, та нанесла йому не менше 10 ударів руками по обличчю та тілу. Одночасно з цим, ОСОБА_1 умисно, порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, по мотивам явної неповаги до суспільства, наблизився до лежачого на асфальті ОСОБА_8 та наніс йому не менше одного удару правою ногою по голові, спричинивши згідно висновків судово-медичних експертиз № 546 від 15.03.2012 року та № 1598 від 25.07.2013 року, потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді садна на кордоні тім'яної та вискової областей праворуч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_1 свої хуліганські дії не припинив та виразив намір завдати тілесні ушкодження ОСОБА_7, підбіг до нього та став наносити багаточисленні удари кулаками обох рук по тілу ОСОБА_7 Проте, охоронець ресторану «Да-Вінчі» та ОСОБА_5 завадили йому продовжувати вчиняти хуліганські дії, відтягнувши його у сторону. Вчиняючи опір ОСОБА_5, який припиняв його хуліганські дії, ОСОБА_1 намагався нанести йому удари лівою ногою в область тулуба та голови таким чином, щоб завдати йому тілесні ушкодження. Побачивши це, ОСОБА_5 почав відходити, рухаючись у бік виїзду на вул.Совєтскую м. Луганська. Під час цього руху ОСОБА_1 наніс йому один удар лівою ногою в обличчя, спричинивши, згідно висновків судово-медичних експертиз №490 від 10.04.2013 року та №1599 від 25.07.2013 року, потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця правої частини обличчя, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_3, який знаходився поблизу, зробив ОСОБА_1 зауваження з вимогою припинити його хуліганські дії. У відповідь на це, вчиняючи опір ОСОБА_3, який намагався припинити його хуліганські дії, ОСОБА_1, наніс ОСОБА_3 удар ногою в область грудної клітини, завдавши потерпілому ОСОБА_3 фізичного болю, та удар кулаком лівої руки в район лівого виску. Після цього, ОСОБА_1, продовжуваючи свої хуліганські дії, разом з невстановленою особою, штовхали ОСОБА_5, завдавши йому фізичного болю. Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1, знаходячись біля ТЦ «ГУМ» намагався вдарити рукою в обличчя ОСОБА_7, проте він, захищаючись, зміг уникнути цього удару. Особлива зухвалість в діях ОСОБА_1 виразилася в тривалому, завзятому неприпиненні порушення порядку, яке вчинялось на протязі приблизно 20 хвилин, та в насильстві над потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Крім того, 03.03.2013 року, в період часу з 01 год.00 хв. до 01 год.30 хв., ОСОБА_1 разом із невстановленою особою, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено у окреме провадження за ч.3 ст.296 КК України, знаходились біля приміщення ресторану «Да-Вінчі», розташованого за адресою: м.Луганськ, віл.Совєтская,77, де скоювали кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.296 КК України, відносно потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, під час чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 Так, ОСОБА_1 не припиняючи скоювати хуліганські дії, вчиняючи опір ОСОБА_3, який припиняв його хуліганські дії, наніс йому удар ногою в область грудної клітини, завдавши йому фізичного болю, та удар кулаком лівої руки в район лівого виску, спричинивши згідно висновків судово-медичних експертиз №838 від 29.04.2013 року та № 1254 від 28.06.2013 року, потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток зводу черепу зліва, оболонкову гематому лівої вискової області, забив речовини головного мозку 1-го ступеню, які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх спричинення.

На вирок суду подані апеляційні скарги прокурором, який приймав участь у розгляді судом першої інстанції, та потерпілим ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор не оспорює фактичних обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, але вважає, що призначена судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яка є несправедливою через м'якість, тому що обвинувачений скоїв декілька злочинів, які відносяться згідно ст.12 КК України до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів. Також апелянт вказує, що у обвинуваченого посередня характеристика, та що потерпілі простили суд призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі. Тому прокурор просить апеляційний суд вирок Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 серпня 2013 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.3 ст.296 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі; за ч.3 ст.296 КК України призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі та шляхом часткового складання призначених покарань згідно ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_1 Також апелянт зазначає, що добровільного відшкодування йому шкоди від обвинуваченого не було, а суд врахував відшкодування обставиною, що пом'якшую покарання. Тому потерпілий просить апеляційний суд вирок Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 серпня 2013 року скасувати, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 більш суворе покарання та при апеляційному розгляді дослідити докази по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційних скарги у повному обсязі, вислухавши потерпілого ОСОБА_3, який наполягав на доводах своєї апеляційної скарги та скарги прокурора, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти апеляційних скарг прокурора і потерпілого, та просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно ч.2 ст.394 КПК України судове рішення першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового провадження і дослідження яких було визначено судом недоцільно відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3 в тій частині, в якій він оспорює встановлені вироком суду фактичні обставини справи, оскільки, як вбачається з вироку Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 серпня 2013 року та журналу судового засідання від 15.08.2013 року, учасники процесу, в тому числі потерпілий ОСОБА_3, не заперечували проти дослідження доказів судом першої інстанції в спрощеній формі судового провадження, передбаченого ч.3 ст.349 КПК України. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності цих позицій, а також роз'яснював ним, що вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 при обставинах, викладеним у вироку суду, та правова кваліфікація його дій за ст.121 ч.1 та ч.3 ст.296 КК України відповідають матеріалам кримінального провадження та не оспорюються учасниками процесу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку та при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, який раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, має багато грамот та нагород за досягнення у спорті. Крім того, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого та попередження ним нових злочинів можливо без реального відбування покарання, шляхом звільнення його від покарання з випробуванням, застосувавши положення ст.75 КК України та поклавши на обвинуваченого ряд обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Згідно наданої в суді апеляційної інстанції захисником обвинуваченого додаткових доказів, ОСОБА_1 після проголошення вироку судом першої інстанції та звільнення його з-під варти, працевлаштувався та позитивно характеризується керівництвом підприємства, а також має намір відновити навчання у Східноукраїнському національному університеті ім.В.Даля.

Тому колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_3 відносно м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи потерпілого про те, що обвинуваченим не приймалось заходів добровільного відшкодування йому матеріальної шкоди, оскільки, як вбачається із змісту апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3, що підтвердив сам потерпілий в суді апеляційної інстанції та це вбачається з матеріалів справи (а.с.52), обвинуваченим ОСОБА_1 на ім'я потерпілого ОСОБА_3 30 липня 2013 року направлявся поштовий переказ грошових коштів в сумі 2000 грн., але зазначені кошти не були прийняті потерпілою особою. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, цивільний позов про відшкодування матеріальної або моральної шкоди потерпілим під час судового розгляду в суді першої інстанції не заявлявся. Як пояснив потерпілий ОСОБА_3 під час розгляду справи в апеляційному суді, відшкодування обвинуваченим матеріальної чи моральної шкоди він не вимагає, лише наполягає на більш суворому покарання винного.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам ст.370 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Порушень матеріального чи процесуального права, які згідно ст.409 КПК України, тягнуть за собою скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Жовтневого району м.Луганська Покришки М.І. та потерпілого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 серпня 2013 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

На вирок суду учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

______________ _____________ ____________

/В.В. Руденко/ / О.Є. Бас / / І.А. Катков /