УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», треті особи: підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції у Автономній Республіці Крим, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 8 червня 2007 року між ОСОБА_5 та акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «БАНК КІПРУ», правонаступником якого на цей час є публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» (далі - ПАТ «БАНК КІПРУ»), був укладений кредитний договір № 24/7 від 8 червня 2007 року. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором 8 червня 2007 року між ПАТ «Банк Кіпру» і майновим поручителем ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та реєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3613. Відповідно до умов іпотечного договору, ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно загальною площею 474,8 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщень № 121, 122, 123, 127, 128, 129, 129а, 129б, 129в, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 137а, 139, 139а, 140, 140а, 141, 141а й належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування.
У грудні 2011 року ОСОБА_3 дізнався, що підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономної Республіки Крим 19 вересня 2011 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. З тексту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що 7 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений нотаріальний напис на іпотечному договорі, який був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3308. Виконавчим написом звернено стягнення на нерухоме майно загальною площею 474,8 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором № 24/7 від 8 червня 2007 року у сумі 5 301 447,79 грн. Стягувачем за виконавчим написом є відповідач - ПАТ «БАНК КІПРУ». Зазначаючи, що при вчиненні виконавчого напису на іпотечному договорі нотаріусом були порушені положення статей 13-1, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та пункти 283, 284, 299-289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, позивач просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 26 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинений 7 вересня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №3308.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «Банк Кіпру» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що виконавчий напис нотаріусом вчинено на суму, яка не є безспірною та без відповідного попередження зацікавлених осіб про суму заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі.
Судами установлено, що 8 червня 2007 року між ОСОБА_5 та акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником якого є відкрите акціонеривариство «БАНК КІПРУ», правонаступником якого на цей час є публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ», був укладений кредитний договір № 24/7. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором 8 червня 2007 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» і майновим поручителем ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, якій був посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дії за № 3613.
Відповідно до умов іпотечного договору, ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно загальною площею 474,8 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та складається з приміщень № 121, 122, 123, 127, 128, 129, 129а, 129б, 129в, 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 137а, 139, 139а, 140, 140а, 141, 141а й належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування.
19 вересня 2011 року підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, з тексту якої вбачається, що 7 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис на іпотечному договорі, який був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3308.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Банк Кіпру» звернулося до ОСОБА_3 як до майнового поручителя з повідомленням-вимогою від 11 жовтня 2010 року про наявність заборгованості в розмірі 4 548 314,67 грн за кредитним договором № 24/07 від 8 червня 2007 року (а.с. 41).
25 лютого 2011 року ПАТ «Банк Кіпру» звернулося до ОСОБА_5 як до позичальника з повідомленням-вимогою про наявність заборгованості за кредитним договором № 24/07 від 8 червня 2007 року, яка станом на 28 вересня 2010 року складає 4 548 314,67 грн (а.с. 46).
У вищезазначених вимогах вказано про необхідність погашення заборгованості, а також зазначено, що у випадку невиконання вимог банку у встановлений строк банк згідно із законодавством та умовами договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з приєднаною до матеріалів справи ксерокопією виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки (належні позивачу нежилі приміщення) для задоволення вимог ПАТ «Банк Кіпру», що виникли за кредитним договором за період з 9 липня 2009 року по 6 вересня 2011 року у розмірі 5 301 447,79 грн (а.с. 12-13).
У відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 3 березня 2004 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція), вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п. 287 Інструкції виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно визначивши, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, застосувавши до спірних правовідносин норму закону, яка підлягала до застосування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, виходячи з того, що при вчиненні нотаріального напису банк в суму заборгованості включив нарахування в сумі 753 133,12 грн (5 301 447,79 грн - 4 548 314,67 грн), вимога щодо погашення яких банком до відповідача не пред'являлась, а нотаріус не перевірив надані банком відомості відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не встановив безспірність заборгованості.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в скаргах доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 26 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко Головуючий
Судді:В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева С.О. КарпенкоСудді:В.І. Амелін