Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Літвінова Є.В., Франтовської Т.І.

прокурора Сорокіної О.А.,

секретаря Петрика В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2013 року касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 6 липня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого

вироком Білозерського районного суду

Херсонської області від 19 листопада

2012 року за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК

України на 1 рік обмеження волі, на

підставі ст. 75 КК України звільненого від

призначеного покарання з випробуванням,

встановлено іспитовий строк 1 рік,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 19 листопада 2011 року та остаточно ОСОБА_1 визначено покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 6 червня 2013 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання. Пом'якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 19 листопада 2011 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 30 грудня 2012 року, приблизно о 21 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, по АДРЕСА_1, незаконно заволоділи автомобілем «Ваз 2101», державний номерний знак НОМЕР_1, чим спричинили потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 7500 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що суд апеляційної інстанції призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України належним чином свого рішення не мотивував. Зазначає, що апеляційна інстанція послалася на обставини, що стосуються особи засудженого, а не його поведінки до та після вчиненого. Наголошує, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому діяння, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та в період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Змінюючи вирок, призначаючи покарання за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції послався на сукупність пом'якшуючих покарання обставин та обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів, визнання ОСОБА_1 вини і щире каяття, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, утримання ним дружини та двох її малолітніх дітей, позитивну характеристику, наявність місця роботи, а також встановлені судом першої інстанції обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням усіх зазначених обставин, суд апеляційної інстанції погодився із видом покарання, обраного ОСОБА_1 судом першої інстанції, але дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого основного покарання, ніж передбачено законом. Правильно апеляційний суд визначив і остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, призначене покарання є законним, справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових правопорушень, а тому доводи касаційної скарги прокурора про м'якість призначеного апеляційним судом покарання є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону при призначенні покарання ОСОБА_1, його ухвала відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 6 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області - без задоволення.

Судді :

І.Г.Тельнікова Є.В.Літвінов Т.І.Франтовська

З оригіналом згідно

Суддя І.Г.Тельнікова