ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року Справа № 9104/6540/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гудима Л.Я.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та їх виплату згідно закону, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та просив зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 15% мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції четвертої категорії не відповідає вимогам ч. 3 ст. 51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 4-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.

Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2011 року адміністративний позов було задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 28.10.2010 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивач є потерпілою особою внаслідок аварії на ЧАЕС та належить до 4 категорії, що підтверджується посвідченням.

Визначений в рішенні суду першої інстанції період часу, за які задоволені позовні вимоги, обчислений судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст.99, 100 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закону) непрацюючим пенсіонерам, які проживають - на території зони посиленого радіологічного контролю, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач працює, тому позовні вимоги про виплату підвищення за проживання в радіаційно забрудненій зоні відповідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 4 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, з моменту призначення пенсії виплачувалась в розмірі 15 % спеціально встановленого постановою Кабінету Міністрів України з 01.08.2001 року розміру 18.10 грн., з 01.01.2002 року розміру 19.91 грн., що не відповідає мінімальній пенсії за віком, а з 01.01.2008 року у розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Однак згідно положення ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Станом на 2007 рік ч. 3 ст. 51 Закону передбачала, що особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком. З 1 січня 2008 року внесено зміни до ст. 51 Закону в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 4 категорії, в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, зміни внесені до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинили свою чинність з 22 травня 2008 року

Вищезазначеними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до частково задоволення з вищенаведених мотивів, при цьому належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до 4 категорії в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 28.10.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2011 року у справі №2а-4496/11/1905 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі віднесеній до 4 категорії в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 28.10.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: М.А. Пліш

В.В. Святецький