КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-27/5037-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Гречін В.О. - довіреність № 181 від

10.04.2013 року,

від відповідача за первісним позовом: Куличин В.П. - довіреність б/н від

10.05.2012 року,

від третьої особи: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року

у справі № 5011-27/5037-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь",

до Закритого акціонерного товариства „Завод будівельних

конструкцій",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей Компані",

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства „Завод будівельних

конструкцій",

до Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь",

про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Завод будівельних конструкцій" (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.09.2012 року) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.01.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 193, а саме на нерухоме майно: майновий комплекс загальною площею 10 394,30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 10, яке належить відповідачу - ЗАТ „Завод будівельних конструкцій", для задоволення вимог позивача - ПАТ „Банк „Київська Русь" в сумі 8 606 344,83 грн. за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

У червні 2012 року ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" звернулось до суду із зустрічним позовом до ПАТ „Банк „Київська Русь" про визнання недійсним зазначеного вище іпотечного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року, позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 року рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року (повний текст рішення підписано 19.07.2013 року) в задоволені первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним Іпотечний договір, укладений 27.01.2006 року між ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" та ПАТ „Банк Київська Русь" посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К. та зареєстрований в реєстрі за № 193.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Банк Київська Русь" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року повністю та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ПАТ „Завод будівельних конструкцій" та ТОВ „Арістей Компані" у своїх відзивах на апеляційну скаргу просять суд апеляційну скаргу ПАТ „Банк Київська Русь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року для розгляду справи № 5011-27/5037-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року розгляд справи відкладено на 30.09.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.10.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третьої особи.

В судове засідання, яке відбулося 14.10.2013 року, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача за первісним в судовому засіданні 14.10.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „Банк Київська Русь" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача за первісним позовом проти доводів позивача за первісним позовом викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „Банк Київська Русь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.10.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ „Банк Київська Русь" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року - скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2006 року між ПАТ „Банк „Київська Русь" (банк) та ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" (позичальник) укладено кредитний договір № 905-20/6-1 (кредитний договір-1), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1 000 000,00 грн. за процентною ставкою 20,0 % річних, для поповнення обігових коштів.

У період з 07.06.2007 року по 21.11.2008 року до кредитного договору-1 внесено додаткові умови про збільшення суми кредитної лінії та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Згідно з п. 5.2.3. кредитного договору-1 позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом згідно з п. 3.2., п. 3.3. та п. 3.4. цього договору.

Пунктом 5.2.4 кредитного договору-1 передбачено, що позичальник прийняв на себе зобов'язання у випадку порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

21.11.2005 року між ПАТ „Банк „Київська Русь" (банк) та ТОВ „Арістей Компані" (позичальник) укладено кредитний договір № 17474-20/5-1 (кредитний договір-2) про відкриття кредитної лінії з лімітом в розмірі 3 400 000,00 грн. з відсотковою ставкою 20,0 % річних для поповнення обігових коштів.

У період з 03.08.2006 року по 21.11.2008 року до кредитного договору-2 внесено додаткові умови про збільшення ліміту кредитування, строку дії кредитного договору та відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Пунктом 5.2.2. кредитного договору-2 передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом на підставі п.п. 3.2., 3.3. та 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.2.3. кредитного договору-2 позичальник прийняв на себе зобов'язання у випадку порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

27.01.2006 року між ПАТ „Банк „Київська Русь" (іпотекодержатель) та ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 10 394, 30 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якутська, буд. 10 і складається з: блоку В (літери В, Д, Ж, К) загальною площею 2 755,60 кв.м.; блоку А столярний цех (літера А) загальною площею 2 538,30 кв.м.; блоку Б цех М/К (літера Б) загальною площею 2 621,10 кв.м.; блоку АБК (літера Г) загальною площею 1 978,40 кв.м.; прохідна (літера Е) загальною площею 35,20 кв.м.; компресорна станція (літера И) загальною площею 100,40 кв.м.; навіс над сушилкою (літера В) загальною площею 365,30 кв.м.

Відповідно до умов Іпотечного договору, відповідач забезпечив належним йому майном власні зобов'язання за кредитним договором-1 та як майнового поручителя ТОВ „Арістей Компані" за кредитним договором-2.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем за первісним позовом і третьою особою, банк виконав зобов'язання за кредитним договором-1 і кредитним договором-2 та надав позичальникам кредитні кошти у повному обсязі.

Пунктом 4.1. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання одного з таких випадків: при невиконанні або неналежному виконанні ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" (іпотекодавцем) та ТОВ „Арістей Компані", умов договорів кредиту (несвоєчасне погашення кредиту та/або частини кредиту); при несплаті сум кредиту, відсотків за користування ним, тощо або при невиконанні умов цього договору, або у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.2.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким із зазначених способів за вибором іпотекодержателя, а саме: на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з порушенням ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" та ТОВ „Арістей Компані" зобов'язань за кредитними договорами банком направлено вимогу про повне погашення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання вимоги банку.

Однак вимоги банку залишені без відповіді, зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за кредитними договорами позичальниками своєчасно та в повному обсязі не виконані.

Строк виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів згідно з кредитним договором-1 настав 24.05.2010 року, а строк виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів відповідно до кредитного договору-2 настав 20.11.2009 року.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" за кредитним договором-1 становить 3 835 171,84 грн., з яких 2 375 000,00 грн. основна сума заборгованості за кредитом; 999 727,79 грн. відсотки за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року; 277 950,00 грн. інфляційні нарахування за період з 01.06.2010 року по 31.03.2012 року; 145 077,27 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.05.2010 року по 12.04.2012 року; 37 416,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 року по 12.04.2012 року.

Заборгованість ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" за кредитним договором-2, як поручителя ТОВ „Арістей Компані", становить 4 771 172,99 грн., з яких: 2 800 000,00 грн. основна сума заборгованості за кредитом; 1 285 822,30 грн. відсотки за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року; 445 200,00 грн. інфляційні нарахування за період з 01.12.2009 року по 31.10.2011 року; 201 074,96 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.11.2009 року по 12.04.2012 року; 39 075,73 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 року по 12.04.2012 року.

Всього загальна сума заборгованості по вказаним кредитним договорам, які забезпечені іпотечним договором, становить 8 606 344,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також перевіривши розрахунок суми заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача за первісним позовом за кредитним договором-1 з нарахованими відсотками та штрафними санкціями складає 3 835 171,84 грн., за кредитним договором-2, як майнового поручителя третьої особи, - 4 771 172,99 грн., а всього 8 606 344,83 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 34 Закону України „Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача за первісним позовом, а також те, що останній будь-яких доказів щодо своєчасного погашення кредиту та повної сплати відсотків за кредитними договорами на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" про визнання недійсним іпотечного договору, то слід зазначити наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що зазначений іпотечний договір укладений від імені відповідача за зустрічним позовом головою правління Петькуном О.Д. з перевищенням повноважень, оскільки, статутом ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" передбачено, що голова правління не має право укладати угоди на суму, що перевищує 10% активів товариства, враховуючи, що балансова вартість активів позивача, станом на 31.12.2005 року, становила 5 854 100,00 грн., що в свою чергу перевищує 10% активів товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Частиною 4 статті 83 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК України).

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Організаційно-правовою формою товариства „Завод будівельних конструкцій" є публічне акціонерне товариство.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Установчим документом акціонерного товариства є статут (ч. 1 ст. 154 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин, ПАТ „Завод будівельних конструкцій" діяло на підставі Статуту, зареєстрованого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.12.2001 року за № 961.

Згідно п.п. 9.1, 9.2 Статуту, правління товариства є виконавчим органом, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, до компетенції якого належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим статутом або рішенням вищого органу товариства, віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства.

Спостережна рада товариства здійснює контроль і регулює діяльність правління товариства, що передбачено п. 8.1 Статуту.

Відповідно до п.п. 8.4.2, 8.4.11 Статуту, спостережна рада має повноваження давати згоду голові правління на укладення угод в розмірі 10% активів товариства та давати згоду на підписання головою правління угод про заставу майна товариства.

Повноваження, надані голові правління ЗАТ "Завод будівельних конструкцій", передбачені п. 10.4 Статуту товариства.

Пунктом 10.4.10 Статуту, визначено, що голова правління не має права укладати угоди на суму, що перевищує 10% активів товариства.

При цьому, вищим органом товариства, згідно п. 7.1 Статуту, є загальні збори акціонерів до повноважень яких, зокрема, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50 % активів товариства (п. 7.3.8 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2006 року головою правління ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" укладено договір іпотеки. Керуючись ст. 5 Закону України „Про іпотеку" сторонами визначено вартість предмета іпотеки, яка, відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору, складає 3 427 398,00 грн., що є сумою договору.

Згідно з наявним в матеріалах справи балансом ЗАТ „Завод будівельних конструкцій", складеним станом на 31.12.2005 року, балансова (первісна) вартість основних засобів ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" становила 5 854 100,00 грн.

За приписами ч. 1, абз. 2, 3. ч. 2 ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду, що іпотечний договір укладений головою правління з перевищенням повноважень, визначених п. 10.4.10 Статуту товариства, оскільки сума договору становить 58,55% активів товариства, тоді як статутом товариства голові правління надано право на укладення договорів на суму, яка не перевищує 10% активів товариства, спостережна рада має повноваження надавати згоду голові правління на укладення угод в розмірі 10 % активів товариства, а загальні збори товариства мають право на затвердження договорів укладених на суму, що перевищує 50 % активів товариства (п. 7.3.8 Статуту), враховуючи, що вартість предмета іпотеки за іпотечним договором становить більше 10% активів вказаного товариства.

Тобто, статутом товариства передбачено затвердження в подальшому договорів (угод) укладених на суму, що перевищує 50 % активів товариства.

Таким чином, оскільки сума іпотечного договору складає 3 427 398,00 грн., що перевищує 50 % балансової вартості активів - 5 854 100,00 грн., вказаний іпотечний договір, відповідно до 7.3.8 Статуту, підлягав подальшому затвердженню загальними зборами акціонерів товариства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем за зустрічним позовом, на час розгляду даної справи, загальними зборами акціонерів ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" не приймалось рішення про затвердження іпотечного договору від 27.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К. та зареєстрований в реєстрі за № 193.

Заперечення ПАТ „Банк „Київська Русь" з приводу того, що підписанню оспорюваного договору передувало засідання спостережної ради ЗАТ „Завод будівельних конструкцій", оформлене протоколом № 01 від 24.01.2006 року та яким зафіксовано, що спостережна рада надала згоду та необхідні повноваження голові правління на укладення іпотечного договору є безпідставними та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до п.п. 8.4.2, 8.4.11 Статуту, спостережна рада має повноваження давати згоду голові правління на укладення угод в розмірі 10% активів товариства та давати згоду на підписання головою правління угод про заставу майна товариства.

Однак, пунктом 7.3.8 Статуту товариства передбачено затвердження в подальшому договорів (угод) укладених на суму, що перевищує 50 % активів товариства загальними зборами товариства, які є вищим органом товариства (п. 7.1 Статуту). Рішення про затвердження іпотечного договору загальними зборами товариства ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" не приймалося, а відтак спостережна рада товариства перевищила свої повноваження при наданні дозволу на укладення іпотечного договору.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на подальше схвалення іпотечного договору зважаючи на факт укладення кредитного договор-1 та отримання за ним кредитних коштів, не приймаються судом до уваги, оскільки кредитні кошти не є предметом іпотечного договору, а стосується лише виконання основного зобов'язання за кредитним договором-1 та може вважатись лише його наступним схваленням. Дійсність вказаного кредитного договору не є предметом розгляду у даній справі.

Окрім того, слід зазначити, що в п. 40 постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику вирішення корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 року вказано, що в пункті „і" частини п'ятої статті 41 Закону „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Однак, в даному випадку, повноваження правління ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" обмежено його статутом, а тому, враховуючи суму іпотечного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність затвердження іпотечного договору загальними зборами товариства.

За таких обставин, враховуючи, що іпотечний договір укладений від імені ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" головою правління Петькуном О.Д. з перевищенням повноважень і в подальшому іпотечний договір загальними зборами товариства не схвалений, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору в порядку статті 215 ЦК України та ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Разом з цим, 10.09.2012 року, до винесення рішення по справі, відповідачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимоги про визнання недійсним іпотечного договору.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В п. 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 6 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", також вказано, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи спірний іпотечний договір з боку позивача за первісним позовом було підписано головою правління Петькуном О.Д., який діяв від імені ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" та представляв інтереси останнього.

В подальшому договір про внесення змін до іпотечного договору від 08.06.2007 року підписувався головою правління ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" - Брижатим О.П.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України „Про господарські товариства" голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Згідно із п. 10.1. Статуту ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" голова правління здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства й отримує для цього відповідні повноваження. Голова правління здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

Пунктом 10.4.1. Статуту передбачено право голови правління без довіреності представляти інтереси товариства та здійснювати дії від імені товариства у відповідності з діючим законодавством та цим Статутом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку позивачу за зустрічним позовом, як юридичній особі, стало відомо про порушення його прав в момент укладенням оспорюваного іпотечного договору, а відтак, перебіг строку позовної давності для вимог про визнання недійсним іпотечного договору від 27.01.2006 року почався з 28.01.2006 року, та сплив 28.01.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що з зустрічним позовом про визнання недійсним іпотечного позивач за зустрічним позовом звернувся до суду 11.06.2012 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про що відповідачем за зустрічним позовом зроблено заяву до прийняття рішення у даній справі.

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В обґрунтування причин пропуску строку позовної давності позивач за зустрічним позовом зазначає, що про оспорюваний іпотечний договір новий голова правління ПАТ „Завод будівельних конструкцій" - Моторний І.В. дізнався лише з ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року у даній справі, а також вказав на те, що загальними зборами товариства вказаний правочин не затверджувався.

Судом першої інстанції визнано поважними причини пропуску строку позовної давності та поновлено позивачу за зустрічним позовом строк для звернення до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору.

При цьому, суд зазначив, що загальним зборам ПАТ „Завод будівельних конструкцій" як єдиному компетентному органу не було відомо про наявність іпотечного договору до моменту звернення позивача до суду з первісним позовом, оскільки відповідно до п. 7.3.8 Статуту загальними зборами товариства не було проведено процедуру затвердження оспорюваного іпотечного договору.

Однак, як зазначалося вище, позивачу за зустрічним позовом, як юридичній особі, стало відомо про існування іпотечного договору в момент його укладення, оскільки даний договір підписувався безпосередньо головою правління ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" - Петькуном О.Д., який діяв в інтересах товариства та представляв його інтереси у відповідності до Статуту.

Крім того, згідно із п. 7.3.5 Статуту ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (девідендів), визначення порядку покриття збитків.

За таких обставин, оскільки до компетенції загальних зборів товариства належить затвердження річних звітів діяльності товариства, в яких відображені господарські операції, зокрема і спірний іпотечний договір, то вищенаведене спростовує твердження позивача за зустрічним позовом, що загальним зборам стало відомо про існування оспорюваного іпотечного договору лише у 2012 році після звернення позивача до суду з первісним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору слід відмовити у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні первісного позову, задовольняючи зустрічний позов повністю та визнаючи недійсним Іпотечний договір, укладений 27.01.2006 року між ЗАТ „Завод будівельних конструкцій" та ПАТ „Банк Київська Русь" посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К. та зареєстрований в реєстрі за № 193, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, зокрема, ст. 261, ст. 267 ЦК України, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року слід скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням первісного позову з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання первісної позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ПАТ „Банк „Київська Русь", судовий збір за її подання в розмірі 34 410,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі № 5011-27/5037-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року у справі № 5011-27/5037-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю.

4. Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно Іпотечного договору від 27.01.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К. та зареєстрований у реєстрі за № 193, а саме на нерухоме майно: майновий комплекс загальною площею 10 394,30 кв.м., який знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Якутська, буд. 10 та складається з :

- блоку В (літери В, Д, Ж, К) загальною площею 2 755,60 кв.м.;

- блоку А столярний цех (літера А) загальною площею 2 538,30 кв.м. ;

- блоку Б цех М/К (літера Б) загальною площею 2 621,10 кв.м.;

- блоку АБК (літера Г) загальною площею 1 978,40 кв.м.;

- прохідна (літера Е) загальною площею 35,20 кв.м.;

- компресорна станція (літера И) загальною площею 100,40 кв.м.;

- навіс над сушилкою (літера В) загальною площею 365,30 кв.м.,

який належить Публічному акціонерному товариству „Завод будівельних конструкцій" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, код ЄДРПОУ 14301395), на підставі свідоцтва про право власності виданого 25.05.2004 року Головним Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії САА № 181543, на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 24.05.2004 року № 600-В., для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) в сумі 8 606 344,83 грн., з яких:

- 2 375 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 905-20/6-1 від 24.01.2006 року;

- 999 727,79 грн. - відсотки за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року;

- 277 950,00 грн. - інфляційні нарахування за період з 01.06.2010 року по 31.03.2012 року;

- 145 077,27 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.05.2010 року по 12.04.2012 року;

- 37 416,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 року по 12.04.2012 року;

- 2 800 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитним договором № 17474-20/5-1 від 21.11.2005 року;

- 1 285 822,30 грн. - відсотки за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року;

- 445 200,00 грн. - інфляційні нарахування за період з 01.12.2009 року по 31.10.2011 року;

- 201 074,96 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 21.11.2009 року по 12.04.2012 року;

- 39 075,73 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 13.04.2011 року по 12.04.2012 року,

за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, що визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

5. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Завод будівельних конструкцій" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, код ЄДРПОУ 14301395) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання первісної позовної заяви та 34 410,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

9. Справу № 5011-27/5037-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.10.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.