Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2006 року Справа № 35/196-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Карбань І.С.,
судді Кравець Т.В.,
судді Шутенко І.А.-доповідач,
при секретарі - Міраков Г.А.
за участю представників сторін:
позивача – Белячкова О.В. за довіреністю №2-57 від 26.05.2006р.,
відповідача –Ніконова О.П. за довіреністю №06/18 від 04.01.2006р.,
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2807 Х/2) Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз” на рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006р. по справі №35/196-06
за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ,
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз”, м.Харків,
про стягнення 8 844 257грн. 20 коп., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача 8 844 257, 20 грн. у тому числі: 7 002 416, 04 грн. основного боргу, 800 458, 51 грн. пені, суму інфляційних збитків у розмірі 574 072, 08 грн., 3% річних у розмірі 202 482, 602 грн., 7% штрафу з простроченої суми 490 169,12 грн., а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2006р (у повному обсязі рішення складено 14.07.2006р.) по справі № 35/196-06 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Харківміськгаз” на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 7 002 416, 04 грн. основного боргу, 800 458, 51 грн. пені, суму інфляційних збитків у розмірі 574 072, 08 грн., 3% річних у розмірі 202 482, 602 грн., 7% штрафу з простроченої суми 490 169,12 грн., 25 500, 00 грн. держмита та 118 ,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2006р. в частині стягнення 800 458, 51грн. пені та 490 169,12 грн. штрафу, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказане рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення пені та 7% штрафу та прийняти нове, яким в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання), яка склалася на 1 липня 2003р., реструктурується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. На виконання вказаного Закону, органи місцевого самоврядування укладають договори про реструктуризацію боргу з фізичними особами - споживачами (користувачами) послуг з транспортування природного газу по яким надається рострочка розрахунків за фактичні надані послуги населенню з транспортування газу.
Статтею 5 вищевказаного Закону, передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Апелянт зазначає, що на процес укладення договорів на реструктуризацію боргів населення з транспортування та постачання газу ВАТ "Харківміськгаз" не має права впливати, однак для нього є обов'язковим для виконання порядок розрахунків за борги з населенням, що фактично змінюють суттєві умови договорів з населенням.
Апелянт вважає, що його вина відсутня, а неповна оплата за отриманий газ має місце з вини кінцевих споживачів, отже, на думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно нараховано пеню.
Що стосується нарахування та стягнення з ВАТ "Харківміськгаз" 7 %
штрафу, апелянт вважає, що нарахування безпідставним оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, що вступив в силу з 01.01.2004р. положення цього кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 01.01.2004р., а згідно п. 7,3 договору на транспортування природного газу № 11-31-7/2 від 03.01.2002р. передбачений лише такий вид відповідальності, як пеня.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006р. по справі № 35/196-06 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Сторони до початку судового засідання звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Підчас апеляційного провадження встановлено, що позивач здійснюючи свою статутну діяльність уклав з відповідачем договір на транспортування природного газу № 11-31-7/2 від 03.01.2002р., відповідно до якого позивач зобов'язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних газопроводів до газорозподільчих станцій, а відповідач відповідно до п.1.1 спірного договору зобов'язався оплатити послуги по транспортуванню газу.
Як вбачається із змісту спірного договору, а саме п.5.1. диферренційований тариф на транспортування 1000 куб.м. газу по газотранспортній системі позивача визначений наказом НАК "Нафтогаз України" від 06.02.2001р. № 39 "Про встановлення диференційованих тарифів на транспортування природного газу та ціни поставки природного газу для відповідача і встановлюється в розмірі 31,86 з урахуванням ПДВ. З огляду на п.5.2. спірного договору тариф на транспортування газу може змінюватися за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за спірним договором з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до спірного договору. Таким чином, згідно з п.5.1. спірного договору в редакції Додаткової угоди № 5 від 25.05.2004р., з 01.05.2004р. відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.04.2004р. № 437 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу" був введений новий диференційований тариф в розмірі 38,16 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідно до п.11.1. спірного договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 06.12.2004р. строк дії спірного договору - з 01.01.2002р. по 31.12.2005р.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі, а саме: у січні 2005 року, лютому 2005 року, березні 2005 року, квітні 2005 року, травні 2005 року, травні 2005 року, червні 2005 року, липні 2005 року, серпні 2005 року, вересні 2005 року, жовтні 2005 року, листопаді 2005 року, грудні 2005 року протраспортував природний газ загальним обсягом 433 593,645 тис. куб. м. газу на загальну суму 16 545 933,52 грн., про що свідчать акти здачі-прийомки послуг по траспортуванню газу, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п.6.2. спірного договору оплата послуг по траспортуванню газу повинна здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10-го числа наступного за звітним місяця. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 9543517,48грн., з урахуванням чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 7 002 416,04 грн.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу, щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 002 416,04 грн. грн.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, господарським судом Харківської області також правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 574072,08 грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 202 482,60 грн.
Відповідно до п.2 ст.231 Цивільного кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафна санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцяти днів додатково (окрім пені) стягується штраф у розмірі 7% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що договір №11-31-7/2 від 03.01.2002 р. на 2005 рік було пролонговано додатковою угодою №6 від 06.12.2004 р. Згідно ч.2 п.4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями, а неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу, як вбачається з матеріалів справи, мало місце після 01.01.2004р., оскільки зазначені послуги надавались на протязі 2005 року. Крім того колегія суддів зазначає, що штраф у розмірі 7% прямо передбачений законом та є додатковою штрафною санкцією.
Окрім того, позивачем, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.7.3. спірного договору нараховано відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 800458,51 грн.
Перевіривши правомірність нарахування пені колегія суддів вважає необхідним зазначити, що посилання апелянта на ст. ст. 1, 5 "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" є безпідставними, оскільки норми Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газета електроенергію" застосовуються до заборгованості, яка виникла до 01 липня 2003 року, і саме на цю суму боргу заборонено нараховувати пеню. Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла за протранспортований природний газ на протязі 2005 року.
Однак, відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з матеріалів справи, в уточненнях до позовної заяви від 26.05.2006р. за №6321/6 позивач надає розрахунок пені за несвоєчасні розрахунки відповідача з позивачем за послуги з транспортування природного газу в період з січня 2005 року по грудень 2006 року. Позовна заява подана відповідачем 20.04.2006р. (а.с.68 ) Отже, позивачем пропущений строк позовної давності за несвоєчасні розрахунки відповідача з позивачем за послуги з транспортування природного газу за період з січня 2005 року по березень 2005 року включно.
Виходячи з викладеного, сума пені повинна нараховуватись починаючи з квітня 2005 року по грудень 2006р., і складатиме 605 853, 99 грн.
Таким чином, при винесенні рішення в частині стягнення з відповідача пені господарський суд Харківської області не повно дослідив обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006р. по справі № 35/196-06 скасувати частково.
Відмовити в позові в частині стягнення пені в розмірі 194 604, 52 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006р. по справі № 35/196-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді