Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-16/306-06 Суддя –Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
28 серпня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Карбань І.С., Кравець Т.В.
При секретарі – Міраков Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Єрженикова Н.В. за довіреністю №180 від 07.03.2006р.,
відповідача – Зіркатий А.В. за довіреністю №43928/9 від 06.07.2006р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в м. Харкові апеляційну (вх. №2724С/2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фавор” на постанову господарського суду Сумської області від 26.06.2006 р. по справі № АС-16/306-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фавор”, м. Суми,
до Державної податкової інспекції в м. Суми,
про скасування повідомлення, -
Встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про скасування повідомлення ДПІ в м. Суми №28140/10/19-214 від 27.04.2006р., в якому відповідач повідомив, що уточнюючий розрахунок від 20.042006р. з податку на прибуток за 2005 рік не визнаний як податкова звітність, прийнятий до відома та не проведений до картки особового рахунку у зв’язку з тим, що цей розрахунок поданий за перевіряємий період під час проведення перевірки контролюючим органом, в порушення п.17.2 ст. 17Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.200р.
Постановою господарського суду Сумської області від 26.06.2006р. (у повному обсязі постанову складено 30.06.2006р.) по справі № АС-16/306-06 у позові відмовлено.
Позивач, ТОВ „Фавор”, з постановою господарського суду Сумської області від 26.06.2006р. по справі № АС-16/306-06 не погоджується, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно з пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, із змінами та доповненнями, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Пункт 17.2 статті 17 даного Закону № 2181-III регламентує не право, а обов'язок платника податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, надіслати уточнюючий розрахунок або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період.
Апелянт зазначає, що факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів був самостійно виявлений підприємством до початку перевірки Державної податкової інспекції в м. Суми. Під час перевірки ТОВ «Фавор»подало уточнюючий розрахунок, в якому не виправлялись помилки податкових зобов'язань, а була відображена сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки.
Тобто, на думку апелянта, подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок під час проведення перевірки платника податків контролюючим органом не є підставою для невизнання його як податкової звітності.
Крім того, апелянт зазначає, що абзац 2 п.5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачає право платника податків подавати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок без обмеження його часом та умовами перевірки.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає постанову господарського суду Харківської області від 26.06.2006 р. законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу позивача такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження було встановлено, що в період з 28.03.2006 року по 04.05.2006 року, посадовими особами ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р., про що був складений акт від 12.05.2006 року.
14.04.2006 року позивач направив відповідачу, листом № 285, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
27.04.2006 року відповідач прийняв повідомлення № 28140/10/19-214, в якому зазначив, що уточнюючий розрахунок з податку на прибуток не визначений як податкова звітність, прийнятий до відома та не проведений до картки особового рахунку, в зв'язку з тим, що цей розрахунок поданий за перевіряємий період під час проведення перевірки позивача відповідачем.
Згідно п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III платник має право подати уточнену декларацію до початку його перевірки контролюючим органом.
В даному випадку ТОВ «Фавор»подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2005р. 20.04.2006р під час проведення документальної виїзної перевірки за період з 01.01.04р. по 31.12.2005р.
Таким чином розрахунок поданий до ДПІ в м .Суми за перевіряємий період під час проведення перевірки контролюючим органом.
Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі якщо платник податків подає до органу державної податкової служби податкову звітність, заповнену всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, вона може бути не визнана податковим органом як податкова звітність, до такої звітності відносяться уточнені розрахунки (звіти), що подаються платниками до ДПІ в період перевірки державним податковим органом.
Відповідно пп. 4.18.4.п.4 Наказу ДПА України № 171 від 01.04.2006р. "Про затвердження методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" такий уточнюючий розрахунок отримав статус "До відома".
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 26.06.2006 р. по справі № АС-16/306-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 26.06.2006р. по адміністративній справі № АС-16/306-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді