Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-42/143-06 суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Гончар Т.В.
“07” серпня 2006 р. м. Харків
Харківський апеляційний господарський суд у складі колеги суддів: головуючого судді Лащенко Л.Д., судді Гончар Т.В., судді Погребняка В.Я.
при секретарі –Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Савенко О.Ю. (дов. № 08-1672 від 14.10.05р.)
відповідача –Войтенко В.В. (дов. № 3115/10/10-025 від 15.11.05р.)
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. 2307Х/2) Куп'янської ОДПІ Харківської області
на постанову господарського суду Харківської області від 29.05.2006 року по справі №АС-42/143-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський ливарний завод", м. Куп’янськ
до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, м. Куп’янськ Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
встановила:
Позивач - ВАТ "Куп'янський ливарний завод", м. Куп’янськ (далі - Товариство) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Інспекція), в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000051700/1 від 10.03.2006р., посилаючись на відсутність підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій підприємству на донараховану суму податку з доходів фізичних осіб, оскільки на час прийняття податкового повідомлення-рішення підприємство знаходилось в процедурі санації у справі про банкрутство Товариства.
Відповідач проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, обгрунтовуючи це тим, що законодавець встановив, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф, нарахування та застосування яких передбачено ст. 16 та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон №2181), не застосовуються. Інші ж штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом №2181, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.
Постановою господарського суду Харківської області від 29.05.2006р. (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Інспекції № 0000051700/1 від 10.03.2006р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15347,52 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Інспекція в апеляційній скарзі до Харківського апеляційного господарського суду порушує питання про скасування постанови Господарського суду Харківської області від 29.05.06р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15347,52 грн. і прийняття нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу Інспекції не надав, проте в судовому засіданні просив апеляційну інстанцію постанову господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, вважаючи постанову господарського суду законною і обґрунтованою та прийнятою з урахуванням фактичних обставин справи та відповідно чинному законодавству.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.195 КАСУ, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією проведена планова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.
В ході проведення перевірки були встановлені порушення з боку позивача абз.3 п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.6.5.1, 6.5.2 п.6.5 ст.6, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»п.1, п.З ч.1 ст.9 Закона України «Про систему оподаткування», що призвело до позитивного відхилення податку з доходів фізичних осіб на суму 7673 грн.76 коп.
За результатами перевірки 07.02.2006р. складено акт № 135/23-00235967, на підставі висновків якого Інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000051700/0 від 13.02.2006р. про донарахування зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7673,76 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15347,52 грн. на підставі п.п. 17.1.9 п.17.1. ст.17 Закону №2181.
В порядку адміністративного оскарження позивачем було направлено скаргу від 23.02.06р. до Інспекції про скасування зазначеного повідомлення - рішення як такого, що суперечить вимогам діючого законодавства.
Скаргу Товариства було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.02.2006р. без змін, в зв’язку з чим відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000051700/1 від 10.03.2006р.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Позивач, звертаючись з вимогами щодо визнання недійсним податкового повідомлення –рішення, стосовно неправомірності донарахувань зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7673,76 грн. ніякої аргументації не надав та його представник в судовому засіданні пояснив, що рішення відповідача в цій частині не оскаржується. Проте, позивач не відмовлявся від позову стосовно цього нарахування.
Встановлені перевіркою порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з боку позивача не спростовані, тому суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В частині правомірності нарахування штрафних санкцій у розмірі 15347,52 грн. суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2001р. (як свідчать матеріали справи) було порушено провадження у справі № Б-5635/2-30 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон) визначає термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 11 Закону, вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а в процедурі банкрутства приймаються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 4 ст. 12 Закону) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Враховуючи вищезазначене та оскільки штрафні санкції у розмірі 15347,52 грн. були нараховані згідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону №2181, який, відповідно до преамбули, не регулює «... питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції з податку з доходів фізичних осіб. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині визнання недійсним повідомлення-рішення відповідача від 10.03.2006р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15347,52 грн.
З огляду на вищенаведене колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про поширення дії мораторію щодо нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Інспекції в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000051700/1 від 10.03.2006р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15347,52 грн.,, а оскаржувана постанова господарського суду Харківської області від 29.05.2006р. по справі № АС-42/143-06 має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду
ухвалила:
Апеляційну скаргу Куп'янської ОДПІ Харківської області на постанову господарського суду Харківської області від 29.05.2006р. по справі № АС-42/143-06 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.05.2006р. по адміністративній справі № АС-42/143-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану увалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Судді Гончар Т.В.
Погребняк В.Я.