Харківський апеляційний господарський суд

                                ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 серпня 2006 року          Справа № 3/204-06

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого           судді          Лащенко Л.Д.,

                           судді          Гончар Т.В.,

                          судді Твердохліб А.Ф.

при секретарі –Андросовій О.В.

позивача    –  Шкриль Л.Г., Больбіт Ю.Л, Павлічек  В.О.

відповідача 1. – не явився

відповідача 2. –Москаленко С.Ю., Клец О.О.

третьої особи – не явився

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (вх. № 1874С/2-6)  та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» (вх. №2029С/2-6)  на рішення господарського суду Сумської області від  19.04.2006р. по справі  №3/204-06

за позовом  Державної податкової служби в м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод», м.Суми

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП», м. Суми

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України

про визнання договорів недійсними,

встановила:

   У травні 2006 р. Державна податкова служба в м. Суми звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод», м.Суми та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП», м. Суми та просила визнати договір «Про надання поворотньої фінансової допомоги»від 01.12.2005 р. №106 та договір застави від 02.12.2005 р. б/№ недійсними, обгрунтовуючи вимоги противоправністю укладених угод та суперечністю їх інтересам держави.

  Відповідачі проти позову заперечували, просили в позові відмовити, вважаючи позовні вимоги незаконними та необгрунтованими.

  Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2006 р. (суддя П.І.Левченко) визнано недійсним з моменту укладення договір  про надання поворотної фінансової допомоги №106 від 01.12.2005 р., та  договір застави б/н від 02.12.2005 р., укладених між   ВАТ «Сумський рафінадний завод»та ТОВ «ЖМ ГРУП».

   Місцевий господарський  суд мотивував своє рішення тим, що перший відповідач, усвідомлюючи протиправність своїх дій, укладаючи 02.12.2005 року угоди про фінансову допомогу на суму 600 000 грн. та про заставу на суму 1 190 593 грн. 30 коп., мав намір передати другому відповідачеві майно, що знаходилось під адміністративним арештом та в податковій заставі, вартість якого ( узгоджена відповідачами з врахуванням ризиків, тобто, знижена) складає суму, яка вдвічі перевищує суму отриманої допомоги і, таким чином, перший відповідач мав намір ухилятися від погашення податкового боргу, чим спричинити збитки державі.

Не погоджуючись з даним рішенням Відкрите акціонерне товариство «Сумський рафінадний завод», м.Суми звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Другий відповідач, ТОВ «ЖМ ГРУП», також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та в задоволенні позову позивача про визнання договорів недійсними відмовити, посилаючись на  порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Третя особа, Регіональне відділення Фонду державного майна України надіслало до суду клопотання розглянути справу за  відсутністю їх представника.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між відповідачами у даній справі був укладений договір №106 про надання поворотної фінансової допомоги від 1 грудня 2005 року, який підписаний з боку першого відповідача головою правління Афанасьєвим В.М. та з боку другого відповідача директором Бершовим В.В.

За умовами цього договору другий відповідач надає першому відповідачеві поворотну фінансову допомогу в сумі 600 000 грн., з них 400 000 грн. –не пізніше 04.01.2006 року, а решту –не пізніше 16.01.2006 року. Допомога надається на безоплатній основі до моменту вимоги її проведення і підлягає поверненню не пізніше 19.01.2006 року.

Договір  головою правління першого відповідача був підписаний в кінці дня 02.12.2005 року, тобто, він був підписаний сторонами і, таким чином, укладений 02.12.2005 року.

Одночасно з підписанням договору № 106 був підписаний сторонами в особі Бершова В.В. та Афанасьєва В.М. договір застави ( в забезпечення виконання договору №106 від 01.12.2005 року), зокрема, Афанасьєвим В.М. цей договір також підписаний в кінці дня 02.12.2005 року.

Другий відповідач згідно договору застави, який укладався сторонами одночасно з договором № 106 про надання фінансової допомоги в забезпечення виконання останнього, другий відповідач має переважне право у випадку невиконання першим своїх зобов’язань по договору фінансової допомоги отримати задоволення  за рахунок заставленого майна.

За цим договором предметом застави є майно, зазначене в додатку №1 на 8 аркушах (а.с. 40-47 т. 1). Узгоджена сторонами вартість заставленого майна з врахуванням ризику під час демонтажу та реалізації складає 1 190 593 грн. 30 коп. Звернення стягнення  на предмет застави здійснюється в позасудовому порядку шляхом передачі предмета застави у власність другого відповідача ( п.п. 3.1,3.2,3.3, договору , а.с. 10-11 т. 1)

Крім того пунктом 4.1 договору застави передбачено здійснення передачі предмету застави у володіння другого відповідача 20.01.2006 року за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна,4.

При дослідженні матеріалів справи  місцевий господарський суд також встановив, що на момент укладення вищезгаданих договорів перший відповідач мав податковий борг в розмірі понад 1 млн. гривень, що підтверджується, зокрема, копією рішення господарського суду Сумської області від 25.07.2005 року у справі № 4/356-05 за поданням ДПІ в м. Суми до першого відповідача про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів першого відповідача на 3 600 годин, тобто, до кінця 2005 року, яким підтверджується податковий борг першого відповідача в сумі 1 млн. 89 тис. 200 грн.

Отже  всі активи  першого відповідача згідно зазначеного рішення перебували під адміністративним арештом на дату укладення договорів поворотної фінансової допомоги та застави, які є предметом розгляду у даній справі, а саме на 02.12.2005 року.

З матеріалів справи також вбачається, що рішення суду від 25.07.2005 року у справі № 4/356-05 набрало законної сили і є обов’язковим до виконання згідно ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України.

Водночас всі активи першого відповідача знаходились в податковій заставі з 06.01.2004 року, зареєстрованій 12.02.2004 року за № 986-1313 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру № 1224912, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 19.04.2006 року, а його копія залучена до матеріалів справи. Термін дії обтяження –до 11.02.2009 року.

Таким чином про адміністративний арешт його активів, продовжений до кінця 2005 року рішенням суду від 25.07.2005 року у  справі № 4/356-06, перший відповідач знав, оскільки при оголошенні рішення був присутній представник першого відповідача.

Також місцевий господарський суд встановив, що першому відповідачу було відомо про наявність податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки у відзиві зазначив, що всі його активи знаходились в податковій заставі і йому перестала ДПІ в м. Суми починаючи з квітня 2005 року надавати дозволи на реалізацію майна.

 А згідно листа третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України від 10.04.06 року № 10/1102 ( а.с.33 т. 1) , протягом 2004-2006 року звернень від посадових осіб першого відповідача щодо погодження умов цивільно-правових угод (договірних зобов’язань) не надходило.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з наступного.

По-перше:  відповідно до ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. № 2181, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави, як зазначив  суд  виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. З аналізу наведеної норми випливає, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському володінні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у  майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Першому відповідачеві було відомо про адміністративний арешт активів ( у тому числі й цього майна) та перебування його в податковій заставі, також мало бути відомо, що надання майна яке перебуває в податковій заставі у наступну заставу або його використання для забезпечення  дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється вищезгаданим Законом № 2181. Підприємство до ДПІ в м. Суми з проханням вивести зазначені активи з податкової застави не зверталося.

По-друге: згідно ст.140 Закону України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000 року першому відповідачеві, 67% акцій якого знаходяться у власності держави, забороняється, зокрема, здійснювати операції з борговими вимогами та зобов’язаннями ( факторинг), забороняється відчужувати майно (необоротні активи), що належать товариству, якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов’язань перевищує суму, еквівалентну 14 000 євро за курсом, встановленим НБУ, або перевищує суму 10% підсумку балансу ВАТ.

Поряд з цим сума зобов’язань першого відповідача за договором №106 від 01.12.05 року та за договором б/н від 02.12.05 року значно перевищує суму, еквівалентну 14 000 євро, а також 10% балансу ВАТ”Сумський рафінадних завод”оскільки згідно копії балансу ВАТ “Сумський рафінадний завод” станом на 01.04.05 року (а.с.7 т. 1), підсумок балансу складає 1 965 тис. грн.

Тобто перший відповідач, усвідомлюючи протиправність своїх дій, укладаючи 02.12.2005 року угоди про фінансову допомогу на суму 600 000 грн. та про заставу на суму 1 190 593 грн. 30 коп., мав намір передати другому відповідачеві майно, що знаходилось під адміністративним арештом та в податковій заставі, вартість якого ( узгоджена відповідачами з врахуванням ризиків, тобто, знижена ) складає суму, яка вдвічі перевищує суму отриманої допомоги і, таким чином, перший відповідач мав намір ухилятися від погашення податкового боргу, чим спричинити збитки державі.

Враховуючи вищезазначене господарський суд Сумської області дійшов висновку  про те, що перший відповідач свідомо, знаючи про адміністративний арешт його активів та знаходженні його активів, зокрема, всього рухомого та нерухомого майна у податковій заставі,  уклав з другим відповідачем 02.12.2002 року спірні договори, маючи на меті 20.01.2006 року передати другому відповідачеві в  позасудовому порядку заставлене майно по узгодженій між відповідачами вартості з урахуванням ризику під час демонтажу та реалізації ( тобто, по заниженій вартості, яка зменшена, зважаючи на ризики при демонтажу та реалізації ) і складає 1 190 593 грн. 30 коп.

З  огляду  на  вищевикладене суд  першої  інстанції зазначив,  що оскільки  обидві   угоди ( господарські зобов’язання за обома угодами ) підлягають визнанню недійсними, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про визнання оскаржуваних угод недійсними виходячи з наступного.

Стаття 203 Цивільного кодексу Країни встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Колегія суддів зазначає, що  оспорювані угоди не відповідають вимогам ч.ч. 1,2 ст. 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також оспорювані угоди не відповідають вимогам ч. 2 ст. 207 ГК України, що відповідно до ч. І ст. 215 ЦК України є підставою визнання недійсності оспорюваних угод з моменту їх вчинення, оскільки, майнові зобов'язання, відповідно до ч. І ст. 175 ГК України, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, і відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

На думку колегії суддів позивач довів в цій частині вимог, а суд першої інстанції  встановив порушення першим відповідачем законодавства.

Так відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України "правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Наказом № 366 від 30.11.05 року виконуючим обов'язки Голови правління ВАТ був призначений, на період відсутності Афанасьєва В.М., головний інженер - перший заступник Голови правління - Москаленко Сергій Юрійович з 30 листопада 2005 року.

Даний факт свідчить про те, що на момент укладання договорів "Про надання поворотної фінансової допомоги" від 01.12.05 року № 106 та "Про заставу" від 02.12.05 року б/№, Афанасьєв В.М. не мав права підписувати та укладати від імені юридичної особи будь-які угоди. Цей факт підтверджується також тим, що він приступив до виконання обов*язків голови правління лише з 05.12.2005 року, видавши наказ № 83 від 05.12.2005 року (наявний в матеріалах справи) за своїм підписом. Тому доводи апелянтів щодо підписання угод повноважною особою спростовуються наведеними обставинами.

Щодо посилань позивача стосовно наміру ухилитися від погашення податкового боргу, чим спричинити збитки державі, що ніби то  доводиться фактами неодноразових звернень керівника заводу до позивача (з початку виникнення податкового боргу),  та підтвердженими копіями його листів і дозволів податкової інспекції на реалізацію активів  на загальну суму 517 тис. грн. та здачу основних засобів в оренду, колегія суддів вважає дані докази неналежними.

Водночас державна податкова інспекція в м. Суми зазначила, що  ВАТ «Сумський рафінадний завод»мало податковий борг на дату укладання договору застави б/н –02.12.2005 року в розмірі –1355559,15 грн., всі активи якого знаходились в податковій заставі з 16.01.2004 року з моменту виникнення податкового боргу. Підприємство до ДПІ в м.Суми з проханням вивести зазначені активи з податкової застави не зверталось.

Отже слід зазначити, що питання росповсюдження податкової застави з урахуванням суми податкового боргу згідно рішення  Конституційного суду України від 24.03.05 про визнання неконституційним положень п.п. 8.2.2 п 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. до часу укладання спірних договорів не вирішувалося.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2006 р. відсутні. Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105,  ГПК України,

постановила:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод»залишити без задоволення.

  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП»залишити без задоволення.      

   Рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2006 р. у справі  №3/204-06 залишити без змін.

                  Головуючий суддя                                                       Л.М.Лащенко

                                         Суддя                                                       Т.В. Гончар

                                         Суддя                                                       А.Ф.Твердохліб