Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2006 року Справа № 9/262-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лащенко Л.Д., судді Гончар Т.В., судді Твердохліб А.Ф.
при секретарі –Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Мар’їної І.О. (дов № 196/102 від 19.08.06 р.)
відповідача –Лисенко О.Ю. (дов № 13/16 від 01.11.2005 р.)
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вх. №2589С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. по справі № 9/262-06
за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»,
м. Суми
про стягнення 254138, 90 грн.,
встановила:
Позивач - ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(далі –Компанія), звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», м. Суми (далі –ВАТ) та просив стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за поставлений природний газ в сумі 150206,42 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 14137,43 грн., а також суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 73783,85 грн. та три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 16009,20 грн., всього 254138,9 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, але надав контррозрахунок інфляційних збитків, нарахованих позивачем, згідно якого сума інфляційних збитків складає 41362,57 грн.,та пояснення по справі, де вважає, що позивач в розрахунку для нарахування інфляційних збитків використовує не суму чистого боргу, а борг з урахуванням індексу інфляції, тобто фактично проводить нарахування інфляційних збитків на інфляційні збитки, тому вважає, розрахунок інфляційних збитків, наданий позивачем необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р., (суддя Лущик М.С.) позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ 150206,42 грн. боргу, 14137,43 грн. пені, 41362,57 грн. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 16009,20 грн., а також державне мито у розмірі 2217,69 грн. та 102,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Компанія звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006р. по справі № 9/262-06 та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги Компанії в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не було встановлено, яких саме помилок було допущено позивачем при проведенні нарахування штрафних санкцій, та не встановлено яким саме чином повинно бути проведено таке нарахування, отже суд прийняв рішення в наслідок неповного з’ясовання обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
ВАТ у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги Компанії відмовити, вважаючи рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. законним та обґрунтованим.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до умов договору на постачання природного газу № 06/03-3108, укладеного між Компанією та ВАТ 24 грудня 2003 року, постачав відповідачу природний газ в об’ємах, обумовлених договором.
За період з січня по травень, липень та жовтень-грудень 2004 року відповідачем було спожито 1 551, 971 тис. м. куб. м. природного газу на загальну суму 463801,42 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивач свої зобов’язання по договору виконав в повному обсязі, а відповідач в порушення умов вищезазначеного договору не розрахувався з позивачем за поставлений йому природний газ, тому його заборгованість станом на 16.05.06р. перед Компанією склала 150206,42 грн., що не заперечується відповідачем.
П 6.1 вищезазначеного договору встановлює, що оплата здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також п. п. 7.4. договору на постачання природного газу від 24.03.03р. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена майнова відповідальність, а саме нарахування пені за прострочку платежу.
Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки Компанією зобов’язання по договору виконано у повному обсязі, а зобов’язання ВАТ виконані неналежним чином відповідно до умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 150206,42 грн., яка не оспорюється відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення суми боргу.
Крім того, в частині нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у сумі 14137,43 грн., а також стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16009,20 грн. вимоги позивача, обґрунтовані відповідними розрахунками, наданими до матеріалів справи, також підлягають задоволенню.
В одночас суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають задоволенню за період з січня 2004 року по квітень 2006 року в сумі 41362,57 грн. відповідно до контр-розрахунку, наведеного відповідачем.
З такими висновками місцевого господарського суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, зазначивши наступне.
Листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.97р. рекомендовано Порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно якого, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.
Оскільки позивач в наданому розрахунку інфляційних збитків використовував борг з урахуванням індексу інфляції, а не суму чистого боргу, інфляційні збитки фактично нараховані на інфляційні збитки, що не передбачено законодавством.
Таким чином, Порядку застосування індексів інфляції відповідає саме контр-розрахунок відповідача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем помилково визначена ціна позову. Відповідно наведеним позивачем розрахунків у позовній заяві, загальна сума боргу становить 254136,90 грн., а не 254138,90 грн.
.Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. по справі № 9/262-06 відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 6 ГПК України,
постановила:
1. Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. по справі № 9/262-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.Д. Лащенко
Суддя Т.В. Гончар
Суддя А.Ф. Твердохліб