Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2006 р. Справа № 13/216-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Такмаков Ю.В.
при секретарі –Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача –не з*явився
відповідача –не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2425С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 18.05.2006 р. по справі № 13/216-06
за позовом –Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Охтирському районі, м.Охтирка
до Державного підприємства „Охтирський комбінат хлібопродуктів”, м.Охтирка
про стягнення сумі 55235,80 грн.
встановила:
Прокурор Охтирського району Сумської звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах області Управління Пенсійного Фонду України до ДП „Охтирський комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 55235,80 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.05.2006 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55235,80 грн. заборгованості, а також 552,36 грн. держмита в прибуток держбюджету України та 118 грн. на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр” за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що оскільки позивачем не надано доказів сплати внесків, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є обгрунтованими; що відповідно до п.1 ст.1 та п.1 ст.15 Закону України „Про збір на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування”, відповідач є платником збору на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування та платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України і т. ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує те, що суд першої інстанції при визначенні суми страхових платежів не врахував, що спір про законність донарахування сум 27968,33 грн. основного платежу і 9728,12 грн. (пені), всього на суму 37696,45 грн. знаходиться в стадії оспорюванні і остаточне рішення ще не прийнято. При цьому, визначення сум штрафів та пені не повинно прийматися до уваги і включатися у період розстрочення сум названого платежу, що також не прийнято до уваги і наявність Ухвали господарського суду Сумської області про розстрочення сум даного платежу.
На думку відповідача, Управління Пенсійного Фонду України, порушуючи ст.106 Закону України „Про загальнообов*язкове державне пінсійне страхування визначаючи період для нарахування штрафних санкцій, не виключає період з жовтня 2004 р., під час якого вже проводилась процедура судовго оскарження.
Адмінстрація відповідача зверталась до Управління Пенсійного Фонду України, для з*ясування точної суми платежів, але їй в цьому відмовилено, не зважаючи на те, що проведення звірки взаєморозрахунків в даній ситуації є дуже важливим.
Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд на думку відповідача повинен оцінювати докази за своїм внутрішним переконанням, що грунтується на повному, всебічному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, але при винесенні даного рішення це проігнорував.
Крім того, як зазначає відповідач, він не отримав відмостей про час і місце розгляду справи і взагалі, на його думку судом порушено вимоги ст.22 ГПК України, оскільки підприємство не має право приймати участь у справі і т. ін.
Управління Пенсійного Фонду України, в свою чергу з рішенням господарського суду погоджується, вважає його законним та обгрунтованим, просить залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому, Управління Пенсійного Фонду України вказує на те, що відповідач самостійно нарахував страхові внески в сумі 55235,80 грн. і ця сума також не була сплачена у встановлені законом строки, т.б. до 20 числа місяця наступного за звітним (20.02.2006 р.) і т.ін.
Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи, дослідивши надані сторонами докази по справі, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення за наступних підстав.
Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і, відповідно до п.1 ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування повинен сплачуватись у порядку та строки, визначені у зазначених вище законах та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати підприємствами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.01.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №998/6189 від 29.11.2001р., а страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - у порядку та строки, визначені п.1 ст.19, 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Інструкцією "Про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. за №64/8663.
Відповідач самостійно повинен обчислювати суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка зазначається в розрахунку страхових внесків у строки, що визначені п.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; в результаті порушення вищезазначених строків у відповідача, за січень 2006 р. виникла заборгованість по страховим внескам у сумі 55235,80 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідним розрахунком позивача та розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають до сплати за січень 2006р. Таким чином, відповідачем не надано доказів сплату боргу у зазначеному розмірі, тому дана сума стянута з нього на користь позивача.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його зміни.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 101, п.1 ст.103, 105 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 18.05.2006 р. по справі № 13/216-06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Такмаков Ю.В.